Заступник голови Ради безпеки і колишній президент Росії Дмитро Медведєв несподівано для всіх виступив зі статтею в «Комерсанті», в якій назвав керівництво України «абсолютно несамостійними» і «неосвіченими» людьми. Він заявив, що країна повністю залежить від «подачок з боку США і ЄС», а Росії «немає сенсу мати справу з васалами». Українські політологи в розмові з The Insider відзначають, що текст написаний на мові підворіття, що, на їхню думку, вказує на адресата – Володимира Путіна і демонструє абсолютне незнання сучасної України.
Олексій Ковжун, медіа аналітик
Обговорювати зміст статті навряд чи має сенс. Коли Медведєв ще був цікавий, він якось станцював під пісню «American boy, поїду з тобою», і в цьому було більше сенсу і змісту. Мені цікаві дві речі, і перша – адресат. Хто адресат цього дивного послання? Відчуття, що він звертається до якихось істинним правителям Всесвіту. Це така інтрига – «Мариванна, я не буду з ним зустрічатися, він обзивається». Хто така ця Мариванна? Це не якісь американці, тому що там натякають, що український уряд не самостійно. Це комусь вище, а вище у всесвіті Дмитра Медведєва – це, звичайно ж, Путін.
Друга цікава частина – це лексика, і вона знаходиться за рамками документів, які становлять серйозні мужі при владі. Цей текст за рамками того, що прийнято в колись шанованому виданні «Коммерсант» – всі ці «бабки», «дебільні». Ось цей присмак підворіття якраз чітко вказує на адресата.
Абсолютно незрозуміло, з чого раптом хтось Медведєв розмірковує, чому не потрібно зустрічатися з українською владою? Його хтось чекає або запрошує? У мене відчуття, що це таке «зігануть портрету». Він подає сигнал, що готовий повернутися в справжні дорослі ігри, і показує мсьє Путіну, хто головний, і що він знає, хто головний. Написано на такому підворіття сленгу, редактори явно витерли матюки, бо там їх не вистачає. Відчуття, що там є якісь місця, де матюки повинні бути, але їх замінили евфемізмами, від чого текст втратив якусь хлесткость і ця інтрига перестала бути чолобитною, а залишилася просто інтрига – «Я не буду з ними зустрічатися».
Михайло Подоляк, радник голови офісу президента України
Потрібно відокремлювати емоції від фактів. Емоції, безумовно, вируючі. А ось з фактами і їх інтерпретацією – все те саме. Тотальне незнання сучасної України. Нерозуміння того, хто є хто в політичній еліті тут. Які реальні і навіть вкорінені настрої мають місце в українській громадській думці і якщо ширше – в національному домінантному світогляді.
В чудової статті за підписом пана Медведєва особливо привертає увагу факт розчарування результатами російської ж політики щодо України. Зрозуміло, цей факт не висловлений прямо. Але саме болючим розчаруванням пронизаний весь текст.
Російське керівництво протягом довгого часу робило помилкові ставки в Україні і належало на експертизу суб'єктів, які абсолютно неадекватно оцінювали реальний стан справ. Зараз ситуація виразно зайшла в глухий кут – коли виявилося, що ні інформаційні, ні політичні, ні економічні, ні навіть військові інструменти не працюють. Замість того, щоб вибудовувати партнерські відносини, була обрана вбивча і збиткова тактика на приниження, підкорення і впровадження формули «сюзерен – васал», що апріорі не може дати результат в Україні.
Українське суспільство не схильне підкорятися – це зовсім інший народ, у якого свій погляд на владу, на державу і на майбутнє нашого регіону. Це неможливо ігнорувати. Як неможливо і сховатися від цього в ілюзії, що будь-яке інше керівництво України змогло б направити український народ в іншу сторону або придушити властиві українцям емоції.
Безсумнівно, зараз дуже чітко видно відчуття безвиході, яке озвучують ті чи інші представники Росії. Чітко видно відсутність нових креативних ідей – як можна вийти з даного тупика без ще більших репутаційних і моральних втрат для РФ. Чітко видно розчарування і відповідні негативні емоції, які перестають в банальну образливу тональність і грубу лексику. Як в тексті пана Медведєва. Але це не може бути ознакою сильної позиції – скоріше, саме час говорити про глибоку розгубленості російських правлячих еліт.
Українська сторона зробила необхідні пропозиції, які можуть допомогти подолати це розчарування і апатію. Конструктив можливий. Для цього необхідно відмовитися від старих стереотипів і спроб побудувати щось на кшталт СРСР 2.0 через їх повну безперспективність. Чим швидше відбудуться прямі переговори між лідерами України і Росії на рівноправній основі, тим менше негативу від нинішньої ситуації буде і для російської політики. Купити кого-небудь в Україні, зробити кого-небудь своїм васалом тут і чекати від нього вирішення поставлених керівництвом Росії завдань – точно не вийде.
Костянтин Батозский, політолог і глава Агентства розвитку Приазов'я
Ми розуміємо роль і місце Дмитра Медведєва в системі російської влади. Ми розуміємо, що озвучивши цю позицію він сказав вголос те, що з тих чи інших причин не хотів говорити Володимир Путін – що Росія вважає Володимира Зеленського дуже поганою людиною, через що і відмовили українській стороні у проведенні зустрічі, на якій давно Володимир Зеленський наполягав.
Це трохи плутає карти Володимиру Зеленському, бо в його ідеальному світі він би хотів зустрітися і це шалено ускладнює переговорний процес і військову ситуацію, тому що на фронті ситуація дуже погана – кожен день гинуть українські військовослужбовці і ніякого жесту припинити війну ми не спостерігаємо.
Що стосується сприйняття українською публікою цього тексту, це смішно і звучить так: «Написав? Ну, і йшов би він на ** й ».
Євген Магда, директор Інституту світової політики в Києві
Стаття пана Медведєва в «Комерсанті» – це найбільш різкий випад російського керівництва на адресу українського за всі 30 років незалежності України, та й за інші роки теж. Медведєв таким чином відповів відразу на кілька запитань.
По-перше, він продемонстрував пані Нуланд, яка сьогодні прилітає в Москву, що Кремль хоче вести розмови з сюзереном, а не з васалом – тобто, зі Сполученими Штатами, а не з Україною. І це досить чітку відповідь на прагнення Володимира Зеленського організувати переговори з Володимиром Путіним і відповідь це чіткий і недвозначний.
Другий момент – це реакція Кремля і особисто пана Медведєва, оскільки Віктор Медведчук є і його кумом, на те, що Медведчуку пред'явлено в Україні нове звинувачення і він повинен або заплатити заставу в 1 Молодих гривень, що становить близько 3 млрд рублів, або він ризикує опинитися за гратами. Я думаю, що у Кремля є на цей випадок заготовлений указ про російське громадянство Медведчука і нічого дивного не буде. І думаю, що у російської влади просто зносить дах від цін на газ, і вони готові говорити з Україною в тональності диктату і робити це настільки чітко, наскільки можливо.
Чому саме Медведєв? З одного боку це колишній президент Росії і до його голосу так чи інакше прислухаються і в Україні, і західні дипломати, та й не тільки західні. З іншого боку, Медведєв сьогодні не входить навіть до двадцятки російських політиків. Ця заява, підкреслено неприємне для Зеленського і образливе для України, на яке повинен відреагувати український МЗС, дозволить Кремлю зманеврувати якщо щось в Україні зміниться до того, поки Кремль чекатиме.
