«Московський комсомолець» повідомив:
«Колишній офіцер Національної жандармерії Франції, снайпер з охорони генерала Шарля де Голля, один з творців антитерористичної групи під час президентства Франсуа Міттерана Поль Барриль в інтерв’ю газеті The Guardian виклав власну версію вбивства голови ДНР Олександра Захарченко. <…>
Поль Барриль розповів, що раніше був запрошений відвідати ДНР для консультації Олександра Захарченко з питань охорони об’єктів та особистої безпеки. Однак, перш ніж це сталося, Захарченко був убитий бомбою в кафе “Сепар” в Донецьку.
На думку Барриля, за вбивством Захарченко стоїть 3-й полк спеціальних операцій військової розвідки України. Навчання українських військовослужбовців цього полку проводили американські інструктори в Хмельницькому навчальному центрі, однієї з баз в Україні.
“ЦРУ і ” Зелені берети’ мають найпередовіші у світі міни-пастки, і в ресторані ‘Сепар’ — це ‘підпис’ англійської чи американської роботи”, — говорить експерт.
Він ще раз наголосив, що ті, хто встановлював бомбу в Донецьку, були навчені інструкторами ЦРУ, оскільки “розумні бомби” — їх почерк”.
Статті аналогічного змісту помістили також «РИАФАН», «Погляд» та деякі інші російські ЗМІ.
Такого в інтерв’ю The Guardian ніколи не було. За публікацію в солідній британській газеті «МК» і їх колеги з менш відомих видань спробували видати інтерв’ю, яке з’явилося на сайті під назвою Off Guardian. Це маловідомий сайт антиглобалістського спрямування, що публікує думки, які нібито із-за цензури не потрапляють на сторінки популярних видань. Основна тема — антиамериканський і антизахідний погляд на конфлікти в Лівії, Сирії та Україні. Творці сайту, ховаються під псевдонімами Systematic, BlackCatte і Vaska, не розповідають про себе майже нічого.
Втім, інтерв’ю, про яке розповідає «МК», з цього сайту видалено і доступно лише в кеші Google. Можливо, справа в тому, що перевірити його справжність виявилося досить важко.
Поль Барриль — досить відома у Франції фігура. Це колишній снайпер з охорони Шарля де Голля і інструктор Національної школи жандармерії; при президентові Франсуа Миттеране він брав участь у створенні антитерористичної групи.
Але діяльність після виходу у відставку в якості глави приватної охоронної компанії принесла Баррилю сумнівну славу. Проти нього було порушено кримінальну справу за підозрою у відмиванні грошей, підозрювали його і в участі у злочинній групі здирників, на рахунку якої кілька вбивств. У 1990-х роках Барриль був найманцем в Руанді, де його звинувачували у співучасті в геноциді, наданні допомоги бойовикам і постачання їх зброєю (у 1994 році в країні розгорівся міжетнічний конфлікт між народами хуту і тутсі, і протягом трьох місяців були вбиті 937 тис. осіб, переважно тутсі).
Французький суд виправдав Барриля, але його репутація була зіпсована, і у французькій пресі його зазвичай згадували як колишнього поліцейського з сумнівними зв’язками, не гидує протизаконними методами. Писали, що його підрозділ в жандармерії за вказівкою президента Міттерана незаконно подслушивало розмови тисяч французів.
Але в останні роки уваги в пресі йому приділяється мало. Справа в тому, що 72-річний Барриль важко хворий, він страждає на рак щитовидної залози і хворобою Паркінсона, про що сам в 2016 році розповів журналу французької жандармерії L Essor. Зв’язатися з ним і отримати підтвердження того, що він дійсно давав інтерв’ю сайту Off Guardian, не вдається. Вкрай сумнівно, що він з такими хворобами дійсно збирається їхати в Донецьк.
Втім, нещодавно його ім’я знову спливла в пресі: 22 вересня 2018 року “Комсомольська правда” повідомила, що він “зрадив гласності здобуті ним матеріали так званої операції ЦРУ під кодовою назвою “Білуга”. З них випливає, що Росія до справи Литвиненка не мала ніякого відношення. Полоній для отруєння був спеціально вибраний тільки тому, що він пов’язаний з Росією. Метою спільної операції ЦРУ і МІ-6 було дискредитувати президента Путіна і російські спецслужби».
Очевидно, мається на увазі усну заяву Барриля, нібито зроблену в 2016 році в розмові з швейцарським бізнесменом Паскалем Наджади і відоме лише в переказі, зробленому навіть не самим Наджади, а іншими авторами з його слів. Це публікувалося на сайтах конспірологічній спрямованості і не привернуло уваги солідної преси.
Підтвердити або спростувати справжність інтерв’ю Барриля не вдалося, але, так чи інакше, «МК» і інші джерела помістили посилання на публікацію, віддалену редакцією маловідомого антиглобалістського сайту, і видали її за матеріал однієї з найбільших британських газет.