Вести повідомляють:
«У Великобританії вимагають закрити видання The Guardian. Петицію вже підписали понад шість тисяч осіб.
Причина в рабовласницькому минулому газети: вона була заснована в XIX столітті на гроші від бавовняних плантацій, на яких працювали раби. Письменник Тоні Парсонс побачив лицемірство в тому, що зараз видання публікує статті в підтримку тих, хто зносить пам’ятники, і навіть збирає пожертви для руху Black Lives Matter. Він зажадав закрити The Guardian і створив відповідну петицію.
Також редакції пригадали історію давнини майже 160-річної давності: під час Громадянської війни в США газета виступила проти Авраама Лінкольна, який хотів скасувати рабство.
The Guardian — щоденна ліволіберальною газета у Великобританії, одне з найбільш шанованих видань в світі. Була заснована в Манчестері в 1821 році під назвою The Manchester Guardian. У середині XX століття змінила назву на нинішнє. Її сайт — самий відвідуваний з сайтів британських газет».
Співробітники «Вістей», схоже, не дуже уявляють собі, хто такий автор петиції Тоні Парсонс і як він ставиться до протестів під гаслом Black Lives Matter.
Парсонс, один з найвідоміших сучасних британських письменників, — переконаний противник «протесту заради протесту», тобто акцій, не пов’язаних безпосередньо з реакцією на якісь неприйнятні дії влади. Він проти насильницьких дій, розгрому вітрин і осквернення пам’ятників. У своїй колонці В газеті The Sun 13 червня він писав:
«Невже ідіоти, які тепер з гнітючою регулярністю псують статую Черчілля, не розуміють, що цей чоловік був найбільшим антифашистом всіх часів?
І невже ті ж самі екстремістські головорізи не розуміють, що без цієї країни — країни, яку вони так явно зневажають, — стояла в поодинці проти нацистської Німеччини, ціла раса зникла б у газових печах Освенцима, Треблінки, Берген-Бельзена, Бухенвальда і Дахау?
Мій старий приятель був на марші Black Lives Matter в минулі вихідні. Батько і дід дітей змішаної раси, мій друг був там, щоб зайняти мирну позицію проти расизму.
І, без сумніву, мій стурбований і мирний приятель був типовим представником тих тисяч, які пройшли маршем і — незважаючи на те, що Black Lives Matter скасувала марш в ці вихідні, щоб уникнути зіткнення з ультраправими, — пройдуть знову.
Але їх мирний протест був захоплений жорстким меншістю хуліганів, які не приносять благородної справи, за якими вони ховаються, нічого, крім ганьби.
Ні один протест, після якого 49 поліцейських по всій Великобританії потрапляють в лікарню, як це сталося в минулі вихідні, не може вважатися “значною мірою мирним”, за висловом все більш сміховинною Бі-Бі-Сі.
Я знаю, що більшість прийшов на марш з найкращими намірами, включаючи багатьох друзів моєї дочки-підлітка; всі вони молоді і досить идеалистичные, щоб вірити, що вони можуть реально змінити ситуацію в глобальній боротьбі проти расизму.
Але все ж, незважаючи на всі ці благі наміри, я зізнаюся, що моя кров кипить, коли — рівно через 75 років після перемоги — якийсь маленький маніяк намагається підпалити прапор на кенотафі, пам’ятнику вічному поколінням, які заплатили за наші свободи своїми життями».
Але відомий своїм іронічним поглядом на світ Парсонс, який у журналістській молодості дружив з музикантами з Sex Pistols і був свого роду літописцем панк-культури, не був би Парсонсом, якщо б не придумав ефектну пародійну акцію, спрямовану проти тих, хто підтримує будь-який протест, не розбираючись в його суті. Такою акцією і стала петиція на сайті Change.org з вимогою закрити газету The Guardian.
Ця газета, одна з найбільш впливових в Британії, відрізняється лівої спрямованістю і співчуттям пише про протестної кампанії, публікуючи фотозвіти, на яких все, що відбувається виглядає досить пристойно. Тепер з легкої руки Парсонса прихильники протестної кампанії з готовністю ставлять підписи за закриття газети, яка їх підтримує, — лише на тій підставі, що двісті років тому її засновник отримував прибуток від бавовняних плантацій, на яких працювали раби. Зрозуміло, Парсонс, якого й самому траплялося публікуватися в The Guardian, краще ніж будь-хто інший розуміє, що за таких петицій газети не закривають.
Ось тільки «Вести» в цьому не розібралися і видали дотепний демарш Парсонса за абсурдну ідею протестують проти всього, що підвернеться під руку.