Російський університет дружби народів (РУДН) має право самостійно присуджувати наукові ступені в обхід Вищої атестаційний комісії, і вчора спеціалізованої вченої ради вузу присвоїв вчений ступінь Марині Никифорової (співробітниці «Матеріа Медика» – російського виробника гомеопатії) за дисертацію, присвячену, в тому числі, дослідження гомеопатичних препаратів. Раніше негативні відгуки на цю роботу дали російські вчені, члени Комісії РАН по боротьбі з лженаукою Михайло Гельфанд, Олександр Панчина і Євген Александров. The Insider попросив одного з них – заступник директора Інституту проблем передачі інформації РАН – Михайла Гельфанда прокоментувати це рішення.
Чи багато подібних дисертацій сьогодні захищають, я не знаю, статистики немає. Але у мене багатий особистий досвід. Він починається з повністю списаних дисертацій, триває дисертаціями, які списані, але з замінами (припустимо, одна хвороба замінена на іншу, ліки теж замінено, а всі клінічні дані і аналізи залишилися як є), до дисертації про голковколювання в коров39;ячі чакри, до дисертацій з теології … і ось тепер мій досвід охоплює і дисертацію з вивчення того, чого немає взагалі. Там купа якогось трешу, якого не існує. Досвід у мене такий, що мене вже важко чимось здивувати.
Вища атестаційна комісія (ВАК) – це радянський винахід, в більшості країн таких комісій не існує. У цьому сенсі ідея, що відповідальність за дисертацію несе університет, сама по собі правильна. Інша справа, що така система може працювати тільки тоді, коли в суспільстві працюють реєстраційні механізми, тобто коли всі розуміють, що Ph.D. Гарварда – це одне, а Ph.D. Східно-західного Дакотского коледжу – це інше. У Росії з такими механізмами є серйозна проблема.
ВАК була корисна тим, що якісь зовсім одіозні рішення спеціалізованих учених рад можна було оскаржити. Це не завжди виходило, але досвід «Діссернета» і мій досвід роботи, поки мене Володимир Михайлович Філіппов звідти не випиляв, показував, що в якихось очевидних ситуаціях при відсутності критичного тиску можна щось зробити.
Я вважаю, що в якості віддаленої мети віддати університетам право присудження наукових ступенів – це правильно, але в поточній ситуації ВАК є деяким фільтром і інструментом, яким можна користуватися, щоб зовсім відверту дурість не пропускати. Володимир Михайлович Філіппов, колишній багато років ректором РУДН, згідно із законом не є головою ВАК, тому що він пересиджує вже третій термін, але чомусь називає себе головою ВАК і діє як голова ВАК.