РІА «Новости» в замітці під заголовком «В ООН заявили, що в Україні панує „атмосфера залякування“» пише:
«Управління верховного комісара з прав людини (УВКПЛ) ООН опублікував доповідь про ситуацію з правами людини на Україні напередодні виборів.
У документі йдеться, що в країні панує атмосфера залякування”, яка не дає людям відкрито висловлювати свою незгоду з політикою влади.
Також наголошується, що в Україні склалася тенденція «жорстоких нападів» щодо журналістів і громадських активістів. За даними УВКПЛ, найчастіше їх роблять праві радикали, причому в більшості випадків такі злочини залишаються безкарними.
Крім того, як йдеться в доповіді, ситуацію в країні посилило отримання автокефалії „новою церквою“ України, що значно загострило“ суперечності між православними громадами.
Місія висловила стурбованість тим, що „існуюча політична середовище ще більше сприяє загострення напруженості“ в даному питанні».
Перший канал у ранковому та денному випусках новин мало не слово в слово повторює формулювання РІА.
Вирази «атмосфера залякування», на якому роблять акцент і РІА, і Перший, у доповіді немає. За період з 16.11.18 за 15.02.19 задокументовано 315 випадків порушення прав людини, причому за 126 з них несе відповідальність уряд України, за 154 — самопроголошені республіки Донбасу, а за 35 — російські окупаційні влади Криму. При цьому наголошується, що діяльність Управління Верховного комісара ООН з прав людини на територіях, не контрольованих урядом України, буде обмежена.
Залякування у доповіді, звичайно, згадується, наприклад, у такому контексті: «УВКПЛ продовжує документувати випадки втручання в діяльність працівників засобів масової інформації, а також фізичних нападів і випадків залякування». Далі говориться, що за звітний період зафіксовано 7 таких інцидентів — наприклад, якісь члени ультраправої групи застосували перцевий аерозоль до канадського журналіста під час акції на захист прав трансгендерів. Вже не на основі таких епізодів РИА і Перший канал роблять свої далекосяжні висновки?
Жорстка критика української влади у доповіді, зокрема, наголошується, що досі не притягнуті до відповідальності винних у нападах на цивільних активістів, у тому числі вбивці співробітниці Херсонської міської ради Катерини Гандзюк. Йдеться про декілька випадків нападів ультраправих на політичних активістів; зокрема, одного разу група приблизно з 15 осіб увірвалася до офісу однієї з політичних партій у Києві, обшукала приміщення і встигла втекти до приїзду поліції.
Висновки щодо сепаратистських режимів Донбасу куди більш категоричні: «На території, контрольованої „Донецької народною республікою“ і „Луганської народною республікою“, простір для свободи вираження думок та свободи засобів масової інформації залишається вкрай обмеженим. УВКПЛ стурбоване тим, що будь-які критичні думки або альтернативні погляди можуть призвести до довільних затримань або іншого покарання критиків».
З порушень права на мирні зібрання на території, підконтрольній уряду України, у доповіді згадано одне — те саме напад на учасників акції на захист трансгендерів, під час якого постраждав канадський журналіст; зазначено, що поліція не затримала нападників. Про ситуацію в сепаратистських регіонах сказано: «На території, контрольованої „Донецької народною республікою“ і „Луганської народною республікою“, УВКПЛ не спостерігало ніяких зрушень щодо мирних зібрань. В „Луганської народній республіці“ залишається в силі „указ“, згідно з яким організатори мирних зібрань мають отримувати попередній дозвіл „міністерства державної безпеки“ або „міністерства внутрішніх справ“».
Щодо свободи релігії та переконань згадано кілька епізодів, які можна прийняти за акти залякування членів Української православної церкви Московського патріархату». У зв’язку з цим порушено чотири кримінальні справи за фактами підбурювання до релігійної ворожнечі і ненависті. У доповіді критикується вимога обов’язкового перейменування релігійних організацій, пов’язаних з релігійними центрами в Росії.
Відзначено також «обмежений прогрес у судових розглядах щодо протестів на Майдані в 2014 році і жорстоких подій 2 травня 2014 року в Одесі».
Але цілі розділи, присвячені переслідування і залякування громадських активістів, а також порушень права на свободу релігії і переконань, у доповіді все ж є. Ось тільки виявлено все це в аннексированном Росією Криму. Згадується такий випадок, як адміністративний арешт адвоката Еміля Курбединова, захисника критиків окупації Криму, за «поширення екстремістських символів через соціальну мережу» — при тому, що спірна публікація була зроблена ще до анексії, коли російське законодавство на території Криму діяти ніяк не могло. Зазначено, що «засудження Курбединова стало продовженням серії попередніх інцидентів, що свідчить про системний характер навмисного залякування, перешкод, переслідувань або втручання російської влади в Криму в його професійну діяльність».
Йдеться і про випадки засудження кримських татар до тривалих термінів ув’язнення за «членство в терористичній організації і підготовці до скоєння насильницького захоплення влади» — на підставі «їх ймовірного членства в заборонених мусульманських групах, а також тому, що вони зберігали, читали та обговорювали книги, які по російському законодавству вважаються „екстремістськими“, незважаючи на відсутність будь-яких доказів, які свідчать про те, що вони закликали до будь-якій формі насильства або порушення громадського порядку або планували брати участь у таких діях».