Після декількох місяців критики з боку Кремля комуніст Сергій Левченко пішов у відставку. Сергій Левченко був губернатором Іркутської області з 2015 року. Ймовірна відставка Сергія Левченка активно обговорювалася в адміністрації президента. Її необхідність пояснювали тим, що він не впорався з наслідками повені в регіоні влітку 2019 року. Як зазначив у розмові з The Insider керівник Політичної експертної групи Костянтин Калачов, «неефективність» в усуненні наслідки повені — це всього лише привід для відставки, а причини в тому, що Левченко пригорав саме в політичній боротьбі.
Зрозуміло, що приводом для відставки стала Тулунская трагедія. Але не обійшлося і без близького президентові віце-прем’єра Мутко, який створював у Путіна переконаність, що відновлювальні роботи після повені гальмує саме Левченко. Але це був лише привід. Причиною відставки є «неправильна» партія. Левченко — член КПРФ — обирався на пост губернатора всупереч волі Кремля.
Був Левченко неефективним? Так, можна згадати історію з аеропортом, історію з заводом з розливу води Байкалу, — але у будь-якого губернатора є проблеми. Але коли почалася кампанія проти Левченко (а вона носила явно скоординований характер), то набір звинувачень був досить мізерним і похмурим. «Розстріляв ведмедя в барлозі, Тулун, завод по бутилированию байкальської води».
А з точки зору показників соціально-економічного розвитку регіону — навпаки, Левченко був цілком ефективний: валовий регіональний продукт зростав, інвестиції йшли, у КПРФ говорили про «іркутськом економічне диво», слова та цифри це підтверджували.
Якщо Левченко щось і програв, програв боротьбу політичну. У нього не виявилося покровителів, які могли забезпечити стійкість його положення. Більш того, Іркутська область — це ласий шматочок. І там були і є інтереси і «Ростеха» Чемезова, і Юрія Чайки.
Хто б не став т.в.о., ясно одне: легко йому не буде.
Якби Левченко був настільки непопулярний, як про це розповідали (він нібито займав останнє місце по полярності серед губернаторів, у що я особисто не вірю), то що тоді завадило б провести вибори і перемогти Левченко в чистої відкритої боротьби? Але цього не сталося. Тобто можна зробити висновок, що ризики, пов’язані з виборами, все ж були. На кону — контроль над багатим і перспективним регіоном.
Крім того, для Кремля важливо, як Іркутськ буде голосувати в 2021 році.
Відставка, як я вважаю, політично мотивована. Можна зараз що завгодно розгортати про неефективність Левченко, але в порівнянні з іншими губернаторами він був далеко не найгіршим.
Очевидно, що ставлення до губернаторів, обраним крім волі Кремля, упереджене. І вони знаходяться під прицілом. І це сумно, тому що є бажання показати згубність «випадкового вибору» і недовіра до виборців. Якщо виборець проголосував не за того, за кого сказав Кремль, треба показати, що це помилка.