20 травня спеціальний кореспондент видавничого дому «Коммерсант» Іван Сафронов і редактор Максим Іванов повідомили, що звільнені за рішенням акціонера з-за статті про відставку спікера Ради Федерації Валентини Матвієнко. В знак солідарності з колегами заяви на звільнення подали 11 співробітників відділу політики. Пізніше журналісти «Коммерсанта» поширили колективне звернення, в якому попередили про неможливість писати про російську політику найближчим часом з-за конфлікту з Алішером Усмановим. Це далеко не перший випадок в російських медіа, коли з різних причин видання покидала значна частина редакції. The Insider згадує найгучніші з них.
«Комсомольская правда», 1992 рік
У 1992 році газету «Комсомольська правда» залишила велика група журналістів, не згодних із зміною редакційної політики. Газета була приватизована і змінила свою концепцію на розважальну.
Колишні співробітники «Комсомольської правди», серед яких були Дмитро Муратов, Сергій Кушнерьов, Павло Вощанов, Акрам Муртазаєв, Дмитро Сабов та інші заснували нове видання — «Нову газету».
«В «Комсомолці» бізнес став попереду змісту. Спочатку вона грала в жовту газету, а потім нею стала. Не сприймаю поганого ставлення до людей. А команда, яка пішла разом зі мною, створила «Нову газету» і програму «Жди меня», по-моєму, кращу на нашому телебаченні», — розповідав Муратов.
«Известия», 2012 рік
Співробітники петербурзької редакції «Известий» звільнилися з видання в 2012 році, після переходу «Известий» під управління Арама Габрелянова, творця холдингу News Media (видає Life, таблоїди «Життя» і «Твій день»).
Як розповіла одна з минулих Ганна Асмолова, журналісти «визнали неможливим щільно працювати з Арамом Габреляновым у складі «Лайфу»»: «Пішли, не змовляючись: кожен приймав рішення самостійно. І кожен зрозумів: час іти. Я тоді добровільно відмовилася від редакторської посади».
«Газета.ру», 2013 рік
У 2011 році, коли керівництво «Газети.ру» вирішило зняти з сайту банер спільного проекту з правозахисною організацією «Голос», в рамках якого читачі повідомляли про порушення в ході виборчої кампанії, звільнився заступник головного редактора Роман Баданин.
Через рік, коли власником холдингу SUP Media, издававшего «Газету.ру», став Олександр Мамут, видання пішов головний редактор Михайло Котов, а місце яка замінила його Світлани Лолаевой в 2013 році зайняла колишня співробітниця «Известий» і РІА «Новости» Світлана Бабаєва. У підсумку відділ політики майже повністю змінився. Пішли багато журналістів, які висвітлювали виборчі кампанії 2011 і 2012 років.
«Стрічка.ру», 2014 рік
У 2014 році з «Стрічки.ру» звільнилися одразу 39 журналістів. Всього у виданні на той момент працювали 84 особи. У повному складі звільнилися співробітники відділів «Росія», «Світ», «Інтернет ЗМІ», аналітики та тестового контролю. Пішли п’ять спеціальних кореспондентів, у відділах «Культура» і «Наука і техніка» залишилося по одній людині.
Все це відбулося на тлі звільнення головного редактора «Стрічки.ру» Галини Тимченко. Власник видання, глава холдингу «Рамблер» Олександр Мамут не назвав причину звільнення. Журналісти визнали це актом цензури після попередження, яке Роскомнагляд виніс «Стрічці.ру» за посилання на інтерв’ю українського націоналіста Дмитра Яроша у матеріалі спеціального кореспондента Іллі Азара.
«Російська планета», 2014 року
В грудні 2014 року інвестори звільнили головного редактора видання «Російська планета» Павла Пряникова і призначили нове керівництво. Редакції було оголошено, що видання буде переформатовано з урахуванням думки власників. Після цього з «Руської планети» пішли більшість журналістів, не погодилися зі зміною головного редактора і зміною політики видання.
Джерело РБК розповідав, що за два місяці до цих подій інвестор раптово вирішив навести порядок в редакції: «Пряників пішов у відпустку, і нам фактично запровадили зовнішнє управління. Всі тексти вычитывались особисто Ісаєвим, деякі він пересилав комісарам з «Мортона» <будівельна компанія «Мортон» — інвестор видання, голова її структури рекламної Олександр Ісаєв став новим головним редактором — прим. The Insider>. Деяка кількість текстів знімали, причому в тому числі і абсолютно нешкідливі з політичної точки зору».
«Афіша», 2015 рік
У грудні 2015 році була в повному складі звільнена редакція журналу «Афіша». Перед цим стало відомо, що «Афіша» виходить 4 рази на рік, а не раз в місяць. Керівництво повідомило, що працює над новою стратегією журналу і набирає нову команду.
PR-менеджер проекту Анастасія Швецова пояснила звільнення тим, що «у більшої частини співробітників журналу немає експертизи в диджитальных продуктах, які «Афіша» зараз буде поширювати».
РБК, 2016 рік
У 2016 році було звільнено керівництво РБК — шеф-редактор холдингу Єлизавета Осетинська, головний редактор інформаційного агентства Роман Баданин, і головний редактор газети Максим Солюс. Генеральний директор холдингу Микола Молибога пояснив це рішення «розбіжностями з деяких важливих питань»: «останнім часом ми багато розмовляли про те, як далі розвивати РБК, і в цих розмовах не змогли прийти до єдиної думки з частини важливих питань, тому прийняли рішення розлучитися».
Reuters з посиланням на свої джерела писав, що Баданина, Осетинську і Солюса звільнили на вимогу Кремля після того, як була опублікована стаття «Навпаки „палацу Путіна“ під Геленджик почнуть розводити устриць». Серед причин також наводилися публікації матеріалів «Панамському досьє» і про дочку Путіна Катерину Тихонову.
Слідом за керівництвом РБК звільнилися 20 журналістів, серед яких були вісім заступників головного редактора, чотири керівника напрямків, служб і редакторів відділів і один спеціальний кореспондент.