Білий дім має намір ініціювати створення нової міжнародної коаліції з метою чинення тиску на Іран під приводом його причетності до атаки на об’єкти саудівської нафтової компанії Saudi Aramco. Про це повідомляє The Wall Street Journal та інші американські видання з посиланням на джерела в адміністрації Трампа. За їх інформацією, Трамп виступає проти прямої військової агресії щодо Ірану, проте готовий надати збройну підтримку Саудівської Аравії, якщо королівство зважиться на конфлікт.
Які інструменти тиску на Іран залишилися у західної коаліції і наскільки ймовірна нова війна в Перській затоці, The Insider розповіла політолог, іраніст Каріне Геворгян.
З інструментів, які залишилися в запасі у міжнародній коаліції для тиску на Іран, залишилася лише пара. По-перше, домогтися того, щоб Тегерану було відмовлено у праві на провід суден через Ормузьку протоку. Зараз танкери та інші судна через нього проводять переважно іранські лоцмани, а їхній флот забезпечує безпеку — на цьому ісламська республіка дуже серйозно заробляє, оскільки це один з ключових нефтяныхх шляхів. По-друге, можна припустити, що європейці помнуться-помнуться, так і заморозять для Ірану систему взаємних розрахунків і кредитну лінію на 15 млрд євро, яку вони відкрили.
Інші інструменти тиску міжнародного співтовариства на Іран зараз складно навіть придумати, настільки жорсткі санкції вже діють відносно Тегерана. При цьому здатність США провести хоча б одну з перерахованих вище заходів через Генасамблею ООН викликає дуже великі сумніви, тому що обов’язкові документи, які приймає ця організація, повинні пройти через Радбез. А в Радбезі на недоведені звинувачення подібного роду в адресу Ірану негативно реагують Росія і Китай, який, до речі, тільки що абсолютно серйозно заявив про намір вкласти в економіку ісламської республіки $280 млрд.
Навряд чи Пекін і Москва проголосують highly likely за нові обмеження на адресу Ірану в раді безпеки ООН.
Всі звинувачення на адресу Тегерана зараз будуються на тому постулаті, що навряд чи хтось інший міг зробити подібну атаку на саудівські нафтові об’єкти, а це зовсім не є доказом. Можна скільки завгодно повторювати цей постулат, але ваги звинуваченнями це не додасть. Потрібно також розуміти, що проти позбавлення Ірану права на провід суден через Ормузьку протоку виступає Оман (зараз проведенням суден занимются ці дві країни) та деякі інші держави Перської затоки, наприклад, Об’єднані Арабські Емірати. Іран добре справляється з прийнятою задачею, у них є і власна школа лоцманів, і великий практичний досвід організації навігації в цій акваторії, яка зовсім непроста.
Подальші санкції проти Ірану, які США готуються прийняти в односторонньому порядку <на цьому тижні Дональд Трамп доручив міністру фінансів США Стівену Мнучину ввести нові санкції проти Ірану — The Insider>, теж навряд чи можна назвати загрозливим Тегерану фактором. Американська адміністрація може розширити свій чорний список іранських компаній, але цю спробу натиснути на ісламську республіку навряд чи можна назвати серйозною. На тлі всього вже використаного США арсеналу санкцій виглядати це буде досить жалюгідно.
Є один цікавий нюанс, який може навіть шокувати: після атаки на нафтові об’єкти, сама Саудівська Аравія через треті країни звернулася до Ірану з проханням продати їй бензин. Справа в тому, що нинішня ситуація призвела до збоїв у роботі саудівських НПЗ, і Ер-Ріяд зіткнувся з браком бензину. І хай не безпосередньо, а через посередника (яким, швидше за все, став Оман) Саудівська Аравія звернулася до Ірану з проханням продати очищене паливо. Це досить повно відповідає на питання, чи буде війна між Іраном і Саудівською Аравією.
Саудити не просто не готові до війни з Іраном, вони ще менш готові до неї, ніж кілька років тому. Ще в минулому році Ер-Ріяд оголосив про перемогу над хуситами в Ємені, офіційно цей конфлікт вичерпано. І здається, в Саудівській Аравії помітили, що є для Трампа не більше, ніж дійною коровою, а Іран в регіоні відіграє роль віртуального хлопчика для биття. Лише віртуального — в реальності з Іраном намагаються не зв’язуватися, тому що це обернеться гарантованим програшем або неприпустимим збитком. А тут ще з’являються китайці, які кажуть: «ви ось на Іран наїжджали, а ми, мабуть, інвестуємо в їх економіку $280 млрд». Добре розвинена країна, її економіка диверсифікована, а наукова сфера є найбільш сучасною з усіх ісламських країн світу. Іншими словами, це унікальний гравець у регіоні, з яким доведеться рахуватися всім.
Серйозною склалася ситуація виглядає для страхових компаній, які знову виграли, скориставшись створеним інформаційним фоном. Дестабілізація обстановки в регіоні підвищила вартість страховки суден і вантажів, а це змусить розщедритися вже європейців і японців, які є основними адресатами нафти, що транспортується по цьому маршруту.