Президент Володимир Путін запропонував внести поправки до Конституції. Зокрема, на його думку, настав час внести в основний закон держави зміни, які гарантують його пріоритет над міжнародним законодавством. Як пояснив Путін, «вимоги міжнародного законодавства і договорів, а також рішення міжнародних органів можуть діяти на території Росії тільки в тій частині, в якій вони не тягнуть за собою обмеження прав і свобод людини і громадянина, не суперечать Конституції». Про те, що потрібно зробити, щоб внести зміни в основний закон, і до яких наслідків з боку інших країн це може призвести, The Insider розповів старший партнер колегії адвокатів Pen & Paper Костянтин Добринін.
Послання президента підтвердило досить цікавий теза: США – це взірець для росіян. Поясню: Володимир Путін пропонує прийняти умовно американську модель, що передбачає примат національного права над міжнародним. Підкреслю, що зараз дозволити собі таке може лише одна наддержава.
З одного боку, зовсім непогано брати приклад зі світового лідера. Однак питання в тому, чи готова Росія до цього політично і економічно? Адже перш ніж відмовлятися від міжнародних зобов’язань, необхідно мати репутацію конструктивного центру сили в сучасному світі, бути лідером, створювати і, головне, зміцнювати світовий порядок. Але для цього треба не змінювати існуючий основний закон, а лише змусити його дотримуватися всі гілки влади. Без обмежень. Без вилучень. Тим більше, і президент сам це підтвердив у своєму виступі, що свій ресурс Конституція Росії ще зовсім не витратила.
Найцікавіше ж полягає в тому, що для реалізації цієї ідеї доведеться внести зміни до частини 4 статті 15 Конституції, яка встановлює пріоритет міжнародного права. Оскільки це перша глава основного документа, потрібно скликання Конституційних Зборів, а Федерального конституційного закону про нього до цих пір немає і раніше цього ніхто не робив. Встановити пріоритет Конституції над будь-якими міжнародними договорами, як того хоче президент, можна тільки таким чином, а не шляхом проведення деякого опитування чи голосування громадян.
Зміна Конституції країни не тягне виходу, призупинення або припинення дії міжнародних договорів. Такої підстави немає у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 року. Навпаки, там міститься норма про неприпустимість посилатися на внутрішньодержавне право при невиконанні умов договору, в якому держава є учасником. У Росії як суверенної держави є право на односторонній вихід, але тоді буде рішучі заперечення іншого боку, ноти протесту, а це призведе до охолодження відносин, від чого економіка країни вже точно не виграє. Це шлях Ірану і КНДР.