За дев’ять місяців 2019 року природний спад населення Росії склала 259,6 тисячі осіб, за підсумками року вона стане найвищою за 11 років. Прес-секретар президента Дмитро Пєсков назвав те, що відбувається «спадщиною минулих десятиліть». «Демографічна яма, яку неодноразово пояснював і сам президент, і всі наші керівники соціальній області, зараз перебуває в своєї кульмінації», — сказав він. За його словами, для стабілізації ситуації розроблений і виконується національний проект в області демографії.
Головний редактор електронного журналу «Демоскоп Weekly», директор Інституту демографії Вищої школи економіки Анатолій Вишневський розповів The Insider, в чому причина прискореної убутку населення і чи є можливість змінити цю ситуацію.
З одного боку, Пісків прав. Я думаю, що вони теж іноді прислуховуються до того, що кажуть демографи, тому що дійсно у нас зараз спостерігається яма. Справа в тому, що значною мірою це залежить від співвідношення різних вікових груп. Оскільки у нас зараз в батьківський вік вступають люди, які народилися в 90-ті роки, а в 90-ті роки народжуваність була низька, спостерігається яма. Але народжуваність в 90-х була низька не тільки, і навіть не стільки тому, що 90-ті роки щось додали, а тому що в ті роки проходила друга хвиля відлуння війни, там приблизно 25-річна амплітуда. У 1943 році був мінімум народжуваності, значить, на 1993 рік припала друга хвиля.
У 1943-му і навколо народилося мало дітей, тому, коли вони стали батьками, вони теж народили мало дітей. Відповідно і наступне покоління, ця хвиля затухає дуже довго. Зараз третій цикл вже, нікуди від цього не дінешся, він трошки розмазується, але все одно відчувається.
Напевно, щось додали і 90-е роки, може бути, не так багато як люблять говорити влади, але це вже деталі. Тому що на 90-е у нас припав зрушення материнського віку, який в Європі стався раніше, ми тут дещо застрягли. Але в офіційному трактуванні це відноситься на рахунок того, що були погані роки були.
З іншого боку, у нас зараз в старших віках знаходяться покоління, які народилися в 50-ті роки, їм зараз по 60-70 років, а 50-ті — це були найбільш численні післявоєнні покоління, бо у війну був провал, а потім був підйом народжуваності. Тому у нас багато літніх людей зараз, незвично багато літніх людей, це післявоєнне покоління. І природно, вони вмирають більше, тому і зійшлося дві обставини: з одного боку, мало народжується, з іншого боку, багато вмирає.
Це відбувається не тому, що смертність висока, а просто тому, що більше потенційних небіжчиків.
Так що ми дійсно передбачали спад. Однак коли на короткий час з’явився невеликий природний приріст на рубежі цих десятиліть, Путін цим скористався, щоб заявити: експерти передбачали спад, а от ви бачите. Вони приписують всі материнському капіталу, але насправді там теж була «гра поколінь», хоча було ясно, що, по-перше, приріст був дуже невеликий, незначний для такої країни, як Росія. І вистачило його ненадовго.
І зараз ми знову повернулися до негативних величин, і ми з них не вийдемо. Справа в тому, що, по-перше, це загальна ситуація, за прогнозом ООН у Європі скоро не залишиться ні однієї країни з позитивним природним приростом. Це не специфічно російська проблема, це проблема всіх країн з невисокою народжуваністю, народжуваність у всіх розвинених країнах низька. Єдиним винятком є Ізраїль. У всіх інших країнах немає того рівня народжуваності, який міг би забезпечити гідне відтворення.
Є указ президента про те, щоб забезпечити природний приріст, але в цьому я можу лише поспівчувати Пєскову, але я і сам не знаю, що говорити. Адже те, що цей указ нездійсненний, було ясно з самого початку. Від природного убутку населення нам подітися нікуди, піти не вдасться ні за яких обставин. Ось влада говорять, що нам треба забезпечити, щоб у кожній сім’ї було троє дітей. Але це можна говорити, але це нереально.
Єдиний шлях – це міграція, це єдине джерело можливого підтримки незмінності, але, може бути, і зростання населення Росії. Але зараз міграційний потік цього не забезпечує, тому що потрібна міграційна політика. Мігрантів скільки завгодно у світі, якщо захотіти, можна їх залучити, але це вимагає серйозних програм і вкладень. Але це реальний шлях, це ще Катерина II робила, коли треба було освоювати Поволжя і Новоросію, запрошували людей звідусіль – з Вірменії, з Греції, з Німеччини.
Чому б нам бути дурніші? Але це непросто. Якщо б я займався політикою, я б сказав, що потрібні програми не такі, як зараз, як, наприклад програма залучення співвітчизників. Тому що це пропагандистська програма, кількості співвітчизників, яке б нам було потрібно, просто не існує. Ми не можемо залучати Китай, це обійдеться нам дорожче.
Значить, треба думати, кого залучати, яким способом. Однак це пов’язано ще і на те, що відбувається в економіці. Якщо в економіці немає руху, куди ви будете залучати мігрантів? Загалом, проблема дуже серйозна.