Іркутська авіакомпанії «Іраеро» направила на адресу «Цивільних літаків Сухого» претензію з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 1,9 млрд рублів, які виникли через експлуатації Sukhoi Superjet 100. За інформацією джерела «Інтерфаксу», претензія пов’язана з незадовільним технічним станом лайнерів. У парку авіакомпанії знаходиться дев’ять SSJ-100, проте справними можна вважати тільки п’ять. У суму включені витрати по утриманню і ремонту літаків, а також збитки, пов’язані з відміною рейсів, і упущена вигода за період з початку експлуатації літака в 2016 році. В кінці минулого року позов до «Іраеро» на суму 941 млн рублів подали «Цивільні літаки Сухого». Суть вимог виробника тоді не розкривалася.
Глава аналітичної служби агентства «Авіапорт» Олег Пантелєєв розповів The Insider, з якими проблемами стикаються експлуатанти SSJ-100, і зможе виробник літаків їх вирішити.
Наскільки мені відомо, в «Іраеро» не виключають, що подадуть відповідний позов до «Сухого» в суд, якщо ситуацію не вдасться врегулювати в досудовому порядку. І це абсолютно логічно, тому що у перевізника є бажання захистити свою позицію в світі позову, який до нього подав авіавиробник, і показати, що невиконання зобов’язань пов’язано з тим, що сам виробник не вжив належних заходів, щоб забезпечити безперебійну експлуатацію своїх літаків.
Але цю ситуацію важливо розглядати з урахуванням того, що умови договору між виробником та авіаперевізником невідомі, неясно, чи містяться в них якісь компенсації за простої повітряних суден. Як ми знаємо, ці параметри були прописані в договорі, який уклали «Цивільні літаки Сухого» і «Аерофлот» на перші поставки лайнерів. Той договір передбачав компенсацію у грошовій формі у разі, якщо простої повітряних суден відбувається з технічних причин. Наскільки мені відомо, аналогічні угоди з іншими авіакомпаніями виробник не підписував.
За кількістю відмов техніки Sukhoi Superjet 100 в цілому на рівні нових літаків іноземного виробництва. Але по часу реакції — часу відновлення льотної придатності — ситуація у російської компанії дещо гірше: час очікування поставки запчастин і час проведення ремонтних робіт виявляється більше, і це дійсно створює для експлуатантів проблеми. Те обставина, що виробник і постачальники ключових систем останнім часом значно наростили ємності складів і кількість розміщених на них позицій, дещо виправив цю ситуацію. Але є і ще одна проблема: наприклад, у «Аерофлоту» спостерігається нестача ангарних потужностей, тобто доводиться чекати, поки звільниться ангар, щоб провести ремонтні роботи, які потребують закритого приміщення. Ця обставина досить істотно подовжує час обслуговування лайнерів.
Якщо говорити в цілому про ситуацію з підтриманням льотної придатності Sukhoi Superjet 100, то заходи, спрямовані на поліпшення параметрів нальоту повітряних суден та задоволеності споживачів, виробник вже проводить, і очевидні досягнення тут вже є. Але питання полягає ще й в тому, що за минулі роки у лайнера сформувався негативний імідж, і зараз компанії потрібно боротися не тільки з реальними проблемами, але і з тим негативним ставленням, яке склалося на ринку до цього літальному апарату.