У Росії недостатньо розвинений механізм вирішення спорів з податковими органами за кордоном. Такий висновок міститься в експертній доповіді Організації економічного співробітництва і розвитку. На думку експертів ОЕСР, подібні можливості затребувані бізнесом в Росії, однак багато компаній відмовляються почати судовий розгляд за відсутності прозорих правил. Спеціальної радник з податкових питань колегії адвокатів Pen & Paper Андрій Локис пояснив The Insider, наскільки в Росії впроваджені існуючі міжнародні інструменти вирішення податкових спорів.
Російський Мінфін тільки планує доповнити законодавство про податки і зборах Правилами проведення взаимосогласительных процедур з компетентними органами іноземних держав. Глава 20.3. Податкового кодексу («Взаимосогласительная процедура відповідно до міжнародним договором Російської Федерації з питань оподаткування»), яка набуде чинності з 1 січня 2020 року, зараз носить лише декларативний характер. В даний час основні питання — хто має право звернутися, форми та строки звернення, перелік необхідних підтверджуючих документів — Мінфін ще не визначив. Також немає і доступної бази з проведеними взаимосогласительными процедурами та їх результатами.
Відсутність чітких правил ставить російські компанії в стан правової невизначеності. До небажання юридично вирішувати подібні питання зараз призводить необхідність надання документів за межами розумних строків (наприклад, за 10 років, при тому, що терміни зберігання бухгалтерської документації складають 5 років, а податкової – і зовсім 4 роки). Також негативно впливає і невизначеність з переліку підтвердних документів, які можуть зовсім не відносяться до суті взаимосогласительных процедур.
При цьому Росією прийнята Багатостороння конвенція щодо виконання заходів, що відносяться до податкових угод, у цілях протидії розмивання податкової бази і виведення прибутку з-під оподаткування від 24 листопада 2016 року (BEPS). Вона вступила в силу з 1 жовтня 2019 року, але в Росії BEPS – це зовсім не про зменшення оподаткування, а швидше навпаки — про реальну основу для донарахування податку на прибуток. Наприклад, ратифікований Росією «тест на основну мету»: тобто пільги по міжнародних угод не застосовуються, якщо головною або однією з головних цілей по угоді було отримання пільг. При цьому для позбавлення платника податків пільг контролюючим органам достатньо лише припущення, що отримання пільги було однією з основних цілей. Тягар доказування протилежного покладається на платника податків. Саме на фіскальну мету російських властей при застосуванні Конвенції зазначено і в «Основних напрямах бюджетної, податкової політики на 2019 рік і на плановий період 2020 2021 років» Мінфіну. У Міністерстві зазначають, що основани мета — протидія розмивання податкової бази і виведення прибутку з-під оподаткування.
У своїй доповіді ОЕСР вказує, що в період з 2016 по 2018 рік у Росії було ініційовано лише 26 процедур. Є угоди про уникнення подвійного оподаткування, що дозволяє при здійсненні певних операцій сплачувати податки за меншою ставкою, тобто користуватись податковою пільгою. Для дотримання умов користування пільгою потрібно виконати конкретні вимоги (наприклад, за розміром інвестицій, часу володіння активом або наявності представництва). При цьому російські податкові органи трактують багато зазначені в міжнародних угодах поняття дуже формально, що дозволяє їм донараховувати податки. В якості прикладу можна навести вимоги щодо угоди з Кіпром. У російського Мінфіну є своє бачення того, хто є «фактичним одержувачем доходу» або що є «прямим вкладенням». Такі питання можуть вирішуватися саме в рамках взаимосогласительных процедур.
Зазначені в доповіді ОЕСР складності інших країн, які проводили взаимосогласительные процедури з Росією, можуть бути пов’язані з орієнтацією російських податкових органів на «інтереси бюджету», тобто трактування спірних моментів на користь донарахування податків. При цьому необхідно відзначити, що Росія, як фактично будь-яка інша юрисдикція, обережна в реалізації питань міжнародного характеру, вектор яких не буде орієнтований на інтереси національного бюджету.
Останнім часом істотно зріс обсяг обміну інформацією між іноземними і російськими фіскальними органами, тому російські податківці можуть порівнювати обраний платником податків режим оподаткування і відповідно проводити донарахування. Необхідність проведення взаимосогласительных процедур у російського бізнесу значно зростає.