В сьомому епізоді проекту ТАСС «20 питань Володимиру Путіну» інтерв’юер Андрій Ванденко поставив питання про те, чому влада воліє розмовляти з активною частиною суспільства з допомогою кийків. Після обтічних слів про те, що активна частина суспільства — це не тільки несистемна опозиція, але і, наприклад, волонтери, Путін відповів:
«… Є правила, яких повинні дотримуватися всі: і ті, кому подобається влада, і ті, кому вона не подобається. Є закон, і його потрібно дотримуватися, інакше ми дійдемо до ситуації повністю розбалансованою країни. <…>
Ви хочете висловити свою точку зору, свою думку, хочете це зробити з допомогою публічних акцій? Будь ласка, закон це дозволяє. Отримуйте дозвіл і робіть.
У деяких країнах, практично у всіх країнах, у тому числі європейських, за несанкціоновані акції передбачається позбавлення волі: там невеликі терміни від шести місяців до року.
Але в деяких країнах просто за несанкціоновані акції, якщо 12 чоловік, по-моєму, десь у Швеції, чи що, вже вважається — масові заворушення. „Пятерочка“ ломиться або „десяточка“. У нас такого немає, розумієте?»
ТАСС в титрі уточнює: десятирічний тюремний термін за масові заворушення в групі від 12 осіб передбачений у Великобританії, а в Швеції на такий же термін можуть посадити за підбурювання і організацію масових заворушень.
У цій тезі немає нічого нового, влада заговорила про жорсткі покарання за несанкціоновані акції на Заході після літніх протестів у Москві, і тоді ж The Insider розповів про те, яка підміна понять лежить в основі цих заяв. В демократичних країнах Заходу взагалі не може бути санкціонованих і несанкціонованих акцій, громадяни мають право збиратися і висловлювати свою думку. У багатьох країнах, як, наприклад, у Німеччині, встановлений навіть порядок проведення спонтанних акцій — негайної реакції на події, що відбулися: достатньо просто повідомити за телефоном поліцію. Покарання покладається тільки за масові заворушення, пов’язані з насильством чи погрозою застосування насильства.
Так, згаданий ТАСС британський закон (Акт про громадський порядок 1986 року) передбачає тюремне ув’язнення на термін до 10 років за бунт (riot), причому склад злочину визначається так:
«Якщо присутні разом 12 або більше осіб, маючи спільну мету, застосовують незаконне насильство або погрожують їм, а їх поведінку групи в цілому) викликає у присутніх розумні побоювання за свою особисту безпеку, то кожне з осіб, які застосовують незаконне насильство в загальних цілях, винне в бунті».
За кримінальним кодексом Швеції терміном до 10 років караються засновники і лідери бунту, сполученого з насильством, тобто кваліфікуюча ознака тут — саме застосування насильства, а не загроза, як у Великобританії. Якщо бунтівники обмежуються погрозами і до застосування насильства справа не доходить, це інша стаття з терміном до 4 років для призвідників і штрафом або строком до 2 років до рядових учасників. Якщо ж група бунтівників розходиться на вимогу поліції, то рядовим учасникам не загрожує нічого, а організаторам — штраф або на строк до 2 років.
На питання інтерв’юера про ярлику «іноземного агента», який отримують неугодні владі громадські організації, президент відповів:
«Ну чого — статус иноагента? Це ж не ми придумали. Це хіба ми придумали статус иноагента? З 1938 року або з 1937-го, по-моєму, з 1938-го в США діє цей закон, досі застосовують. <…> У тому числі зовсім недавно. Ось нашу громадянку, вона стала досить відомою, взяли, запроторили в тюрму як иноагента. Їй, вибачте, там 12 років, зайвого б слова не сказати, передбачалося. Так?»
Тут Путін близько до тексту повторив те, що говорив на великій прес-конференції в грудні 2018 року. The Insider вже пояснював, ніж статус іноземного агента в США відрізняється від аналогічного статусу в Росії: американський закон FARA (Акт про реєстрацію іноземних агентів) вимагає від представників зарубіжних урядів, юридичних або фізичних осіб, щоб ті розкривали свої джерела фінансування, а на поширюваних ними матеріалах вказували, в інтересах якого іноземного уряду або особи це робиться. Ніяких додаткових вимог — наприклад, що практикуються в Росії частих перевірок, що ускладнюють роботу організації, в США немає.
Російську громадянку Марію Бутіну в США лобістську діяльність в інтересах російської держави без реєстрації засудили не до 12 років, а до 18 місяців в’язниці; фактично вона перебувала в ув’язненні 15 місяців 10 днів, після чого була депортована в Росію. Максимальний термін за відмову лобіста, який діє в інтересах іноземної держави, від реєстрації в США становить 10 років.