Малиновський районний суд Одеси засудив двох чоловік, які крали автомагнітоли, до одного року позбавлення волі умовно. Також суд зобов'язав їх прочитати кілька творів літератури, які виховують гуманізм і шанобливе ставлення до приватної власності, говориться в документі з бази судових актів.
Як випливає з матеріалів справи, підозрювані, яким виповнилося 23 роки і 19 років, проникли на територію автостоянки і вкрали там з автомобіля ВАЗ автомагнітолу, три динаміка і важіль коробки передач. З автомобіля «Волга» вони також викрали автомагнітолу.
Підсудним погрожував трирічний термін позбавлення волі, але їм призначили рік умовно з додатковими обов'язками.
При розгляді справи суддя Олександр Гарскій звернув увагу на особистість фігурантів, які виявилися людьми з «дуже обмеженим розвитком і освітою». У них «відсутнє розуміння відносин власності, відносин між людьми», вирішив суд. Обвинувачені «не розуміють загальнолюдські цінності, в тому числі ті, які закладаються батьками в дитинстві». Щоб заповнити цю прогалину, суд вирішив засудити підсудних до читання книг.
Зокрема, засудженим потрібно прочитати «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена, «Біле Ікло» Джека Лондона і вірш «Минають дні, минають ночі» ( «Минають дні, минають ночі») Тараса Шевченка.
У мотивувальній частині рішення суд вказав, що «на думку Федора Достоєвського, перестати читати книги – значить перестати мислити». «Читання певних судом творів стане для обвинувачених стимулом для мислення і пізнання світу», – підкреслив суд.
При винесенні рішення суд прийняв до уваги, що обвинувачені раніше не були судимі, у одного з них є дружина і дитина. Також підсудні визнали свою провину і співпрацювали зі слідством. Вони сказали, що на крадіжку пішли через відсутність грошей. Вони знадобилися на покупку квитка до Білгород-Дністровського, де одному з підсудних оформляли житло як сироті. Він працював на будівництві в Одесі за 500 гривень в тиждень. Але навіть цих грошей сирота не отримав: бригадир витратив його зарплату на оренду житлоплощі.
Виносячи вирок, суддя Гарскій керувався висловлюванням юриста Анатолія Коні: «Суд, у відомому відношенні, є школа для народу, з якої, крім поваги до закону, повинні виноситися уроки служіння правді і поваги до людської гідності».