Третій касаційний суд загальної юрисдикції не підтримав позов Міжнародного Меморіалу до Управління ФСБ Республіки Карелія, яка відмовилася надати позивачеві копії протоколів «трійок» НКВС КАССР. Міжнародний Меморіал просив суд визнати відмову незаконною і зобов'язати УФСБ Карелії видати копії запитуваних документів за плату або надати можливість самостійно сфотографувати архівні документи періоду Великого терору. Представник Міжнародного Меморіалу в суді Арсеній Левінсон в розмові з The Insider заявив, що рішення суду буде оскаржене у Верховному суді. На його думку, справжні мотиви відмови ФСБ надавати копії архівних документів пов'язані з бажанням «захистити честь чекістів».
Представник УФСБ по республіці Карелія говорив, що в документах є дані не тільки реабілітованих осіб, але і співробітників НКВС ще в листопаді, коли розглядалася апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції у Верховному суді республіки Карелія.
Тоді представник відповідача в запереченнях на позов посилався на положення законодавства про захист честі, доброго імені та ділової репутації. Було не зрозуміло, до чого ці посилання, чиї честь і гідність він має на увазі, поки відповідач не обмовився: як же ми можемо дати документи, навіть якщо все фігурують у протоколах особи реабілітовані, там адже ще й прізвища співробітників НКВД вказані! Тобто фактично УФСБ перешкоджає в отриманні копій документів про Великий терор в Карелії, щоб захистити честь і ділову репутацію співробітників НКВС, які сфальсифікували справи проти громадян.
Зараз в засіданні суду брав участь цей же чоловік. Засідання тривало всього десять хвилин, ніхто не захотів розбиратися в суті справи. Мене перервали майже відразу. Представник ФСБ говорив, що вони не проти доступу до архівних документів, але за законом їх надають тільки реабілітованим особам. І суди, і ФСБ спотворюють зміст нормативно-правових актів: вони одну частину відомчого акту цитують, яка, на їхню думку, підтверджує їх доводи, а решта нормативно-правові акти просто ігнорують.
Зараз представник ФСБ говорив, що законодавець виходив з балансу інтересів. (Чиїх, цікаво?) Нібито такі законодавчі норми були прийняті для захисту персональних даних самих реабілітованих осіб, щоб цю інформацію не використали в інтересах проти них. Було чітко вказано, що після 75 років ці документи можуть надаватися будь-яким користувачам архівів і вже не вимагають згоди родичів. І ось зараз вони намагаються зупинити відкриття архіву, яке в силу закону мало відбутися по витікання 75 років. Вони хочуть це подолати якимось збоченим тлумаченням нормативних актів.
Нам залишається тільки подати скаргу до Верховного суду, і ми це зробимо обов'язково. Поки ми щодо ЄСПЛ не прийняли рішення, але це теж не виключається. Ми розраховуємо на те, що у Верховному суді нашу позицію можуть почути і вже не будуть вибірково застосовувати норми. У Верховному суді аналогічні справи вже розглядалися (але не проти ФСБ і їх архівів, а проти Міністерства оборони, яке в певний період теж не хотіло надавати копії та можливість фотографування архівних документів). Верховний суд тоді встав на сторону істориків і визнав, що не повинно бути обмежень в можливості отримання копії і фотофіксації цих документів. Ми бачимо, що архіви і після цього рішення Верховного суду сильно відкрилися. Був великий проект з копіювання архівних документів, що стосуються Великої вітчизняної війни. Отримати доступ до документів Міноборони про учасників Війни тепер можна елементарно. З правової точки зору, те ж саме повинно відбутися і з архівами, що стосуються Великого терору.