Секурітате – це орган виконавчої влади в Соціалістичній Республіці Румунія, поєднував функції спецслужби і політичної поліції. Секурітате прославилася як сама жорстока спецслужба комуністичних країн Східної Європи. У співпраці з Секурітате підозрюються більшість політиків, бізнесменів і громадських діячів сучасної Румунії. Секурітате було засновано 30 серпня 1948 року за підтримки спецслужб СРСР. Спочатку штат співробітників складався із співробітників колишньої королівської служби державної безпеки — Сигуранця. У період сталінізму органи безпеки Румунії стратили без суду і слідства, за деякими оцінками, близько 10 000 чоловік. Йшло активне переслідування лідерів опозиції та прихильників монархії, а також репресії проти фашистських діячів. Також йшла інтенсивна боротьба з антикомуністичним партизанським рухом в Румунії. Збройна боротьба з партизанами антикомуністами йшла до 1962 року.
В Секурітате використовували різні методи для ліквідації партизанських формувань: зв’язок з інформаторами, впровадження агентури і застосування бойових частин служби державної безпеки. Поєднання інфільтрації з масованими атаками дозволили знищити на початку 1950-х більшість загонів. Спорадичне опір тривало ще десятиліття і, як вважається, завершилося захопленням полковника Арсенеску. Символічне закінчення довелося на 1976 — арешт Іона Гаврилэ Огорану.
У 1960-ті роки намітилися тенденції до лібералізації соціалістичного режиму в Румунії, що призвело до послаблення ролі Секурітате. У зовнішній політиці та діяльності за кордоном Секурітате допомагало радянської розвідки в основному в самих брудних справах. У тому числі у фінансуванні Карлоса Шакала і бойовиків Арафата.
У вересні 2000 року румунські розвідники оприлюднили інформацію про те, що Ілліча Раміреса Санчеса на прізвисько Карлос Шакал фінансував Ніколає Чаушеску. Були представлені відповідні документи Секурітате. Судячи з цих документів, Карлос був виконавцем багатьох замовних убивств в інтересах румунського диктатора. Так, вбивство головного редактора радіо “Вільна Європа” було здійснено за прямим наказом Чаушеску. Товариші Карлоса знаходили неугодних у найвіддаленіших точках світу. Офіцер румунської армії, попросив політичного притулку в уряду США, загинув при загадкових обставинах під час подорожі по Мексиці, а в знайдених документах був виявлений докладний план вбивства, підписаний і схвалений диктатором. Чаушеску так цінував свого підручного, що перевів на його рахунок 1 млн. доларів.
У січні 2002 року Wall Street Journal опублікував статтю який втік в США в 1977 році генерала Секурітате Іона Міхая Пачепы. У статті він написав, що знайомий з Ясіром Арафатом майже 30 років і познайомився з ним в кінці 60-х років. Після поразки Єгипту та Сирії в шестиденній війні 1967 року в Бухарест прилетів начальник Першого головного управління КДБ СРСР генерал Олександр Сахаровский, який, за даними Пачепы, повинен був організувати террористичские акти проти Ізраїлю. Загальне керівництво бойовими групами повинен був взяти на себе Арафат. Генерал КДБ попросив румунську розвідку допомогти таємно переправити через румунську територію Арафата і деяких його соратників в Радянський Союз. Там вони повинні були пройти необхідну підготовку.
Певного іміджу Секурітате сприяв і той факт, що органи держбезпеки формувалися в основному з колишніх вихованців дитячих будинків, чиї контакти з населенням навмисно зводилися до мінімуму.
На початку 1970-х років Чаушеску відійшов від колишнього ліберального курсу і почав проводити значно більш жорстку політику щодо інакомислячих, значно розширивши повноваження румунських спецслужб — Департаменту державної безпеки, більш відомого як Секурітате з контролю за громадянами. На посилення режиму його надихнув досвід азіатських соціалістичних країн — Китаю, В’єтнаму, КНДР і Монголії, де він побував у 1971 році з офіційним візитом. Його зацікавив досвід КНДР і ідеї чучхе, а також культ особистості лідера КНДР Кім Ір Сена: книги по чучхе були переведені на румунську мову і широко поширювалися в Румунії.
Для охорони глави держави, за чутками, було виділено майже сорок тисяч співробітників цієї служби. Охорона також належала дружині та іншим членам клану Чаушеску. Коли пересувався, наприклад, кортеж глави держави, то в будівлях, які розташовувалися уздовж звичайних маршрутів пересування кортежу, були спецприміщення, де в засідці знаходилися співробітники спецслужб. А в центрі Бухареста спецслужби створили численні підземні лабіринти зі складами зброї. Склади перебували в підземних ходах, які були прокопані під будівлями Державної ради, і головною площею Бухареста. Навколо столиці Румунії були також викопані підземні ходи (у два кільця), які вели на секретний аеродром. А вже звідти Чаушеску міг би бігти далі, в безпечне місце. На березі озера Херестреу у Чаушеску був т. зв. “Палац весни”, в якому був свій протиатомний бункер. Останній був пов’язаний, за допомогою підземних ходів, з іншими будівлями і двома секретними аеродромами, розташованими поблизу столиці. У “Секурітате” були і свої перебіжчики, в тому числі високопоставлені. Так, у липні 1978 року втік до США і отримав там політичний притулок заступник начальника зовнішньої розвідки, генерал-лейтенант “Секурітате” Іон Пачепа. Згодом Пачепой, що став за весь час Холодної війни найбільш високопоставленим перебіжчиком з усього Східного блоку, було опубліковано безліч секретних матеріалів.
Всередині країни йшла активна боротьба з дисидентським рух і потужне переслідування інакомислення. У 1977 році був піднятий пенсійний вік і скасована пенсія по інвалідності. Останні дві обставини викликали масові невдоволення, серед яких виділилося хвилювання 35 тисяч шахтарів — з долини Жіу, міста Лупени. Для заспокоєння страйку спочатку запросили самого Чаушеску, а потім стала розбиратися “Секурітате”. В результаті заспокоєння постраждало до 4 тисяч осіб. У 1987 році сили Секурітате придушили повстання в Брашові. При цьому не зафіксовано випадків загибелі людей, проте близько 300 осіб було заарештовано. Більшість з них було піддано грошового штрафу, або засуджено до невеликих (до двох років) термінів ув’язнення.
В ході Румунської революції 1989 року сили Секурітате підтримали соціалістичний режим, вступивши в сутичку з повсталими частинами Румунської народної армії і силами революції. В результаті в Бухаресті спалахнули вуличні бої між військами і співробітниками “Секурітате”, які поливали кулями не тільки солдат, а й мирних жителів. Після перемоги революції службу розформували.