Програма «Першого каналу» «Недільний час» повертається до теми відбулася в минулий понеділок прес-конференції в Міністерстві оборони, де заявили, що ракета збила в липні 2014 року малайзійський «Боїнг», належала Україні. Заперечуючи версію, за якою українська ракета могла бути продана Грузії і потім захоплена російськими військами під час серпневого конфлікту 2008 року, програма висуває оригінальний аргумент.
Заступник президента Російської академії ракетних і артилерійських наук з інформаційної політики Костянтин Сівков в сюжеті Антона Верницького заявляє:
«Навіть якщо б така ракета була захоплена на території Грузії, вона б ніколи б не була прийнята на озброєння Збройних сил Російської Федерації або взагалі вивозилася б з території Грузії. Швидше за все, їх би, в кращому випадку, утилізували на місці, в гіршому — віддали б назад грузинам. Що стосується передачі цієї ракети під час Ющенко Грузії, то такий варіант, звичайно, імовірний. Але це зайвий раз підтверджує той факт, що Україна брала участь у війні проти Південної Осетії і несе відповідальність за ті величезні жертви, які понесла державне населення».
Залишимо осторонь дивну логіку ракетника, за якою продаж зброї вважається участю у війні. І навіть те, що ракета, про яку розповіли в міністерстві, виявилася більш ранньої модифікації, ніж та, яка збила лайнер, — цього вже була присвячена публікація The Insider. Але ще в жовтні 2008 «Червона зірка» писала про те, як героїчно, з боями, переганяли трофейні «Буки» в Абхазію:
«Ніяк не очікував начальник розвідки, що таку дорогу техніку грузини не спробують вивезти, хоча вона виявилася абсолютно справною. У тих же сараях стояли дві машини ремонту та матеріально-технічного обслуговування.
При найближчому розгляді виявилось, що установки в 2007 році були перекинуті з України в Грузію по морю — навантажувальні листи на кораблі (дерев’яні дощечки) ще були прикріплені до бортах машин.
Але тепер з Грузії в Абхазії «Буки» пішли вже своїм ходом. Хоча колишні господарі зробили все, щоб не дійшли. За кілька кілометрів до кордону грузини все ж зробили спробу їх знищити».
Завершується сюжет так: «По ідеї, у військовій частині, куди в 1986 році ракета була поставлена з заводу, повинні зберігатися та дублікати документів про її приймання. Втім, швидше за все, знайти їх буде неможливо. Тільки за останні роки на військових складах України відбулося кілька великих пожеж з потужними вибухами, уничтожившими тисячі боєприпасів. Так, вибухало, наприклад, у 2017-м. Останній же пожежа сталася на складі в Балаклії Харківської області у травні 2018 року, якраз незадовго до того, як голландська комісія і продемонструвала пронумеровані частини ракети, яка збила малайзійський “Боїнг””.
Військова частина, яка, за версією МО, отримала ракету, була розташована в Тернопільській області. У 2004 році вона в складі 223 зенітного ракетного полку була передислокована в місто Стрий Львівської області. Там, по ідеї, повинен перебувати архів. Ніяких пожеж на військових складах в тих регіонах не було. Навіщо Верницький згадує пожежа в Балаклії Харківської області — на протилежному кінці України, — зрозуміти неможливо.
«Вести недели», розповідаючи про тій же прес-конференції, підійшли до завдання не так креативно, як конкуренти з «Першого каналу», і лише повторили аргументи, які вже були спростовані, у тому числі і в публікаціях The Insider.