Президент Володимир Путін пояснив намір відмовитися від пріоритету міжнародного права тим, що Європейський суд з прав людини часто приймає «явно неправові рішення. Раніше він заявив, що “вимоги міжнародного законодавства і договорів, а також рішення міжнародних органів можуть діяти на території Росії тільки в тій частині, в якій вони не суперечать Конституції”. Юрист-міжнародник, доцент факультету права Вищої школи економіки Гліб Богуш розповів The Insider, що для відмови від виконання рішень ЄСПЛ російській владі немає необхідності змінювати Конституцію, оскільки така практика вже існує, хоча це суперечить міжнародномуу праву. При цьому держава ніяким чином не може скасувати свої міжнародні зобов’язання шляхом зміни національної конституції.
На мій погляд, міжнародних договорів, які суперечать Конституції, не існує. Конституційний суд може відповідно до закону перевіряти не набули чинності договори на їх відповідність Конституції та в разі встановлення протиріччя вони не можуть вступити в дію.
При цьому позиція, що Конституція має верховенство всередині країни, в тому числі за міжнародними договорами, цілком можлива, оскільки випливає з дослівного, буквального тлумачення чинної Конституції.
Саме на цьому заснована практика Конституційного суду Росії, яка вже закріплена в законі про Конституційний суд [Відповідна поправка була прийнята в 2015 році. – The Insider]. Зокрема, вона дає можливість оголошувати рішення Європейського суду з прав людини нездійсненним в російській юрисдикції. Саме тому, що, на думку Конституційного суду, воно суперечить не відповідає фундаментальним принципам Конституції. Нічого нового в цьому немає. Власне кажучи, ніякої зміни Конституції насправді ця позиція не вимагає. Вона існує де-факто в практиці державних органів Росії.
Таких рішень Конституційного суду було два. Перше стосувалося виборчих прав засуджених, це справа Анчугова і Гладкова. Друге стосувалося виплати компенсації акціонерам компанії «ЮКОС». Тобто два рішення ЄСПЛ Конституційний суд Російської Федерації визнав нездійсненними. Природно, компенсація не була виплачена.
Ця позиція, безумовно, не відповідає принципу сумлінного виконання міжнародних зобов’язань. Держава, у відповідності з міжнародним правом, не може посилатися на положення внутрішнього права в якості підстави для невиконання своїх міжнародних зобов’язань. Це положення закріплене у Віденській конвенції про право міжнародних договорів, учасницею якої є Росія.
Крім того, ніяких суперечностей Конституції в тих двох рішеннях ЄСПЛ немає і не може бути, тому що ЄСПЛ не виносить рішень у відповідності з Конституцією. Він визначає, чи порушила держава Конвенцію. Європейська конвенція з прав людини містить статтю 46, яка однозначно говорить про обов’язковість постанов для держави, щодо якої вони винесені. Там немає ніяких умов, це ніяк не залежить від конституцій або чого-небудь іншого. Це відноситься до будь-якого міжнародного договору. Міжнародний договір накладає зобов’язання на державу в цілому – не на президента чи суди. І держава всередині себе може як завгодно вирішувати цю проблему. Воно може виконувати або не виконувати постанови, але держава буде нести відповідальність як суб’єкт міжнародного права.
Оголосити рішення ЄСПЛ «суперечить Конституції» – все одно, що визнати не відповідними Конституції правила футболу або шахів. І те, і інше – правила, і те, і інше регулює поведінку людей, але це абсолютно різні речі.
Другий важливий момент — у міжнародному праві нічого не змінюється. Не може держава, змінивши Конституцію, федеральні закони, які завгодно закони, скасувати або змінити свої міжнародно-правові зобов’язання. Єдиний варіант, який є у держави, — вийти з цих міжнародних договорів, перестати бути їх учасником. Але держава не може внутрішнім правом змінити міжнародне право. Це різні правові системи. Що б ні робили влади Російської Федерації, міжнародне право діє об’єктивно, і на наступній день після прийняття цих конституційних поправок у Російської Федерації будуть такі ж зобов’язання, які були за день до цього.
Якщо якесь положення міжнародної конвенції, на думку влади, не відповідає Конституції, у держави завжди є можливість або змінити Конституцію, або витлумачити її іншим чином.
Крім того, є простий питання. Хто підписує закони про ратифікацію міжнародних договорів? Я можу сказати, хто це робить – це робить президент Російської Федерації. У нього є правове управління, у нього є маса радників. І за виконання цих договорів відповідає президент.
Що Володимир Путін говорить зараз про «нав’язування чогось Росії ззовні» – не дуже зрозуміло. Поки що немає нічого, крім гранично загальних міркувань більшості людей дуже далеких від конституційного права, і тим більше від міжнародного права.
Я вчора подивився склад робочої групи з підготовки поправок до Конституції: всі юристи, які там є і, до речі, їх там небагато, не є фахівцями з міжнародного права. Є фахівці з адміністративного права, є фахівці з цивільного права, з конституційного (не так багато), але жодного міжнародника там немає. Тому що вони там обговорюють, яке «міжнародне законодавство» (неіснуюче, між іншим) – я, чесно кажучи, насилу розумію. І не впевнений, що вони самі розуміють.