Перший канал продовжує розробляти тему «уявного втручання» Росії в американські вибори (The Insider вже писав про те, як російські ЗМІ намагаються видати висновок розслідування спецпрокурора Мюллера про відсутність доказів змови між штабом Трампа і Росією за свідоцтво невтручання російської влади).
У ранковому випуску новин 3 квітня ведучий Максим Шарафутдинов заявляє:
«В інтернеті набирає популярність конкурс на кращий фейк про Росію і її уявне втручанні в справи Сполучених Штатів. Його у своєму Twitter оголосило наше посольство у Вашингтоні. У коментарях до посту вже десятки відгуків. Деякі користувачі, правда, звертають увагу, що конкурс був запущений 1 квітня: і не жарт чи він сам?»
‼️ Now when the #MuellerReport is completed we would like to announce a contest for the best fake news on #RussiaGate #RussianInterference #RussianCollusion #RussianMeddling ? pic.twitter.com/19dxLKHynH
— Russia in USA ?? (@RusEmbUSA) April 1, 2019
При найближчому розгляді популярність ідеї російських дипломатів виявляється неабияк перебільшеною. За двоє діб до твіти залишили всього 33 коментаря (плюс два віддалених).
Першим відзначився відомий пранкер Вован, написавши «Я думаю, ми беремо весь п’єдестал». Конкурентів у нього і справді небагато: інші коментатори запропонували кілька показавшихся їм тенденційними публікацій з американської преси і пару натужных жартів — про те, як росіяни отруїли американські річки «Новачком», в малих дозах викликає агресивність, а також чомусь про те, що Україна не існує, декрет про утворення Української радянської республіки — американський фейк, а Ленін був впровадженим американським агентом. Автори обох історій — російськомовні. Інші або нагадують про те, що твіт з’явився 1 квітня, або мляво сперечаються про політику. Загалом, ніякої особливої популярністю твіт явно не користується.
Втім, розповідь про первоапрельском твіті російських дипломатів — лише підводка до розгорнутого сюжету вашингтонського кореспондента Першого каналу Юлії Ольховської. Вона розповідає про реакцію, яку викликали в США висновки розслідування Мюллера, причому обмежується в основному гнівними висловлюваннями співробітників Білого дому і провідного протрамповского телеканалу Шона Хенніті, який був у числі клієнтів засудженого з подачі Мюллера екс-адвоката Майкла Коена.
У сюжеті Ольховської згадується думка лише одного журналіста не з числа близьких до Трампу — Метта Тэйбби Rolling Stone, який різко висловлюється про мейнстрімної пресі і стверджує, що вона зруйнувала свою репутацію, накинувшись на сенсаційні матеріали про «Рашагейте», згодом не підтвердилися.
Але цього, мабуть, автору сюжету виявляється недостатньо, і вона переходить до розповіді про колишнього радника виборчої кампанії Трампа Джордже Пападопулосе, який у минулому році був засуджений до 14 діб тюремного ув’язнення за неправдиві свідчення про свої зв’язки з Росією, а тепер звернувся до Трампу з проханням про помилування і стверджує, що зізнався в лжесвідченні під тиском Мюллера. Ольховська розповідає про це так:
«Тепер жертви розслідування Мюллера вимагають спростувань. Колишній радник Трампа Пападопулос встиг відсидіти у в’язниці через зустрічі в Лондоні з якимсь мальтійським професором, який, як стверджувала американська преса, звичайно ж, пов’язаний з росіянами.
“Цей чоловік, Джозеф Міфсуд, не російський агент, він працював на західну розвідку. І його юрист це підтвердив”, — заявив Джордж Пападопулос, колишній радник Дональда Трампа.
А чи був взагалі професор професором? Після того, як він безслідно зник, до цієї справи американська преса втратила всякий інтерес».
Історія Пападопулоса і Мифсуда у викладі Ольховської має мало спільного з реальністю. Насправді радник кампанії Трампа намагався навести контакти з офіційною Росією і з цією метою зустрічався в Римі з професором Джозефом Мифсудом. Повідомлялося, що Пападопулос отримав від російських представників інформацію про те, що Росія має компромат на Хілларі Клінтон; крім того, він зробив невдалу спробу влаштувати зустріч кандидата від Республіканської партії з Путіним.
Ні розслідування Мюллера, ні солідна преса не називали Мифсуда російським агентом; він був потрібен Пападопулосу як людина зі зв’язками в Росії. І зв’язки ці у нього, безумовно, були: він не раз брав участь у засіданнях дискусійного клубу «Валдай» і досі значиться на його сайті як експерт. Згідно з матеріалами розслідування Мюллера, Міфсуд познайомив Пападопулоса з Іваном Тимофеєвим — програмним директором «Валдая» і Російської ради з міжнародних справ, екс-директором Аналітичного центру МДІМВ.
Заяву про «близькості» Мифсуда до британським та італійським спецслужбам зробив його адвокат Штефан Рв у своїй претендує на сенсаційність, але не отримала популярності книзі «Фейк про Рашагейте. Справа Пападопулоса», причому за його версією Пападопулос був агентом адміністрації Обами, впровадженим в штаб Трампа. Сам Пападопулос називає книгу Рв «фантазією».
У 2017 році, незабаром після того, як стала відома роль, яку він відіграв в історії з Пападопулосом, Міфсуд зник у невідомому напрямку і до цих пір офіційно вважається зниклим без вісті. Тим не менш у листопаді 2018 року його адвокат заявляв, що підтримує з ним зв’язок і що він збирається дати свідчення перед американським Конгресом. Втім, цього так і не сталося.
Так чи інакше, абсолютно незрозуміло, на якій підставі Ольховська стверджує, що після зникнення Мифсуда преса втратила до нього інтерес. Через рік після того, як його в останній раз бачили в Римі, агентство AP опублікував велику статтю про його історію, де, зокрема, простежується його досить сумнівне минуле: він більше схожий на авантюриста, преувеличивающего свою впливовість, ніж на агента спецслужб, і йому, як з’ясувалося, вже траплялося ховатися з очей, коли він опинявся в скандальних ситуаціях. А про його намір свідчити писали Buzzfeed, The Daily Beast, The Intercept та інші.