Володимир Путін вніс до Держдуми законопроект про відкликання заяви, що стосується захисту жертв міжнародних і немеждународных збройних конфліктів. На підставі статті 90 Протоколу I до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року була створена міжнародна комісія, яка розслідує передбачувані порушення гуманітарного права в рамках збройного конфлікту.
Як сказано в реченні Путіна, «комісія з 1991 року фактично не виконує своїх функцій. Російського представника в її складі немає. При цьому Російська Федерація сплачує в бюджет комісії щорічний внесок. З урахуванням цих обставин подальше визнання компетенції комісії не представляється доцільним». Також наголошується, що в нинішній міжнародній обстановці «ризики зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав істотно зростають».
При цьому, згідно сайту самої Міжнародної комісії по встановленню фактів, зараз вона працює в багатьох країнах — у тому числі тих, де у Росії є стратегічні інтереси (наприклад, у Сирії, Лівії та Венесуелі). «Фактично не виконує своїх функцій» вона лише в Європі — з часів війни в Боснії. Старший партнер КА Pen & Paper Костянтин Добринін пояснив The Insider, чому Путін міг відмовитися від визнання комісії.
Ще будучи сенатором, після програшу у справі ЮКОСа я вносив в уряд пропозицію провести ревізію всього масиву укладених юрисдикційних міжнародних договорів, хартій, конвенцій на предмет виявлення їх відповідності або не відповідності нашого права, необхідність їх для країни зараз, а також можливого заподіяння шкоди у разі їх застосування в майбутньому. Ідея була в тому, що країні негоже на свій розсуд реактивно вирішувати після проведеного рішення якогось міжнародного органу, треба його виконувати або ж ні. А от якщо за результатами глибокого аналізу ми зрозуміємо, що є щось, що не служить інтересам Росії, тоді можна запропонувати це денонсувати. Схоже, держава саме цим зараз і займається, тому сьогоднішній законопроект, запропонований Володимиром Путіним, виглядає з його точки зору цілком логічним і є безумовно політичним — після оцінки юридичних ризиків.
Можливо, президент упевнений, що ніяких немеждународных збройних конфліктів <конфлікти між озброєними групами всередині країни — The Insider> в майбутньому не передбачається, і тоді, згідно з цією логікою, абсолютно не важливо, чим будуть гарантуватися з міжнародної точки зору права цивільного населення та окремих цивільних осіб, які при наявності цього протоколу користуються загальною захистом від небезпек, що виникають у зв’язку з воєнними операціями, і в цілях здійснення цього захисту повинен дотримуватися цілий ряд норм, закріплених у протоколі.
Глобальний мінус в тому, що, схоже, ця підготовча робота щодо денонсації проводиться вкрай не публічно, а так бути не повинно, оскільки зачіпає конституційні права громадян Росії. Озвучені аргументи про те, що комісія з 1991 року нібито не діє, а ми платимо внески, здаються мені лукавими і не переконливими.
Тим не менш трагедії в самому реченні я поки не бачу, проте варто зазначити, що зі всіх міжнародних угод та конвенцій все одно не вийти, оскільки світ глобальний та правила юридичної гри в ньому також глобальні. Завдання Росії як великої держави — навчитися грати за цими правилами і вигравати, а не виходити з гри, голосно і ефектно ляскаючи дверима.