Програма «Час» у понеділок присвятила великий сюжет майбутнього Синоду Вселенського патріархату, де може бути ухвалено рішення про автокефалію Української православної церкви.
Повернувся в програму ведучий Кирило Клейменов лякає «подіями апокаліптичного масштабу»:
«Це означає релігійну війну в близькій перспективі. Наша церква — Російська православна — найбільша в світі. Без неї не можна навіть уявити собі світового православ’я. Так ось. Третина — третину! — її парафій знаходяться на території України. Зрозуміло, після оголошення автокефалії ці парафії, і з ними великі православні святині — Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра та багато інших — силою спробують передати цієї іншої церкви. Віруючій людині віддати свій прихід все одно що віддати свій будинок. Чи свою сім’ю. У відповідь на силу неминуче буде застосована сила».
Згадали в сюжеті і про вже відбулися в Україні 50 «захоплення храмів УПЦ МП. «Це може на Україні викликати такі заворушення, які врешті-решт звертатимуться до релігійну громадянську війну», — заявляє професор Московської духовної академії Владислав Ципін.
«Перший канал» не вперше звертається до цієї теми, і The Insider вже вказував на неспроможність його аргументів: церковні будівлі і власність в Україні належать не патріархатів і не єпархіях, а парафіям, і тільки парафіяни мають право вирішувати, їм переходити в нову помісну церкву або залишатися в УПЦ МП. Тому в силових захопленнях особливого сенсу немає.
Слова Клейменова про те, що “українська держава — це оксюморон, поєднання непоєднуваного, типу “гарячий сніг””, “українська армія — приватна структура, особиста служба безпеки Петра Порошенко”, а серед громадськості “повно хворих садистів, саме вони в Одесі людей живцем спалили”, очевидно, коментарів не потребують.
У сюжеті кореспондента Олега Шишкіна багато говориться про позиції інших православних церков, які виступають проти «легалізації розкольників», як автор називає можливе рішення про надання Українській церкві автокефалії. Так, кореспондент цитує заяву прес-служби Грузинського патріархату, яке з’явилося після надмірно оптимістичних коментарів в українській пресі з приводу зустрічі католикоса-патріарха Грузії Ілії II зі спікером Верховної Ради Андрієм Парубієм:
«Неправильна інформація з’явилася після візиту в Тбілісі голови Верховної Ради України Андрія Парубія. Українські канали повідомили, що Грузинська церква підтримує надання автокефалії Української церкви, що не відповідає дійсності».
Зміст абзацу передано вірно, але він вирваний із контексту. Повністю заяву виглядає так:
«Як у російських, так і українських ЗМІ періодично з’являється упереджена інформація з приводу позиції Грузинської церкви щодо автономії Української церкви; обидві сторони намагаються представити те, що ми говоримо, у вигідному для себе світлі.
Так, після візиту голови української Ради (парламенту) в Грузинський патріархат українські канали повідомили, що Грузинська церква підтримала автокефалію Української церкви, що не відповідає істині.
На зустрічі наш гість говорив, що вони прагнуть до автокефалії Єдиної української церкви, яка буде підтримана і владою, і ієрархами, в тому числі митрополитом Онуфрієм [главою УПЦ МП], на канонічній основі.
Якщо це станеться, це буде бажаною подією. Але, як ми відзначали, поки ми цього не бачимо. Тому потрібно виявляти обережність, щоб не посилювати конфронтацію серед населення і не ускладнювати і без того складні процеси.
Що стосується позиції Грузинської церкви з вищезазначеного питання, вона залишається незмінною і, як ми заявляли раніше, полягає в наступному: Грузинський патріархат утримається від оцінок позицій Константинопольського і Московського патріархатів, поки не буде винесено остаточне офіційне рішення, засноване на нормах церковного права».
Іншими словами, зміст заяви в тому, що Грузинський патріархат утримується від офіційної оцінки ще не винесеного рішення, але при цьому вважає за автокефалію Української церкви бажаною.
За твердженням кореспондента програми «Час», «проти легалізації розкольників виступили православні ієрархи Сербії, Греції, Єрусалиму, Кіпру, Грузії, Румунії, Естонії, Болгарії, Чехії і Словаччини».
Насправді позиція Грузинської церкви ясна з наведеного вище заяви.
В Естонії співіснують (до речі, цілком мирно) дві православні церкви — Московського та Константинопольського патріархатів. Кожна з них, природно, підтримує свого патріарха.
Сербська церква не приєдналася ні до однієї з сторін; патріарх Іриней пропонував своє посередництво у вирішенні спору між російською і українською церквами. Аналогічну позицію займає Кіпрська церква, також запропонувала посередництво.
Елладська православна церква (сосуществующая в Греції з парафіями та монастирями, підпорядковані Константинополю) не займає ніякої певної позиції. Деякі її ієрархи (митриполит Кифирский і митрополит Навпактоса) виступали проти автокефалії для України, але Синод Елладської церкви відхилив їхню пропозицію обговорити це питання. Румунська церква зберігає нейтралітет.
Патріарх Єрусалимський Феофіл III виступив із закликом до Української православної церкви триматися свого канонічного предстоятеля митрополита Онуфрія. Це не можна розглядати як виступ проти надання автокефалії, що визнає навіть такий затятий прихильник РПЦ, як професор Свято-Тихонівського університету Владислав Петрушко. Із зверненням до Вселенського патріарха проти надання Україні автокефалії виступив архієпископ Єрусалимської церкви Феодосій, але це думка не церкви, а лише одного з її ієрархів.
Автор сюжету продовжує: «Глава Польської православної церкви підтримав заклик патріарха Московського і всієї Русі Кирила обговорити ситуацію в Україні на спеціальному Соборі. З подібною пропозицією виступив і Синод Антіохійської православної церкви».
Він, правда, забуває додати, що серед інших православних церков ці пропозиції не зустріли підтримки; так, за повідомленням Reuters, Священний Синод Болгарської православної церкви, отримавши лист патріарха Кирила з закликом провести такий Собор, відповів лише, що лист буде передано для розгляду спеціальної комісії («фактично це означає відхід від відповіді», відзначає Reuters).