Імпульсивні рішення Дональда Трампа все міцніше затягують близькосхідний вузол, а заодно б’ють по інтересах Америки, її союзників і навіть ООН. Напередодні наміченого на 9 квітня голосування ізраїльський прем’єр-міністр продовжує отримувати передвиборчі подарунки від своїх партнерів. Нещодавній візит до Москви приніс йому бажані очки завдяки передачі та повернення на батьківщину останків загиблого в 1982 році ізраїльського військовослужбовця, чиє тіло відшукав у Сирії російський спецназ. Не поскупилися і у Вашингтоні, адже історія відносин нинішньої адміністрації США з Ізраїлем — історія безпрецедентних поступок. Спочатку президент Дональд Трамп одним твітом переніс американське посольство в Єрусалим, а в кінці березня закликав визнати ізраїльський суверенітет над аннексированными в 1981 році Голанськими висотами. Це викликало в регіоні нову хвилю антиамериканського обурення і змусило задуматися про побічні ефекти «твіттер-дипломатії».
Безпека Ізраїлю проти національної гордості Сирії
Голани мають для Ізраїлю без перебільшення значення. Висоти домінують над значною частиною північних територій Ізраїлю. До 1967 року сирійська артилерія періодично обстрілювала звідти прикордонні райони. Коли Голани перейшли під контроль Ізраїлю, для військових спостережний пост на горі Хермон став особливо важливий, звідти вони можуть відслідковувати переміщення сирійських військ та при необхідності коригувати вогонь своєї артилерії.
Однак набагато важливіше те, що Голани прилягають до Тиверіадського озера, а це головний і практично безальтернативний джерело прісної води для Ізраїлю, Йорданії та окупованих палестинських територій. Крім того, на Голанах беруть початок струмки і річки, що живлять озеро. До 1967 року межа проходила прямо по озеру і частина берегової лінії була під контролем сирійців, що створювало ризик відбору води, її забруднення або обмеження стоку.
У 90-ті роки США намагалися добитися укладення миру між Ізраїлем і Сирією і просували ідею повернення Голан в обмін на їх демілітаризацію і гарантії безпеки для Ізраїлю. У 1999 році боку були в одному кроці від підписання мирного договору. Перешкодою стала вимога Ізраїлю зберегти контроль над смугою вздовж берега шириною 200 метрів. Обурений цим умовою президент Хафез Асад нагадав тоді ізраїльтянам, що в молодості їздив на пікніки до озера і має намір зробити це знову. Після чого сирійський лідер покинув переговори.
Років через 5-10 хвилин після Громадянської війни сирійці згадають про Голанах і будуть шукати способи їх повернути
Для Ізраїлю контроль над Голанами — питання національної безпеки, а для Сирії — національної гордості. Без вирішення долі цього гірського плато неможливий мир між країнами. Втім, зараз Дамаск зайнятий вирішенням внутрішніх проблем і не може відстоювати свої інтереси на міжнародній арені, але згодом, років через 5-10 хвилин після громадянської війни, сирійці згадають про Голанах і будуть шукати способи їх отримати їх назад.
Як показав попередній досвід, повернути Голани шляхом переговорів сирійцям навряд чи вдасться, тому, швидше за все, вони вирішать вдатися до силових методів — мова, зрозуміло, не про нової повномасштабної війни з Ізраїлем, військова перевага якого не ставлять під сумнів навіть найгарячіші голови. Але у сирійців є приклад того, як диверсійно-партизанська тактика «Хізбалли» змусила Ізраїль вивести війська з півдня Лівану в кінці 90-х років.
Поодинці ослаблена країна такого зробити не зможе. Сирійцям буде потрібен союзник, який допоможе їм повернути території. І така держава є — це Іран. Президент Хафез Асад уникав прямої воєнної конфронтації з Ізраїлем, сподіваючись на дипломатію, і на кордоні все було спокійно. Однак при збереженні нинішнього курсу на анексію Голан Башар Асад може вирішити, що настав час для радикальних заходів, тому поява іранців і «Хезболли» на півдні Сирії — питання часу. Додатковим стимулом спертися на іранців і дати їм карт-бланш на півдні можуть стати для Дамаска ті повітряні удари, які регулярно наносяться ізраїльськими ВПС по цілях у Сирії. Вони підживлюють антиізраїльські настрої у населення, а головне — переконують сирійців, що поставлені Росією системи ППО не рятують, зате саме іранці готові боротися з Ізраїлем і рано чи пізно провчать його з допомогою ракет, ударних безпілотників і диверсантів.
Ефектні реверанси Трампа в бік Ізраїлю
Втім, новий виток збройної боротьби за Голани — песимістичний сценарій і розрахований як мінімум на середньострокову перспективу. Зараз важливіше зрозуміти мотиви для раптового рішення Дональда Трампа і оцінити їх безпосередні наслідки.
Рішення Трампа визнати Голани частиною території Ізраїлю — це насамперед сигнал Біньяміну Нетаньяху, що чинна адміністрація США готова його підтримати. Це важливо, оскільки напередодні виборів прем’єр стикається з серйозною конкуренцією, в тому числі з боку колишніх генералів. Опоненти звинувачують його у зовнішньополітичних прорахунки і в нездатності належним чином забезпечити безпеку Ізраїлю. І тут Нетаньяху буде, що заперечити, адже саме при ньому єдина наддержава визнала право Ізраїлю на Єрусалим та на стратегічно важливі Голани. Якщо хто-то тепер і вирішить наполягати на відхід Ізраїлю з Голан, то це точно будуть не США, а досі їх слово на всіх мирних переговорах було вирішальним.
Резонно припустити, що при всій взаємної симпатії Трампа і Нетаньяху черговий широкий жест навряд чи є безкорисливим. Спостерігачі звертають увагу на те, що сенсаційний твіт Дональда Трампа з’явився під час візиту в Ізраїль держсекретаря Майкла Помпео. З урахуванням відомої імпульсивності американського лідера, це може бути і простим збігом, але більш імовірно, що це частина підготовки до оприлюднення «угоди століття». Мова йде про якесь принципово новому плані палестино-ізраїльського врегулювання, який має намір запропонувати адміністрація Трампа. Точні параметри ретельно приховуються, але ніяка угода неможливо без поступок з боку Ізраїлю. І тут можливі схеми в дусі «ми визнаємо ваші права на Єрусалим і Голани, а ви йдете на компроміс по сектору Гази і поселень». Натяки на подібний розмін регулярно звучать у дипломатичних колах. Відбудеться «угода століття» — велике питання, але Ізраїль точно не буде в програші, оскільки свою вигоду він вже отримав.
Ефектні реверанси в бік Ізраїлю можуть переслідувати і ще одну мету. Після них набагато складніше буде звинуватити США і адміністрацію Трампа в антиізраїльських намірах, а такі прозвучать, якщо слідом за пряником американці вирішать використовувати батіг, щоб домогтися від Нетаньяху або його наступника поступок з палестинського питання.
Іміджу США як «чесного брокера», створеного Кіссінджером, більше немає
Визнання Голан частиною території Ізраїлю буде мати ще ряд негативних наслідків як для близькосхідного регіону, так і для системи міжнародних відносин у цілому.
В першу чергу, це дуже неоднозначний крок з точки зору відносин США з арабським світом. Лідери країн регіону, можливо, зрозуміють мотиви американського президента і «пробачать»… Однак в очах арабської «вулиці» це ще одне підтвердження, що американці готові пожертвувати інтересами арабів заради Ізраїлю. США і так не недолюблюють навіть у формально лояльних країнах, на зразок Саудівської Аравії, тепер же будь-який правитель повинен буде двічі подумати про внутрішньополітичні наслідки тісної співпраці з Америкою. Паралельно в Ірану з’явиться зайвий привід для полум’яної критики на адресу «великого сатани» і тих, хто з ним дружить.
В очах арабської «вулиці» це ще одне підтвердження, що американці готові пожертвувати інтересами арабів заради Ізраїлю
Дії Трампа також підривають довіру до США як до основного посередника між арабами та Ізраїлем. Імідж «чесного брокера», який колись старанно створював Генрі Кіссінджер, зникає на очах. При цьому, замінити США в цій ролі фактично нікому: ЄС зайнятий внутрішніми проблемами, а ні Росія, ні Китай поки що не набули потрібного ваги на Близькому Сході. Це означає, що один з головних конфліктів другої половини ХХ століття буде зберігатися невизначено довго.
Нарешті, визнання анексованих Голан — це ще один цвях у кришку труни ООН. Адже дане рішення йде врозріз з резолюціями Ради Безпеки, який при повній згоді США постановив, що окуповані території повинні бути звільнені. Трамп показав, що тепер Білий дім ні в що не ставить позицію ООН, а це ще один удар по престижу головної міжнародної організації.