27 серпня Михайло Саакашвілі, який з осені 2013 року проживає за межами країни, опублікував в Facebook відеоролик «Я повертаюся!». Колишній глава держави вибачився за допущені в минулому помилки і висловив бажання підключитися до будівництва нової, процвітаючої Грузії. 10 днів по тому очолюване ним «Національний рух» офіційно заявило, що в разі перемоги на парламентських виборах, які пройдуть 31 жовтня, висуне Саакашвілі на пост прем39;єр-міністра. Директор Центру стратегічних комунікацій, політолог Дмитро Мониави в розмові з The Insider розповів, що реалізація цього плану пов'язана з безліччю юридичних і політичних складнощів.
Михайло Саакашвілі – громадянин України і не зможе очолити уряд до тих пір, поки не отримає грузинське громадянство. Іноземці також не мають права брати участь у виборчій кампанії. Разом з тим, суди двічі винесли йому обвинувальний вирок – в зв39;язку зі зловживанням службовими повноваженнями (він помилував поліцейських, які вбили молодого співробітника банку Сандро Гиргвліані) і організацією побиття депутата Валерія Гелашвілі. Саакашвілі засудили до 3 і 6 років позбавлення волі відповідно, тому він повинен бути арештований, як тільки з'явиться на території Грузії. Втім, його прихильники вважають, що в разі перемоги опозиції на виборах юридичні проблеми будуть з легкістю вирішені.
У політичному аспекті ситуація ще складніша. Протягом року опозиційні партії вели важку боротьбу з правлячою «Грузинської мрії» за виборчу реформу. 8 березня за посередництвом західних партнерів сторони уклали компромісну угоду. У цей період прихильники опозиції сприймали її як єдине ціле і сподівалися, що партії об39;єднаються і, навіть якщо не підуть на вибори монолітним блоком, то висунутий єдиних кандидатів у мажоритарних округах і узгодять принципи формування коаліційного уряду. Причому партнери «нацрух» з «Європейської Грузії» з самого початку заявляли, що Саакашвілі не місце в уряді, а партія «Гірчі» запропонувала «націоналах» відмовитися від портфелів силового блоку. Вони вважали, що спогади про авторитарному стилі правління Саакашвілі і жорстокості його силовиків відлякають багатьох виборців.
Після підписання угод про виборчу реформу опозиційну єдність почало швидко розвиватися, домовленості порушувалися одна за одною. Нарешті «нацрух» вирішило не зв39;язувати себе зобов'язаннями і, як і на виборах 2016 року, зробити ставку на жорстке біполярний протистояння «націонали проти мрійників», «Саакашвілі проти Іванішвілі». Це, безумовно, дозволить їм залучити частину виборців слабких і менш радикальних опозиційних партій, але, швидше за все, знизить шанси на перемогу. Значна частина електорату «Грузинської мрії» голосує не за неї, а проти повернення «націоналів» до влади. Тут можна згадати про російських виборців, які в 90-х голосували проти повернення комуністів і за Єльцина як за менше зло. Активність цього сегмента в Грузії залежить від того, наскільки небезпечною він вважає ситуацію. Наприклад, перед першим туром президентських виборів 2018 року це виборці «дрімали», а в другому, відчувши загрозу, завдяки ефективній пропаганді правлячої партії кинулися на ділянки. Слід врахувати, що результати будь-яких виборів після 2012 року в цілому по країні і в будь-якому з мажоритарних округів показують, що поодинці «нацрух» правлячу партію не здолати, тим більше, коли її рейтинги покращилися через успішної (до цього дня) боротьби з епідемією коронавируса.
За рішенням Саакашвілі, ймовірно, стоять і суто психологічні мотиви, він хоче взяти реванш у тому ж форматі «вождь проти вождя», в якому зазнав поразки в 2012 році. Очевидно, що він не бажає втрачати право приймати рішення одноосібно і обмежувати себе домовленостями з іншими партіями за винятком відвертих сателітів. При цьому він воскрешає передвиборчу драматургію 2016 року і максимально сприяє мобілізації своїх супротивників. Навіть якщо опозиція отримає в цілому більше мандатів, ніж «Грузинська мрія» (що поки здається малоймовірним), їй буде складно сформувати уряд, оскільки лідери деяких «малих партій» вже зараз говорять, що не підтримають кандидатуру колишнього президента і спроба продиктувати їм умови не обов39;язково буде успішною. Таким чином, останні кроки Михайла Саакашвілі, швидше за все, збільшать кількість місць «нацрух» в парламенті і зроблять передвиборний процес більш драматичним і шумним, але знизять ймовірність того, що восени в Грузії зміниться влада.