Будівництво заводу з виробництва питної води в селищі Култук на березі Байкалу призупинено. Рішення прийнято Кіровським районним судом Іркутська. Призупинено дію дозволу на будівництво заводу і дію позитивного висновку державної екологічної експертизи. Відзначається, що під час неї фахівці не врахували поширення на території заводу рослин, занесених в «Червону книгу Іркутської області». В ході обстеження на території споруджуваного заводу фахівці Росприроднагляду і прокуратури виявили сліди нафтопродуктів та локальні навали відходів виробництва. Матеріали перевірки направлені в управління СКР по Іркутській області для порушення кримінальної справи за статтею про превышениеи посадових повноважень при проведенні громадських слухань.
Експерт Центру громадського моніторингу з проблем екології і захисту лісу ЗНФ, куратор проектів «Збережемо Байкал» Маргарита Морозова розповіла The Insider, чому будівництво цього заводу на Байкалі було необхідно зупинити і як активісти цього домоглися.
Питання у активістів викликали не обсяги забору води з озера, а місце будівництва та методи будівництва. Громадськість обурює, що завод будується на особливо охоронюваних природних територіях.
Законодавство дозволяє зводити об’єкти саме по розливу води, але з обмеженнями: важливо, щоб вони були обладнані очисними спорудами, але ми бачимо, що все буде відправлятися в муніципальні очисні спорудження селища Култук. А на Байкалі в загальному і в цілому ситуація з очисними — це одне з найбільш проблемних місць. Ті місцеві жителі, хто побував на цих култукских очисних, кажуть, що вони перебувають у критичному стані і ледве-ледве справляються зі стоками, які надходять від селища. За великим рахунком, вони не справляються навіть із звичайними побутовими відходами, а тут же будуть відходи виробництва, в тому числі і хімічні.
Тобто зараз там належним чином ніяка очищення не проводиться. Все, що потрапляє в очисні споруди, потрапить далі в грунтові води, а через них потрапляє і в Байкал. Так, це проходить фільтрацію через ґрунт, але все одно на виробництві потрібна додаткова очищення. Ось це питання зараз розбирається прокуратура, а ми як громадськість чекаємо з нетерпінням результатів.
Але до будівництва заводу є й інші претензії. У федеральних законах про охорону озера Байкал прописано, що будувати там на неосвоєних територіях не можна. Таловские болота, де відбувається зведення заводу, є якраз недоторканою територією. А якщо подивитися 65 статтю водного кодексу про подохранной зоні, там прописано, що припустимо капітальне будівництво, але з дотриманням додаткових вимог — знову ж таки, наявність каналізації, систем виведення і так далі. Але пунктом вище в цій же статті 65 в кодексі написано про те, що не можна в водоохоронній зоні проводити роботу з відсипки ґрунту, заборонено і риття котлованів. Тут же неозброєним оком чітко помітно з відео та фотографій, що ці норми були порушені, а відсипання грунту ведеться безпосередньо на лід Байкалу. Вже зараз зрозуміло, що озера завдано шкоди.
Власники заводу говорять на конференціях, що у них є вся дозвільна документація. Припустимо, на папері вона є, але ми знаємо, що російське законодавство можна повернути як завгодно. Тоді потрібно буде дивитися, як проводили екологічну експертизу. Можливо, і з нею все в порядку, але на паперах все красиво, а реалізується з порушеннями. І дякую всім небайдужим, хто звернув на це увагу, адже прокуратура взялася за перевірку тільки після яскравих і гучних виступів громадськості. Такий запеклий бій за цей завод почалася тому, що якби подібні екологічні порушення зараз зійшли з рук, то був би створений небезпечний прецедент, який би відкрив дорогу і іншим.
Звичайно, потрібно дотримувати баланс між інтересами екології та економіки і отриманням прибутку. Тут ми бачимо, що це будівництво відбувається не в інтересах екології, а ті перспективи прибутку, які нам подають, дуже туманні. Спочатку передбачалося, що це споруджуване підприємство на 10 років буде звільнено від сплати податків, тобто ніяких коштів від його діяльності російська казна не отримає, а ті податкові відрахування, які коли-то будуть надходити від підприємства, порівняно з його прибутками — це крапля у воді Байкалу. І тут виникає питання: чому і яким чином Байкал, об’єкт світової спадщини ЮНЕСКО, наше надбання, об’єкт стратегічного значення, раздаривается і віддається в приватну власність? Чому від загального надбання економічну вигоду буде отримувати лише певний вузьке коло осіб? І це питання головний і принциповий.