У недільному випуску програми «Час» вийшов сюжет Георгія Олисашвили про прийнятий нижньою палатою Конгресу США законі, що отримав ім’я інформатора Всесвітнього антидопінгового агентства, колишнього директора російського «Антидопінгового центру» Григорія Родченкова. Закон передбачає тюремне ув’язнення на термін до 10 років за використання заборонених речовин або заборонених методів на міжнародних спортивних змаганнях. Кореспондент Першого каналу розповідає про це так:
«Назвати закон ім’ям злочинця — звучить абсурдно, але саме так вчинила палата представників Конгресу США. “Акт Родченкова” — папір в честь побіжного хіміка, який зробив злочинну кар’єру, підміняючи проби і торгуючи допінгом. А потім зробив ім’я, обумовивши російських спортсменів бездоказово, тобто в буквальному сенсі — в суді довести не зміг. Втім, яке ім’я такий і закон. На назві абсурд не закінчується. Документ має екстериторіальний характер, тобто буде діяти за межами Штатів, йдеться про найбільших міжнародних турнірах».
Родченков дійсно самим безпосереднім чином брав участь у великомасштабній допінгової схемою і навіть сам розробляв рецептуру допінгових сумішей, які перед Олімпіадою в Сочі давали російським спортсменам. Але його можна вважати грішників злочинцем: про цю практиці він розповів ВАДА.
До речі, ім’я людини, що не має особливих заслуг перед державою і юридичною системою, у назві юридичної документа — не такий вже й абсурд: наприклад, у США всім відомо «попередження Міранди» — вимога, згідно з яким поліцейські при арешті зобов’язані зачитувати підозрюваному його права. Ернесто Міранда, ім’я якого отримало правило, був підозрюваним у викраденні людини та зґвалтуванні, який в ході допиту зізнався у злочині, але згодом заявив, що свідчення отримані незаконно, так як його не попередили, що він має право не свідчити проти себе. Суд встав на сторону Міранди, і справу було переглянуто без урахування його зізнань. Тим не менш, його визнали винним. Так що ім’я Родченкова у назві закону — ще не визнання якихось заслуг, а лише вказівку на зв’язок з гучною справою.
Заява кореспондента про те, що Родченков в суді не зміг довести правдивість своїх заяв, дійсності не відповідає. Мабуть, мається на увазі епізод, про який The Insider свого часу вже писав, — що проходив у квітні 2018 року в Спортивному арбітражному суді в Лозанні процес за апеляціями 39 російських спортсменів, дискваліфікованих МОК. В ході процесу було встановлено, що Родченков не займався розповсюдженням допінгового «коктейлю», не бачив, як його приймали спортсмени, і не бачив, щоб хто-небудь зі спортсменів маніпулював допінговими пробами. Російські ЗМІ намагалися представити це як спростування попередніх заяв Родченкова, але в дійсності він говорив лише про те, що склав рецептуру «коктейлю», відчував його на собі, а під час Олімпіади брав участь у підміні допінг-проб. Суд залишив у силі дискваліфікацію 12 з 39 спортсменів, які подали апеляції, тим самим побічно підтвердивши існування допінгової системи, про яку розповів Родченков.
В екстериторіальному характер закону нічого абсурдного теж немає: він стосується міжнародних змагань, допінгову шахрайство на яких потенційно може завдати шкоди, у тому числі матеріальної, і громадянам США — спортсменам та їхнім спонсорам. Злочин проти громадян США, де б воно не було скоєно, перебуває в американській юрисдикції; аналогічна норма є і в російському законодавстві (стаття 12 КК РФ).
Автор сюжету продовжує:
«Цікаво тільки, що тих самих атлетів закон ніби і зовсім не стосується. Зате проти кого він спрямований, видно вже з назви».
Закон дійсно не спрямований проти спортсменів. Кримінальним злочином він оголошує тільки організацію і здійснення допінгових схем. Очевидно, законодавці врахували, що далеко не завжди спортсмену відомо, що препарати, які він отримує від лікаря своєї команди, заборонені. У таких випадках цілком достатнім покаранням для спортсмена може бути дискваліфікація.
Потім кореспондент переходить до викриття американського спорту, де, за його думки, з допінгом практично не борються:
«За весь минулий рік жоден спортсмен Національної баскетбольної асоціації не перевірили на допінг американським підрозділом WADA. Так само справа йде і з хокеїстами з NHL — нуль тестів. Трохи краще в Лізі з американського футболу — дев’ять тестів за сезон на тисячу спортсменів».
Автор не враховує, що деякі з найбільших спортивних федерацій світу проводять тестування на допінг самостійно, з допомогою своїх власних лабораторій, а не силами WADA. Серед таких організацій та міжнародні (зокрема, FIFA), і національні американські. Та ж NBA лише за останні півроку дискваліфікувала за вживання допінгу двох гравців — Тайрика Еванса «Індіана пэйсерз» і Деандре Эйтона з «Фінікс санз».
Але найважливіше завдання для Першого каналу — довести антиросійську спрямованість нового закону. І автор сюжету заявляє:
«Жодна країна, крім Росії, до речі, в тексті документа не згадана. Виходить, відповідачем може стати будь-який російський спортсмен, кого обмовив ліпший на маніпуляціях з пробами колишній глава Московської антидопінгової лабораторії».
Це вірно, жодна інша країна не згадана. Втім, і Росія теж. В законі взагалі не йдеться про якихось конкретних країнах. Хіба що в назві є ім’я громадянина Росії, але що вже тут поробиш, якщо саме він викрив допинговую схему.
А спортсмен відповідачем за цим законом стати ніяк не може. Автор, схоже, забув, що говорив кілька секунд назад: атлетів закон не стосується. Там відкритим текстом написано: «вважається незаконною для будь-якої особи, яка не є спортсменом, свідомо здійснювати дії…»
Далі кореспондент заявляє:
«У деяких випадках справи будуть розглядатися без урахування терміну давності. <…> При цьому “закон Родченкова” має зворотну силу в частині, що стосується відшкодування шкоди. Тобто, по суті, ревізії можуть піддати справи давно минулих днів».
Де він знайшов у тексті закону згадка про зворотної силі, невідомо. Строк давності встановлений у 10 років, при цьому зроблено стандартна для американської юридичної системи застереження про так званому принципі equitable tolling: дія строку давності зупиняється, якщо необхідні процесуальні дії не можуть бути виконані з не залежних від позивача причин. Стосовно до даного закону це означає призупинення терміну давності на час, необхідний для отримання доказів, які перебувають в іншій країні.