Центральне розвідувальне управління США опублікувало доповідь від 1943 року про лідера нацистської Німеччини Адольфа Гітлера антрополога Генрі Філда, підготовлений для Управління стратегічних служб США.
70-сторінкову доповідь заснований на дослідженні Ернста Седжвік Ганфштенгля – близького друга Гітлера в 1920-30-ті роки, який емігрував в США. У доповіді він фігурує як «доктор Седжвік». У документі представлена інформація про сексуальне життя Гітлера, його дитинство, освіта, улюбленої їжі, музиці та інших перевагах.
У доповіді стверджується, що сексуальне життя Гітлера була подвійною, як і його політичні погляди. «Він одночасно гомосексуал і гетеросексуал, соціаліст і затятий нацист, чоловік і жінка», — пише автор. Укладачі доповіді стверджують, що у Гітлера були «садомазохістські нахили», які в молодості поєднувалися з гомосексуальними потягами. Манера його жестикуляції змушувала підозрювати імпотенцію. Гітлер страждав безліччю комплексів, включаючи комплекс Нарциса, і, будучи не в змозі знайти собі пару, довгий час віддавав перевагу самотність: йому була потрібна «напів-мати, напів-кохана».
У доповіді також говориться, що Гітлер відчував естетичне задоволення від спостереження за підлітками. Він жив з 1910 по 1913 роки в чоловічому пансіоні у Відні, у якого була репутація місця, де «літні чоловіки шукали молодих». В цей період він міг стати жертвою венеричного захворювання, яким його заразила єврейська повія – до такого висновку дослідники дійшли на підставі тексту «Mein Kampf».
Крім того, автор пише, що в ході спільного висновку у в’язниці з його майбутнім заступником Рудольфом Гессом Гітлер відчував до нього сексуальний потяг. Гесс був гомосексуалом, а також носив прізвисько «Фройляйн Анна» за його любов до жіночим вбранням.
За даними ЦРУ, Гітлер говорив, що одруження не для нього, і його «єдиною нареченою є родина». При цьому він також стверджував, що «політика — це жінка».
Що стосується зовнішнього вигляду Гітлера, наголошується, що той ставився до нього досить прискіпливо, був охайний, але не дозволяв нікому побачити себе у ванні або оголеним. Він волів повсякденний одяг і прислухався до порад кравця, ніколи не знімав на публіці пальто, навіть якщо було жарко, і принципово не користувався парфумом.
Гітлер ретельно доглядав за своїми знаменитими вусиками і не слухав поради Седжвік – позбутися цього «потворності». Один фюрера переконував його, що вуса повинні рости над губою, і апелював до робіт прославлених портретистів Ганса Гольбейна і Антоніса ван Дейка, яким «й приснитися не могла така потворна мода». Гітлер відповів: «Залиш мої вуса в спокої. Нехай зараз вони не в моді, але пізніше будуть – бо я їх ношу».
Крім того, у майбутнього диктатора були дуже незвичайні вимоги до освітлення. Вранці він наполягав на максимально яскравому світлі, що могло бути наслідком аномалії зору, викликаного отруєнням газом восени 1918 року. Це також вплинуло на художні смаки Гітлера і те, як він оцінював живопис. Зокрема, фюрер любив дуже яскраві фарби і до 1937 року не носив окуляри, навіть щоб захиститися від сліпучого світла. Згодом йому довелося надягати окуляри для читання з-за регулярних головних болів.
Седжвік називав Гітлера «чимось середнім між лисицею і вовком: іноді він може навіть прикидатися невинним ягням, але вовча сутність все одно так чи інакше дає про себе знати». З 1920 до 1933 року в колі друзів і в розмовах по телефону фюрер носив прізвисько «Вовк».
Гітлер майже не їв м’яса, але іноді вживав курку з рисом або лосося в якості закуски. Він також приймав ліки для травлення вранці і після кожного прийому їжі, а на ніч – снодійне. На сніданок він їв яблуко, рулет, масло і мармелад зі склянкою гарячого молока або слабкої кави, на обід волів гороховий або томатний суп з пармезаном, омлет зі спаржею або грибами, шпинат або цвітну капусту і зелений салат. Він також любив баварські страви, такі як гриби з пельменями, віддавав належне австрійським тістечком і млинців.
Що стосується музики, то крім Вагнера, Гітлер слухав Листа, Гріга, Шопена, Верді та Ріхарда Штрауса, циганську музику, рапсодії, чардаши і американські футбольні марші. За даними ЦРУ, клич «Зіг хайль» заснований на техніці американських чірлідерів. Крім того, Гітлер із задоволенням відвідував виступи неназваних єврейського коміка і єврейської співачки і жалкував про те, що вони обидва не арійці.
16 жовтня виповнилося 72 роки з дня страти нацистських злочинців, засуджених у ході Нюренберзького процесу. У ніч на 16 жовтня 1946 року, в переобладнаному спортзалі Нюрнберзької в’язниці американські солдати повісили 10 з 12 нацистських злочинців, визнаних винними Міжнародним військовим трибуналом. В їх числі були обергрупенфюрер СС, колишній міністр закордонних справ «третього рейху», радник Адольфа Гітлера по зовнішній політиці Йоахім фон Ріббентроп, генерал-фельдмаршал, Начальник штабу Верховного командування ЗС Німеччини Вільгельм Кейтель, обергрупенфюрер СС і генерал поліції і військ СС, начальник Головного управління імперської безпеки Ернст Кальтенбруннер та інші. Герман Герінг зумів прийняти ціаністий калій за три години до страти. Хто саме проніс у в’язницю капсулу з отрутою, досі не відомо. Особистого секретаря фюрера Мартіна Бормана так і не вдалося зловити.