Армія Судану на екстреному засіданні зняла з посади президента Омара аль-Башира та відправила у відставку уряд. Військова рада під керівництвом першого віце-президента, міністра оборони Авада бен Ауфа, захопив владу в країні і оголосив перехідний період, який може тривати близько року. Аль-Башир і його прихильники були заарештовані. Протести з вимогою відставки президента Судану, який перебуває при владі понад 25 років, тривають з грудня минулого року. У лютому цього року в державі було введено режим надзвичайного стану. Завідувач центром соціологічних і політологічних досліджень, кандидат політичних наук Сергій Костелянец розповів The Insider, з якою метою військові захопили владу в країні, яка доля чекає на колишнього президента і загрожує переворот співпраці Судану з Росією.
З 2011 року в Судані триває економічна і політична криза. При відділенні Південного Судану Хартум, столиця Північного Судану, втратив значну частину надходжень від продажу та транзиту нафти. У зв’язку з цим постраждало наповнення бюджету. Антикризові заходи, в тому числі по підняттю господарства, розвитку золотодобування, принесли деякі успіхи, але не здатні були заповнити втрату, у зв’язку з ніж економічна криза загострилася. У 2018 році в Судані було три девальвації національної валюти, величезні проблеми з нестачею палива, у держави не було грошей на медикаменти. Не було конвертованої валюти для закупівель імпорту — а у Судану дуже велика залежність від імпорту продовольства.
Все це призвело до загострення в грудні 2018 року. Почалося все з протестів школярів і студентів. У шкіл не було можливості закуповувати сніданки, студенти не мали можливість купувати хліб, який подорожчав приблизно в три рази через скасування субсидій — до цього ціни на хліб були нижче собівартості. Що цікаво, студентські мітинги почалися не в столиці, де багато університетів, а в штаті Блакитний Ніл, 13 грудня. Там вже були застосовані кийки, сльозогінний газ.
Активна фаза, коли протестувальники почали палити офіси правлячої партії, розвідки, розгорнулася 19 грудня. Це вже поширилося на десятки міст, на більшість штатів. У столиці почалися демонстрації, перекриття доріг, підпал покришок — ситуація розвивалася так, як зазвичай в арабських країнах. За грудень–січень було близько 500 протестів.
Повалений президент Судану Омар аль-Башир
В кінці лютого був введений режим надзвичайного стану, але протести не вщухали. По п’ятницях і суботах вони були особливо активні, країна в ці дні була фактично паралізована. До протестуючих приєдналися професійні асоціації — лікарі, юристи, робітники, фармацевти, інженери. Юристи, скажімо, пікетували Верховний суд, доктора припиняли ходити на роботу в госпіталі, особливо пов’язані з армією, спецслужбами. По мірі розвитку протестів фокус змістився на вимоги не просто реформувати уряд, а відправити у відставку і його, і президента аль-Башира.
Підтримка з боку опозиційних партій теж стала зростати. Приміром, Суданська комуністична партія майже у повному складі була арештована за підтримку мітингів. За протестувальників виступили найбільші опозиційні партії — «Аль-Умма» і Юнионистско-демократична, яким десятки років. Вимоги мітингувальників схвалили навіть консервативні «Брати-мусульмани».
В результаті армія не тільки відмовилася розганяти протести, але і стала захищати мітингувальників від спецслужб
22 лютого президент змінив уряд, причому замінив більшість губернаторів провінцій на військових, представників спецслужб. Був призначений новий прем’єр-міністр. Але це не призвело до очікуваного результату. В результаті армія не тільки відмовилася розганяти протести, але і стала захищати мітингувальників від спецслужб, тобто від поліції, Національної служби розвідки і безпеки, від різних напіввійськових формувань, які підтримували президента. За останні два дні загинуло близько п’яти військовослужбовців. Сьогодні армія звільнила президента.
До речі, у січні сам президент заявляв про готовність уступити місце саме армії для стабілізації ситуації. Аль-Башир — кадровий військовий з десантних підрозділів, що він воював на півдні Судану багато років. У 1989 році він очолив військовий переворот. Тому він як раз і покладався на військових як на основну підтримку свого режиму. І в цій ситуації складно сказати, переворот це або спроба запобігти революцію, оскільки цілком можливо, що у військових, які зараз нібито тримають його під домашнім арештом, є якісь домовленості щодо гарантій аль-Баширу. Я не впевнений, що він буде підданий судовому переслідуванню, оскільки переворот очолили його багаторічні соратники. Все сталося, загалом-то, без кровопролиття, що цілком вписується в традиції Судану, вони пишаються відсутністю насильства під час переворотів.
Що цікаво, в першу чергу пішли арешти тих осіб в уряді, які належать до так званого крила ісламістського. Уряд з 1989 року складалося з військових та ісламістів, які виступали за посилення шаріату. Аль-Башир вважається представником саме військового крила, в той час як арештований сьогодні колишній віце-президент Таха був неформальним лідером крила ісламістського. Тому можна сказати, що армія запобігла розвиток подій, які могли б привести до торжества натовпу. У протестувальників не було лідера, тому в разі справжньої революції можна було б очікувати великої дестабілізації. З іншого боку, військові запобігли можливому ісламістський переворот, адже ісламісти могли спробувати на тлі протесту вийти на перші позиції.
Якщо судити по історії Судану, то, скажімо, при перевороті 1985 року військові змістили військовий режим Німейрі, і було оголошено про 12-місячному перехідному уряді. Потім були проведені вибори, і влада була передана більш-менш демократичному уряду. З іншого боку, в 1969 році військовий переворот завершився приходом до влади саме диктатора Німейрі. Тобто можна розглядати різні сценарії.
На даний момент більш ймовірно, що військові, що прийшли до влади, очолять перехідний рада, можливо, з цивільним урядом, і будуть готуватися до проведення виборів через рік. Однак теоретично можливий сценарій з приходом до влади нового авторитарного правителя, хоча з боку вулиці це буде сприйнято дуже негативно.
Суданські військові, які підтримали протестувальників
Військове крило уряду дуже близько співпрацює з Росією. Тому на даний момент, якщо мова йде про створення перехідного військового уряду з фігурами з Генштабу, я не думаю, що це напряму загрожує зв’язків з РФ. Але все ж очевидно, що будь-які пертурбації ставлять під питання конкретні контракти. Багато процеси будуть просто заморожені, поки не стане зрозуміло, хто очолить той чи інший напрямок в уряді. Потім владі напевно доведеться приймати популістські заходи, тобто спрямовувати кошти на задоволення безпосередніх потреб населення в області харчування, медицини, палива і так далі, а не на довгострокові проекти або імпорт озброєнь.
З точки зору геополітики я б не очікував різких рухів, тому що військові працюють з Росією багато років, вони користуються в основному російським зброєю. Серед постачальників зброї до Судану Росія знаходиться на першому місці, випереджаючи Китай за обсягом імпорту за останні 10-20 років у два рази. Російські технічні інструктори працюють в Судані. Я не думаю, що військовий уряд буде переривати ці контакти.
Що буде після перехідного періоду — інше питання, тому що в результаті виборів до влади може прийти зовсім інший уряд, і для помітного поліпшення економічної ситуації йому потрібно вийти із списку держав-посібників тероризму, який створює Держдепартамент США. Потрібні кредити МВФ, потрібні будуть списання величезних боргів, — $40-50 млрд, які Судан повинен різних міжнародних структур. Тобто влада буде зацікавлена в налагодженні зв’язків в першу чергу на Заході. Звичайно, це може вплинути на його зовнішньополітичні орієнтири в більш довгостроковому плані.