«Вести недели» розповіли про конфлікт православних церков з-за України в сюжеті під короткою назвою «Розрив». Автор сюжету Микола Васильєв намагається представити події так, щоб рішення патріарха Вселенського Варфоломія виглядало розкольницьким.
За словами патріарха Московського і всієї Русі Кирила, процитоване в сюжеті, «Константинопольський патріархат ототожнив себе з розкольниками» — Українською православною церквою Київського патріархату та Українською автокефальною православною церквою.
У сюжеті звучать слова патріарха Сербського Іринея: «Першоієрарха нашої Церкви, Константинопольського патріарха, охопило спокуса прийняти рішення, яке може стати катастрофічним для Церкви, зробити те, на що він не має права. Мова про те, щоб визнати розкольницьку Церкву і навіть дати їй автокефалію. Такого ще не було». Правда, автор забуває додати, що, крім Іринея та патріарха Антіохійського Івана X, чия резиденція знаходиться в Дамаску, ніхто з глав православних церков не підтримав позицію РПЦ.
Але головне, чого принципово не хочуть помічати РПЦ і слідом за нею «Вісті тижня», — те, що рішення Вселенського патріархату спрямоване саме на подолання розколу.
Двічі в XX столітті частина українських священиків вирішувала вийти з підпорядкування Московському патріархату: у 1920 році була створена Українська автокефальна православна церква, а в 1922-му — Українська православна церква Київського патріархату. Обидві церкви не були визнані іншими православними церквами, і фактично склалася ситуація розколу, причому більша частина православних християн України опинилася поза межами канонічної церкви, так як найбільше прихожан (за даними соціологічного дослідження 2015 року — 44% всіх українських віруючих, включаючи католиків і представників інших релігій) в УПЦ КП. У канонічної УПЦ МП парафіян приблизно вдвічі менше, хоча парафій більше.
При цьому правомірність входження Київської митрополії до РПЦ піддається деяким сумнівам, і в нинішній позиції Вселенського патріархату немає нічого нового. Ще у 1990 році Вселенський патріарх Димитрій I надіслав патріарху Московському Алексію II лист, де зазначав: «Вселенська Патріархія визнає одну канонічну Православну Церкву в установлених у 1593 році Патріаршим і Синодальним способом межах, тобто Святу Руську Церкву, усіма помісними канонічними Святими Божими Церквами визнану, почитаемую і в священних диптихах згадувану». Це формулювання означає, що приєднання Київської митрополії у 1686 році до Московського патріархату Константинополя вже тоді не визнавав.
У прийнятті парафій неканонічних церков в юрисдикцію Вселенського престолу нічого нового теж немає: в 1990 році з Української автокефальної православної церкви у Вселенський патріархат перейшли канадські парафії, утворили Українську православну церкву в Канаді. Проти цього рішення ні РПЦ, ні яка-небудь інша з православних церков не заперечувала.
Таким чином, рішення Вселенського патріархату відновити в Україні ставропігію — безпосередньо підпорядковану йому церковну структуру — це крок, спрямований на подолання розколу: віруючі, для яких після російської агресії щодо України неприйнятно управління з Москви, тепер можуть повернутися в лоно канонічної церкви. До нового же розколу ведуть якраз дії РПЦ припинила стосунки зі Вселенським патріархатом.
Автор сюжету заявляє: «Власне, автокефалію українських розкольників Стамбул поки не дає. Патріарх Варфоломій заснував у Києві ставропігію, тобто підпорядковану собі структуру, в якій поки що лише двоє ієрархів, колись емігрували з України в США і Канаду», маючи на увазі двох призначених Вселенським патріархатом екзархів.
В дійсності українських ієрархів, які визнали церковну юрисдикцію Вселенського патріархату, значно більше. В той самий день, коли вийшов сюжет, Священний Синод УПЦ КП ухвалив рішення про зміну титулу її предстоятеля: патріарх Київський і всієї Руси-України став архиєпископом і митрополитом Києва; фактично це означає визнання підпорядкування церкви патріарху Вселенському (щоправда, в повному офіційному титулі зберігається і «патріарх всієї Русі-України», але у відносинах з іншими помісними православними церквами предстоятель тепер зветься архієпископом і митрополитом. Таким чином, до ставропігії тепер відноситься найчисленніша з українських православних церков.
Крім того, юрисдикцію Константинополя починають визнавати і деякі з ієрархів УПЦ МП; так, митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко) заявив: «На останньому засіданні Константинопольський патріархат скасував передачу Київської митрополії Московському патріархату. З тих пір ми можемо вважати, що територія України є територією відновленої митрополії Константинопольського патріархату. Власне, з цього моменту (після прийняття такого рішення) ми є на сьогоднішній день кліриками Константинопольської церкви».
Автор сюжету заявляє: «Чого домагається Константинополь, можна тільки здогадуватися. При титул “Вселенський” Патріарх Варфоломій практично не має пастви. А у розкольників — близько 4 тисяч парафій на Україні і в Північній Америці. Лише ось вся ієрархія самозванців відлучена від Церкви». Тут знову неправда: до Вселенського патріархату належать монастирі Афона, приходи на частині території Греції, Туреччини, США, Канаді, Франції, Естонії та деяких інших країн. До того ж, він не приховує, що не збирається довго утримувати під своєю юрисдикцією українську церкву і вже приступив до процедури надання їй автокефалії.