РИА «Новости» присвятило цілу серію матеріалів випущеним МІА «Росія сьогодні» з доповіддю «Пособники нацистських злочинів. 96 ветеранів Латиського легіону СС, які ще живі». В одному з матеріалів говориться:
«Деякі з нині живих ветеранів Латиського легіону СС були удостоєні державних нагород Латвії і США».
Далі наведено кілька прикладів. Перший, кого згадує РИА — громадянин США Зигурдс Лиелъюрис. Про нього у доповіді говориться так:
«Добровільно вступив в Латиський легіон, в 1945 році його перевели в бойовий підрозділ, він брав участь у бойових діях. Здався в полон західним союзникам, збавивши собі два роки. У 1951 році вступив на службу в армію США, брав участь у бойових діях в Кореї і В’єтнамі, фахівець з антипартизанської війни. Відрізнявся особливою жорсткістю, про що любить розповідати друзям… Нагороджений американськими нагородами».
З офіційної біографії Лиелъюрис народився в 1931 році, тобто до моменту закінчення війни йому було 14 років. Навіть якщо на слово повірити доповіддю і погодитися, що він, здаючись у полон, укоротив собі два роки, то виходить, що до кінця війни йому було всього 16. Служив він, як сказано, в тій же біографії, у військовому госпіталі, і з урахуванням його віку це виглядає більш імовірним, ніж версія з доповіді про бойовому підрозділі і участі у воєнних діях.
Переїхавши в США, він став професійним військовим, офіцерського звання не отримав, дослужився до головного сержанта (сержант-майора), брав участь у війнах в Кореї і В’єтнамі. За бій у В’єтнамі, коли після загибелі командира він узяв на себе командування ротою, Лиелъюрис нагороджений медаллю «Бронзова зірка», а пізніше заслужив і інші нагороди. Зрозуміло, до його участі в Другій Світовій війні ці бойові нагороди не мають ніякого відношення.
Відзначимо, що, хоча Латиський легіон СС і звався офіційно добровольчим, служили в ньому за призовом, цих добровольців було мало (мабуть, одним з них якраз був підліток Лиелъюрис — навряд чи в 13-15 років його могли закликати). У секретній записці наркома держбезпеки СРСР Всеволода Меркулова від 25 липня 1943 року, знайденої в розсекреченому архіві КДБ Латвії, йдеться:
«Формально було оголошено, що „легіон“ створюється на добровільних засадах, фактично ж формування „легіону“ проводилося в порядку примусової мобілізації чоловічого населення певних вікових груп.
В кінці лютого-початку березня 1943 р. чоловіки 1919-1924 років народження отримали за місцем проживання повістки з повідомленням з’явитися в дільничні відділення поліції, де вони зобов’язані були заповнити облікові картки і після цього пройти медичну комісію.
Мобілізовані, за власним вибором, зараховувалися або в латиський легіон, або в частині по обслуговуванню німецької армії, або ж направлялися на будівництво оборонних споруд. Перевага „легіону“ у матеріальному забезпеченні, порівняно з частинами обслуговуючими німецьку армію і оборонними роботами, призвело до того, що більшість мобілізованих виявила бажання піти в „легіон“».
Злочинною організацією легіон не визнаний. Ізраїльський історик, який займається розшуком нацистських злочинців, голова єрусалимського відділення Центру Симона Візенталя Ефраїм Зурофф заявляв:
«Ніхто ніколи не говорив, що чоловік, який був у латиському легіоні СС, за це повинен бути притягнутий до відповідальності. Це неправда. Ми знаємо, що латиський легіон СС був створений в березні 1943 року, коли майже всі євреї вже були вбиті, але правда в тому, що деякі з людей, які були членами легіону СС, раніше брали участь у злочинах проти євреїв. Коли ми говоримо, що ми хочемо цих людей закликати до відповідальності та судити, то це відбувається з-за тих злочинів, які вони скоїли в 1941 і 1942 році, а не тому, що вони були в легіоні СС».
Цілком очевидно, що остання не може ставитися до Лиелъюрису, який в 1942 році був ще дитиною. Та і про інших згаданих у доповіді легіонерів, які за віком старше Лиелъюриса, немає жодних даних, які б викривали їх у військових злочинах.
Один з них, колишній депутат Сейму Латвії Вісвалдіс Лацис, після війни пройшов фільтраційний табір і не був ні в чому звинувачено, жив у Радянському Союзі, закінчив педінститут у Москві. Таким чином радянська влада знала про військове минуле Лациса, але претензій до нього не мала, зате тепер такі претензії з’явилися у МІА «Росія сьогодні».
Ще про одного фігуранта доповіді повідомляє РИА:
«В Австралії нині проживає Імантс Скриверис, дата народження якого не встановлена. “Активний учасник організації ‘Яструби Даугави'”, — пояснюється в доповіді”.
Дивно, що авторам доповіді не вдалося встановити рік його народження, але ще більш дивно, що він взагалі потрапив у доповідь. Від авторів вислизнув той факт, що Імантс Скриверис помер в 2018 році, хоча некролог був опублікований в газеті The Canberra Times. Народився Скриверис в латвійському місті Балви в 1932 році і за віком навряд чи міг служити в легіоні. Що ж стосується організації «Яструби Даугави» (Daugavas Vanagi), то спочатку вона була створена колишніми учасниками легіону і ставила за мету допомогу легіонерам і їх сім’ям, а згодом перетворилася в мережу земляцтв латиської діаспори. Членів організації об’єднувало неприйняття радянської анексії Латвії та антикомуністичні погляди, зв’язок з легіоном вона з роками втратила.