У своєму посланні Федеральним зборам Путін в основному критикував стан справ, що склався за 20 років його перебування при владі, і давав обіцянки, тому прикладів недостовірної інформації в цей раз було небагато. І все ж The Insider знайшов 6 випадків, коли президент ввів оточуючих в оману.
Про зростання доступності охорони здоров’я
«Рівень доступності медичної допомоги, з одного боку, ніби як росте, і дійсно зростає, але тим не менш багатьох громадян не влаштовує»
Офіційні цифри покликані вселяти оптимізм: за опитуваннями Центрального НДІ організації та інформатизації охорони здоров’я Моз Росії, в 2017 році поліпшення доступності фельдшерської та первинної лікарської допомоги (дільничного лікаря, лікаря загальної практики) відзначили 40,76% городян і 46,72% сільських жителів. Спрощення можливості потрапити на прийом до лікаря-фахівця (кардіолога, лору, гінеколога і т. д.) відзначили більше 30% городян і близько 40% жителів села.
Але навіть з офіційних даних можна побачити, що картина не така райдужна, якою її хотіли б представити в Моз. За даними Росстату, в тому ж 2017 році кожен шостий пацієнт, якому була потрібна консультація фахівця, не зміг потрапити на прийом або відклав лікування на невизначений термін. Згідно з результатами опитування, проведеного Загальноросійським народним фондом і фондом «Здоров’я» в листопаді 2018 року, 58% медпрацівників відзначили зростання частки платної медицини в державних клініках. Причиною зростання платної медицини медики назвали кадровий дефіцит і низькі тарифи обов’язкового медичного страхування (ОМС).
У 2017 році, за опитуванням фонду «Здоров’я», зниження доступності і якості медичної допомоги для пацієнтів відзначили 57% російських лікарів і медпрацівників. На дефіцит кадрів у медицині звернули увагу 78% опитаних. За даними фонду «Громадська думка», 69% росіян займаються самолікуванням.
Є й інші дані, які побічно свідчать про зниження доступності медичної допомоги. Так, згідно з даними Росстату, в 2000 році в РФ було 10,7 тис. лікарняних організацій, а до 2017 року їх число скоротилося вдвічі, до 5,3 тис. І справа не тільки в «укрупнення» лікарень. Кількість лікарняних ліжок теж знижується, у 2002 році їх було 113 на 100 тис. осіб, а зараз лише 80.
Про зниження рівня бідності
«У 2000 році за її [бідності] рисою перебувало понад 40 млн осіб. Зараз близько 19 млн, але й це надто багато, надто багато. У нас була ситуація, коли це кількість пішло там до 15 млн, зараз трошки знову підросло. Треба безумовно зосередити на цьому нашу увагу на боротьбі з цим явищем, причому серйозні матеріальні проблеми відчувають усі… ще більше людей насправді, чим ті, які офіційно знаходяться за цією межею. Вони змушені економити на найнеобхіднішому — одягу, ліків, навіть на їжі».
Цей фрагмент промови був проілюстрований графіком, що з’явилися на відеоекрані на стіні залу.
Цікаво порівняти його з графіком, заснованим на даних Росстату:
Президентський графік показує невелике зниження відсотка бідних до 2017 року порівняно з двома попередніми (з 13,3% до 13,2%), а потім лінія оптимістично спрямовується вниз — до бажаного рівня 2024 року. На цьому графіку 2018 рік не відображено взагалі, а графік Росстату показує досить істотне зростання кількості бідних у першому кварталі (більш пізніх даних поки немає, але судячи по статистиці про падіння реальних доходів, ця тенденція триває аж до сьогоднішнього дня). З графіка видно, що бідність зростає ще з 2012 року, тобто вже 7 років.
Важливо також і абсолютне число людей, яких президент сором’язливо назвав мають «серйозні матеріальні проблеми». Згадуючи їх, він розсудливо утримався від оцінки їхньої чисельності.
У травні минулого року прокремлівська «Газета.ги» опублікувала статтю під назвою «Бідність в Росії: десятки мільйонів за межею» з підзаголовком «Експерти: у Росії не 20, а більше 35 мільйонів бідних». Там кажуть, що офіційна статистика не відображає реальної картини, так як неадекватна сама методика, при якій у главу кута ставиться прожитковий мінімум. Більш адекватної фахівці вважають депривационную методику — «метод обчислення втрат, недоотримання різних соціальних благ. У цьому випадку бідною вважається людина або сім’я, чиє споживання товарів і послуг не відповідає прийнятим у суспільстві стандарту». Дані при такому підході отримують шляхом опитування населення про доступність тих чи інших товарів і послуг. Цей метод застосовують у країнах Євросоюзу.
У статті повідомляється, що Росстат в експериментальному порядку застосував депривационный метод, і, за інформацією фахівців Інституту соціального аналізу та прогнозування РАНХиГС, за межею бідності в Росії перебувають близько 36 млн осіб, або 24,8–25,2% населення — майже вдвічі більше, ніж за офіційними даними.
Про скорочення боргу і прибутковості ФНБ
«У нас потужна фінансова подушка безпеки. Можу вас поінформувати, і це приємна, хороша інформація: вперше в історії наші резерви повністю покривають зовнішній борг, як держави — він у нас дуже невеликий, — так і комерційного сектору. І ці гроші працюють, в тому числі у повному обсязі надходять у російський бюджет доходи від розміщення коштів Фонду національного добробуту».
Те, що міжнародні резерви РФ перевищили розмір її зовнішнього боргу, — правда. За даними Центробанку, на 8 лютого 2019 року обсяг резервів становив $475 млрд (за передувала тиждень він знизився на $2,7 млрд), а зовнішній борг на початок року дорівнював $453,7 млрд.
А ось те, що це приємна і хороша інформація, щонайменше, спірно. Ось як виглядає динаміка зовнішнього боргу Росії за даними Центробанку (графік закінчується 2017 роком, але з нещодавно опублікованої інформації випливає, що зниження боргу триває):
Ми бачимо, що борг зростав до осені 2008 року, потім кілька скоротився і знову почав зростати, досягнувши піку до літа 2014 року, після чого різко впав і продовжує зменшуватися. Падіння 2008-2009 років, очевидно, пояснюється світовою фінансовою кризою, наслідком якого стало зниження виробництва і спад ділової активності в усьому світі. З цієї причини банки, які мали дефіцит коштів, зменшили кредитування комерційного сектора, що і позначилося на загальному обсязі боргу. У міру подолання наслідків кризи борг знову став рости, і це свідчило про оздоровлення економіки.
Але в 2014 році почалося швидке скорочення обсягу зовнішнього боргу російського комерційного сектору, і це неможливо пояснити якими-небудь потрясіннями на світових ринках. Справа в тому, що влітку 2014 року США і Євросоюз ввели економічні санкції відносно Росії у зв’язку з її агресивними діями проти України. Серед санкцій була і заборона кредитування певних секторів російської економіки; таким чином, доступність кредитів для російських компаній різко знизилася. Американські санкції торкнулися близько 90% російського нафтового сектора і практично весь газовий. Санкції діють досі у російських компаній як і раніше труднощі з отриманням кредитів, і в результаті їх борг продовжує скорочуватися.
Таким чином, зменшення зовнішнього боргу Росії фактично означає зменшення припливу коштів у російську економіку, і важко зрозуміти, чому Путін цього так радіє.
Що ж стосується Фонду національного добробуту, то він і федеральний бюджет — зовсім різні речі. Уряд вилучає з бюджетних доходів трильйони (за оцінками Рахункової палати, в 2018 році на купівлю іноземної валюти для ФНБ витрачено близько 4 трлн руб. умовно додаткових нафтогазових доходів, а за 2019-2021 роки на купівлю валюти планується витратити ще майже 9 трлн руб.) і розміщує з прибутковістю близько 1% річних. Мінфін давно обіцяє, що, коли рівень коштів ФНБ перевищить 7% ВВП, гроші почнуть повертатися в економіку. Однак фактично цей обсяг вже було досягнуто у вересні минулого року, при цьому глава відомства Антон Силуанов розпливчасто обіцяє почати витрачати резерви в 2019 році.
Надійшли в бюджет доходи від розміщення резервів ФНБ, за інформацією Мінфіну, за 2018 рік склали лише 70,52 млрд руб. (за курсом на кінець року — $1 млрд). Обсяг ФНБ на початок 2018 року становив $65 млрд; таким чином, прибутковість вкладень за рік дорівнює 1,61%. Заступник завідуючого відділом економіки «Незалежної газети» Анастасія Башкатова нещодавно нагадала, що, наприклад, прибутковість вкладення коштів суверенного фонду Норвегії в 2017 році досягла 14% річних. Знову ж таки важко зрозуміти, чому тут пишається Путін.
Про те, що Росія ніколи ні на кого не нападає
«В останні роки США проводять на російському напрямку політику, яку навряд чи можна назвати дружньою. Законні інтереси Росії будуть ігноруватися, постійно організовуються різного роду антиросійські акції, абсолютно не спровоцированно, хочу це підкреслити, не спровоцированно з нашого боку вводяться все нові і нові незаконні з точки зору міжнародного права санкції.
Росія нікому не загрожує, а всі наші дії у сфері безпеки носять виключно відповідь, а значить, оборонний характер. Ми не зацікавлені в конфронтації і не хочемо її, тим більше з такою глобальною державою, як Сполучені Штати Америки».
Перерахувати всі агресивні дії Росії, які не можна пояснити ніякою провокацією з боку інших держав, вже неможливо через їх неймовірної кількості. Тому згадаємо найяскравіші з них.
В лютому 2014 року російські війська увійшли в Крим, здійснивши збройне захоплення частини української території. Тим самим вони порушили велику кількість міжнародних законів (включаючи ті, де сама Росія гарантувала недоторканість української території): Біловезькі угоди, Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Будапештський меморандум про гарантії безпеки, а також Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між РФ і Україною. Саме після цього Євросоюз та США, і інші країни ввели проти Росії перші санкції.
До 2014 року на територію Донецької і Луганської областей України вторглися російські збройні сили в супроводі парамилитаристских утворень. В порушення всіх норм міжнародного права російські війська вели неизбирательный артилерійський обстріл українських міст. Так, Bellingcat вдалося ідентифікувати діючих російських генералів і полковників, які силами кількох ракетних батарей 24 січня 2015 року піддали Маріуполь обстрілу з «Градів» і «Ураганів», в результаті чого загинула 31 людина, в тому числі двоє дітей. Результати цього розслідування українська влада вже передали в Міжнародний трибунал в Гаазі. 17 липня 2014 року над Донецькою областю був збитий пасажирський Boeing авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс Амстердам—Куала-Лумпур. Всі, хто знаходилися на його борту 298 осіб загинули. Розслідуванням катастрофи зайнялася Об’єднана розслідувальна група (JIT), яка прийшла до висновку, що літак був збитий з ракетного комплексу «Бук», доставку якого забезпечила Росія. The Insider і Bellingcat вдалося встановити і людей, відповідальних за перевезення «Бука»: це діючий російський генерал Микола Ткачов і високопоставлений офіцер ГРУ Олег Іванніков.
У жовтні 2016 року Росія намагалася здійснити переворот в Чорногорії. The Insider і Bellingcatудалось встановити двох ключових організаторів перевороту — ними виявилися співробітники ГРУ Едуард Шишмаков і Володимир Моісеєв.
Також численні атаки на інші держави здійснювала хакерська група відома як APT 28 (Fancy Bear / Pawn Storm) — одна з найбільш відомих кремлівських хакерських груп, активна принаймні з 2007 року. Як вдалося встановити The Insider ще в травні 2017 року, в Fancy Bear працюють діючі співробітники ГРУ з військової частини №26165. А в липні 2018 року Мін’юст США опублікував офіційне звинувачення на адресу 12 співробітників ГРУ у зв’язку зі зломом серверів Демократичної партії США. Звинувачені співробітники служили у військових частинах №26165 і №74455. Серед інших цілей цього угруповання хакерів з ГРУ були Білий дім (і ряд інших цілей у США), МЗС Чехії, Польщі, Німеччини, Італії, Латвії, Естонії, України, Норвегії, Нідерландів та інших країн, Міноборони Данії, Італії та Німеччини, Бундестаг, НАТО, ОБСЄ, МОК, WADA, JIT, ряд редакцій іноземних ЗМІ (в тому числі і TV5Monde Аль-Джазіра). А в 2018 року міністерство оборони Нідерландів заявило про розкриття чотирьох російських офіцерів ГРУ, які причетні до кібератаки на лабораторію ОЗХО і Міжнародну слідчу групу з трагедії MH-17 (JIT). За інформацією міністерства оборони Нідерландів, всі четверо росіян прибули в країну 10 квітня за дипломатичними паспортами. Номери паспортів двох з них, Моренця і Серебрякова, розрізняються на одну цифру (так само, як і паспорти «Руслана Боширова» і «Олександра Петрова»).
Росія також застосували хімічну зброю у вигляді бойового отруйної речовини «Новачок» на території інших країн. Найгучніший випадок — отруєння екс-полковника ГРУ Сергія Скрипаля та його доньки Юлії в британському Солсбері. Вони потрапили в лікарню, але вижили, проте у результаті в сусідньому Еймсбері була випадково вбита громадянка Великобританії Дон Стерджесс (її бойфренду Чарлі Роулі вдалося вижити). The Insider і Bellingcat з’ясували, що підозрювані в отруєнні «Петров», «Боширов» і «Федотов» — насправді співробітники ГРУ Олександр Мишкін, Анатолій Чепіга і Денис Сергєєв. Першим двом Путін своїм указом присвоїв звання Героя Росії. Крім того, Сергєєв намагався отруїти болгарського підприємця Омеляна Гебрева нервово-паралітичним речовиною, що належить до сім’ї того ж «Новачка».
Про ракети середньої і меншої дальності
«Самим гострим і обговорюваним на сьогоднішній день питанням в російсько-американських відносинах залишається односторонній вихід США з договору про ракети середньої і меншої дальності, тому змушений, просто змушений зупинитися на цьому трохи докладніше. Так, дійсно, з моменту укладення цього договору в 1987 році відбулися серйозні зміни в світі. Багато країни розвивали і продовжують розвивати цей вид озброєння, а Росія і США — ні. Ми самі себе добровільно в цьому обмежили. Такий стан справ, звичайно ж, може викликати питання, зрозуміло. Так потрібно було нашим американським партнерам так і сказати — сказати по-чесному, а не використовувати надумані звинувачення на адресу Росії для обґрунтування свого одностороннього виходу з договору».
The Insider вже писав про привід для звинувачень Росії в порушенні договору про РСМД, який Путін називає «надуманим». Ще в 2014 році США заявили, що Росія провела заборонені договором випробування крилатої ракети 9М729 (з кодифікації НАТО — SSC-X-8) — сухопутного варіанта ракети корабельного базування 3М14 комплексу «Калібр» дальністю 2000-2500 км. За твердженнями російських військових, випробування не порушували договір, так як ракета на них пролетіла менше 500 км. Але в договорі не обмежується відстань, пройдене під час випробувань, а максимальна дальність ракети в нормальному проектному режимі. А за інформацією The New York Times, у США є дані про те, що в 2017 році Росія таємно розгорнула два батальйони, оснащених новими крилатими ракетами; мобільні пускові установки «Іскандер», спочатку розраховані на не заборонені договором ракети дальністю менше 500 км, модифікували під більш довгі крилаті ракети системи «Калібр».
«Як вони діють насправді? Самі всі порушують, шукають виправдання і призначають винних, але ще й своїх сателітів мобілізовують — вони так акуратненько, але все ж американцям подхрюкивают з цього питання. Спершу почали розробку і застосування ракет середньої дальності, присвоївши їм для відводу очей назва “ракети-мішені для цілей ПРО”. Потім приступили до розгортання в Європі універсальних пускових установок Mk 41, які дозволяють здійснити бойове застосування крилатих ракет середньої дальності “Томагавк””.
Договором не заборонено застосування підпадають під його дію ракет в дослідницьких цілях, в тому числі в якості мішеней для випробувань протиракетних систем при дотриманні ряду умов. За твердженням американської сторони, її ракети-мішені цим умовам повністю відповідають. Що ж стосується модифікації пускової установки Mk 41, використовуваної в розгорнутих в Румунії протиракетних комплексах Aegis Ashore, то вона розрахована виключно на які не підпадають під дію договору ракети-перехоплювачі SM-3 і аналогічні їм. В Aegis Ashore відсутні система контролю вогню, інше підтримуюче обладнання і програмне забезпечення, а також інфраструктура, необхідна для запуску крилатих ракет типу Tomahawk. Отже, установка, що входить в Aegis Ashore, — не те ж саме, що Mk 41 морського базування, розміщення цих комплексів на суші договір не порушує. Доказів зворотного Росія не представила.
Про «високотехнологічному прориві в оборонній сфері»
Ще недавно здавалося неймовірним, що Росія зможе здійснити не просто прорив, а високотехнологічний прорив в оборонній сфері. Це було важко, складно, багато доводилося відновлювати або створювати буквально з нуля, йти дійсно непроторенной дорогою, знаходити сміливі і унікальні рішення. І це зробили, зробили наші інженери, робітники, вчені, в тому числі зовсім молоді люди, які виросли на цих проектах. Повторю, знаю всі деталі цієї масштабної роботи, і у мене є всі підстави сказати, що створення, наприклад, стратегічного гіперзвукового планує крилатого блоку системи «Авангард» пропорційно за своїм значенням запуску першого штучного супутника Землі.
Проводиться і цикл випробувань важкої, безпрецедентної за потужності міжконтинентальної ракети «Сармат». Лазерні установки «Пересвіт» і авіаційні комплекси з гиперзвуковыми ракетами «Кинджал» у режимі дослідно-бойового чергування підтвердили свої унікальні характеристики, особовий склад отримав досвід їх експлуатації. У грудні цього року всі поставлені в Збройні Сили «Пересветы» заступлять на бойове чергування. Продовжиться робота з розширення інфраструктури базування літаків Міг-31, оснащених ракетами «Кинджал». Успішно проходить випробування крилата ракета необмеженої дальності з ядерної руховою установкою «Буревісник», а також підводний необмеженої дальності безпілотний апарат «Посейдон».
Так ось ще однієї перспективної новинки, робота над якою триває успішно і в заплановані терміни, безумовно, буде завершена, а саме, хочу сказати про гіперзвукової ракети «Циркон» зі швидкістю польоту близько дев’яти махов, дальністю більше тисячі кілометрів, здатної вражати як морські, так і наземні цілі.
The Insider попросив авиаэксперта, екс-конструктора ОКБ «Сухого» Вадима Лукашевича прокоментувати цю заяву Путіна.
>«Все, що зараз Росія пишається, видаючи за якісь нові розробки, — насправді зачепив ще Радянського Союзу. Тобто це ті розробки, які в різний час починали або пропонували спочатку в Радянському Союзі. Якщо ми будемо говорити про автономній підводному човні, човен-торпеда «Посейдон» з ядерним боєзарядом великої потужності, то її ще пропонував у свій час Андрій Сахаров. Причому тоді від цього відмовилися чинності нелюдськості такої зброї. Зараз ми цей проект реалізували.
>Крилата ракета з атомним двигуном — те ж саме, вона розроблялася і в радянський час, і були розробки в Америці — проект «Плутон». Але в той час від цього відмовилися саме тому, що, навіть якщо немає атомної війни, то сама по собі експлуатація таких ракет несе дуже великі ризики для екології, для навколишнього середовища. І це глобальні ризики. У свій час ми підписали з Америкою договір про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах — у повітрі, під водою і на землі — саме тому, що підвищився загальний радіаційний фон всієї планети. Ці крилаті ракети забруднюють атмосферу, а вітрами це розноситься по всій планеті. Брязкати такою зброєю — це означає демонструвати вищий ступінь безвідповідальність перед своїм народом, перед усім людством. Це може робити тільки абсолютний маніяк. Випробування нашої крилатої ракети говорять про те, що вони в кількох випадках були невдалими, і саме це за часом збіглося з фіксацією зростання радіоактивного забруднення в Північній півкулі, зафіксованого в Північній Європі.
>Гіперзвукова зброя. Той самий «Кинджал» — ракета, подвешиваемая під Міг-35, видається за гіперзвукову, — нічого принципово нового немає. Це аэробаллистическая ракета, яка летить по аэробаллистической траєкторії зі швидкостями в декілька разів вище швидкості звуку, тобто в ній принципі немає нічого нового.
>«Кинджал» — це той же самий «Іскандер», його наземна мобільна копія. Його ефективність досить сумнівна, тому що ракета «Іскандер» стартує з наземної пускової установки, підлітає на гіперзвукової швидкості, що ракета, запущена з Міг-35. Змінивши спосіб базування з наземного на повітряний, видавати це за принципово новий вид зброї, якийсь прорив, може тільки людина, дуже далека від військової справи, техніки і так далі.
>Балістичні «Авангард», що запускаються на ракеті У-100, маневрирующее блоки, гіперзвукові, — це радянська розробка, яка була спрямована на прорив американської системи протиракетної оборони. Вона розвивалася, потім було заморожено, потім відновили і, нарешті, довели до розуму. Там немає нічого проривного, тому що це не керований гіперзвуковий політ, над яким б’ються зараз самі передові країни, включаючи Америку, — ні, це просто маневрирующая боєголовка, яка значну частину свого польоту летить в атмосфері. Більш того, там теплозахист по своїй природі така ж, як у «Бурана». А захист Бурана створювалася, загалом-то, за аналогією теплозахисту американського Shuttle, — це керамічні плитки. Тут швидше використання нових рішень, на базі вже існуючих технологій.
>Тому якогось прориву тут немає. Тим більше, якщо взяти «Авангард», технічна, бойова система цього комплексу для мене під великим питанням, тому що ця боєголовка істотно важче, масивніший і більше за розмірами, ніж звичайна. Якщо на ракету можна поставити шість маневрують головок і цілий ряд помилкових боєголовок, то тут тільки три. Головний принцип нашої ракети СС-18 «Сатана» в тому, що вона могла нести близько 10 звичайних боєголовок, ще 15-16 абсолютно аналогічних помилкових, які мають такі ж параметри, такий же зовнішній вигляд та інше. І ще близько кількох тисяч помилкових цілей. Тобто супротивник не може виділити з цієї хмари те, що потрібно збивати. А у нього немає часу, ресурсів, сил, можливостей. А тут йде зворотне: три боєголовки, які утворюють гігантський плазмовий шлейф. Переходячи на такі боєголовки, ми суттєво зменшимо їх кількість на ракетах. Тому це все іграшки старіючого людини, далекої від розуміння того, про що він говорить. Зараз у нього такі іграшки — бомби, ракети та інше.
>«Циркон» — це крилата ракета з гіперзвуковий швидкістю польоту. Тут немає принципово нічого нового. Принципово нове для гиперзвука — це створення гіперзвукового двигуна. Його там немає. Там звичайні ракетні двигуни».
Матеріал підготували Верба Цой і Юрій Бершидський
Інші приклади фактчекинга публічних виступів Путіна див. у матеріалах:
«Сила — вона у цьому, як його…» 12 прикладів того, як Путін обманув росіян в ході прес-конференції
Шкідливі поради. 6 прикладів того, як Путін обманув членів своєї Ради з прав людини
«Якщо це анексія, то що тоді демократія?» 5 прикладів того, як Путін обманув Fox News
«Своїм онукам скажу — не брехати». 4 приклад брехні Путіна в ході прямої лінії
«Є такий фігурант — пан Сорос…». 10 прикладів того, як Путін обманув австрійського журналіста
5 фейків з другої частини фільму Андрія Кондрашова «Путін»
7 фейків з першої частини фільму Андрія Кондрашова «Путін»
«Світобудова 2018»: 5 прикладів того, як Путін обманув телеглядачів в інтерв’ю Соловйову
«Може, там не росіяни, а українці і євреї». 7 фейків Путіна з інтерв’ю Мегин Келлі
Передвиборчі ласки. 10 прикладів того, як Путін обманув росіян на прес-конференції
Lie to me. 20 прикладів того, як Путін обманув Олівера Стоуна
7 прикладів брехні Володимира Путіна в ході прямої лиинии 2017
Як Путін уникав відповідей на питання Мегин Келлі
10 прикладів брехні Путіна на ПЕФ-2017
10 прикладів того, як Путін обманув росіян на прес-конференції 2016 року
3 факту, про яких збрехав Володимир Путін у зверненні до Федеральних Зборів,
5 фактів, про які Путін збрехав на «прямій лінії»
5 фактів, які президент перебрехав на прес-конференції 2015 року