Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв склав повноваження глави держави. «В цьому році виповниться 30 років, як я займаю найвищий пост», — заявив він у прямому ефірі у спеціальному зверненні до нації, пояснюючи своє рішення. Тепер повноваження президента республіки переходять до спікера сенату парламенту країни Касим-Жомарту Токаєву. Нурсултан Назарбаєв, якому в цьому році виповнюється 79 років, був першим і єдиним президентом Казахстану. Після відставки він збереже за собою пост голови Ради безпеки республіки.
Про те, як відставка Назарбаєва змінить ситуацію всередині країни і як позначиться на відносинах Казахстану з Росією і Заходом, The Insider розповів керівник наукових досліджень інституту «Діалог цивілізацій», доктор історичних наук, професор Олексій Малашенко.
Назарбаєв, звичайно, пішов сам, і він молодець, тому що неможливо сидіти за сто років на одному місці, а сидить він на ньому з квітня 1990-го року. Так що, по-перше, Назарбаєв зробив вчинок, гідний розумної людини. А по-друге, він був не просто президентом, але ще й батьком нації, і таким залишається. Президентські вибори в Казахстані заплановано на 2020-й рік, і хто стане главою держави, ніхто поки не знає. Тому я думаю, що цей крок Назарбаєва дасть час на те, щоб з’явилася нова кандидатура на посаду президента. Що це буде за людина, поки сказати важко.
За Конституцією Казахстану, республіки очолив Токаєв, який зараз є головою сенату і який тепер буде виконувати обов’язки глави держави, але буде він президентом, я не беруся передбачити. На політичній арені Казахстану постійно виникають якісь постаті, про яких кажуть, що це можливі кандидати на пост президента, наприклад, Тимур Кулібаєв, але всі ці припущення поки що на рівні чуток.
Я думаю, що добровільна відставка Назарбаєва до дестабілізації обстановки в Казахстані не призведе, оскільки там існує достатній консенсус між провідними політиками, які не хотіли б загострювати ситуацію. Для Казахстану, як і взагалі для країн Центральноазіатського регіону, будь-яке загострення може призвести до непередбачуваних наслідків і, зокрема, до активізації радикального ісламізму. У всякому разі, дестабілізація ситуації в регіоні не знаходиться ні в чиїх інтересах. Я думаю, що політики будуть домовлятися.
Лібералізації внутрішньої політики в Казахстані після відставки Назарбаєва чекати не варто. Для тих авторитарних режимів, які існують на пострадянському просторі, лібералізація носить дуже і дуже обмежений, чисто номінальний характер. Подібне ми спостерігаємо, наприклад, в Узбекистані: є вождь — президент, і в рамках авторитарного режиму можливі якісь незначні послаблення. Це зручно і вигідно, тому що створює гарний імідж режиму на Заході. Але говорити про те, що вся авторитарна система буде мінятися, я б не поспішав.
Поки складно розмірковувати, як відставка Назарбаєва позначиться на відносинах Казахстану з Заходом і з Росією, для цього потрібно розуміти, хто прийде до влади. У будь-якому випадку, в постназарбаевский період країни з’являться люди, які не будуть так вже прив’язані до Євразійського Союзу, створення якого ініціювала Росія. І вплив цих людей буде зростати, вони явно будуть прагнути до більшого розвитку відносин із Заходом. Так що з цієї точки зору Назарбаєв був набагато більш зрозумілий і звичний для Росії, ніж нові хлопці, які прийдуть після нього.
Я думаю, що відставка Назарбаєва не стане прикладом для інших пострадянських країн, де на одному місці довго сидять одні і ті ж авторитарні лідери. У Киргизії і так повно демократичних процесів, у Таджикистані — в принципі зовсім іншу державу. В Узбекистані вже відбулася зміна влади. У Туркменістані Гурбангули Бердимухамедов — фактично другий Туркменбаші — так і залишиться на посаді. А порівнювати Казахстан з Молдовою або, наприклад, Білорусією абсолютно несерйозно.