ЦВК Туреччини 24 червня оголосив про перемогу кандидата від опозиції Экрема Имамоглу на виборах мера Стамбула. Він набрав 54,21% голосів, а представник очолюваної президентом Реджепом Ердоганом Партії справедливості і розвитку (ПСР) Біналі Йилдирим — 44,99%. Имамоглу вже перемагав на виборах мера Стамбула в березні, однак тоді Центрвиборчком країни скасував результати виборів і призначила повторне голосування. Експерт в області турецько-російських відносин турецького аналітичного центру «Міжнародна організація стратегічних досліджень» (USAK) Керім Хас розповів The Insider, чому на повторних виборах за опозиційного кандидата голосували навіть колишні прихильники партії влади і з якими труднощами зіткнеться Имамоглу на посаді мера Стамбула.
Якби проводився чемпіонат світу з позачергових виборів, Туреччина, безумовно, зайняла б почесне перше місце. Говорячи сучасною мовою, турецьке суспільство, схоже, поступово звиклося з думкою про те, що в країні з’явилася нова політична традиція: «у будь незрозумілої ситуації – проводь вибори» до того моменту, як їх результат не задовольнить можновладців. Однак подібні ігри з народом можуть призвести до сумного кінця, адже точка кипіння у цьому контексті досягається з неймовірною швидкістю. Важко припустити, що президент Ердоган і його найближче оточення не розуміли, в яку фактично тупикову ситуацію могли поставити себе за скасування результатів виборів 31 березня. Однак ціна програшу в Стамбулі була занадто висока, і справа не тільки і не стільки у вже стала крилатою фразою самого Ердогана — «хто перемагає в Стамбулі, здобуває перемогу у всій Туреччині».
Не визнати в черговий раз виграш «кандидата від Республіканської народної партії» — президент Туреччини уникає називати Имамоглу по імені — на цей раз було неможливо. Влади самі, багато в чому того не підозрюючи, зробили рекламу Имамоглу, проводячи проти нього сильну пропаганду протягом шести місяців. Турецьке суспільство, безсумнівно, стомлено. Воно зморене посилюється агресивної внутрішньою політикою держави, відсутністю свободи слова і все більш відчутним розшаруванням суспільства за принципом «свій-чужий». Саме тому стамбульці багато в чому взяли на себе функцію рупора настроїв великого числа громадян Туреччини, частина яких, незважаючи на свої політичні погляди, підтримала кандидата від опозиції і відкрито заявили влади, що хочуть змін. Це підтверджує сам факт того, що на повторних виборах 23 червня відрив Имамоглу від Йилдирима збільшився в 61 раз. Якщо на перших виборах різниця становила близько 13 тисяч голосів, то на цей раз вона перевищила 800 тисяч. Більше того, у всіх 39 адміністративних районах Стамбула, включаючи ті, де традиційно висока підтримка партії влади, «кандидат від РНП» збільшив кількість голосів порівняно з 31 березня. Саме тому Ердоган, навіть не бажаючи того, визнав підсумки виборів, адже протистояти збільшення підтримки опозиції означало б піти на відкриту конфронтацію і розхитування внутрішньополітичної ситуації і, відповідно, загрозу власній партії і режиму.
Серед основних причин невдачі партії Ердогана на повторних виборах можна виділити три:
По-перше, незаконна і необгрунтована відміна результатів виборів 31 березня повернулася для керівної Партії справедливості і розвитку бумерангом. Навіть у тих, хто традиційно віддає перевагу партії влади, накопичилося безліч питань. Заперечувати той факт, що результати виборів були скасовані через те, що вони не влаштували влада, вже стало неможливо.
По-друге, опозиція змогла консолідувати свої зусилля і мобілізувати прибічників. В рамках такого динамічного міста, як Стамбул, де рівень освіти громадян на порядок вище більшості районів країни, а також і при наявності доступу до передових технологій, «захистити» виборчі бюлетені було простіше. Підтримати «опозиційного кандидата» приїхали люди з багатьох міст Туреччини. Вони взяли на себе роль «охорони демократичних цінностей», які протягом останніх років відчувають глибоку кризу в країні.
По-третє, опозицією було створено альтернативне державному інформаційному агентству Anadolu власне агентство – Anka, освещавшее процес голосування і підводило підсумки в реальному часі через інтернет-ресурс і соціальні мережі. Туреччина, активно стежила за ситуацією в Стамбулі, дізналася про результати виборів раніше, ніж про це через ЗМІ повідомило агентство Anadolu, що, безумовно, мінімізувало маніпуляцію з підсумками голосування. Більш того, світові ЗМІ повідомили новину про програші Йилдирима раніше, ніж на це «наважилося» державне інформаційне агентство.
Однак незважаючи на те, що в період між 31 березня і 23 червня з’явилися нові критерії, що пояснює перемогу опозиції, варто сказати про тих структурних проблемах, які сприяли такому розвитку подій. В першу чергу це настрої в суспільстві. Не можна не помічати посилюється економічна криза, за визнання якого і міркування на цю тему в соціальних мережах або будь-якому іншому неконтрольованому владою ресурсі (яких з кожним днем стає все менше), можна отримати кримінальне переслідування й реальний термін покарання. Відсутність верховенства закону, попрання прав людини, деградація універсальних цінностей нарівні з дедалі більшою кількістю корумпованих схем, які стають все більш очевидними, переходять усі мислимі межі. Авторитарний стиль правління проявляється у всьому, а Туреччину у багатьох зарубіжних ЗМІ вже жартома перейменували в «Эрдоганистан». На тлі цього особу Имамоглу викликає великий інтерес не тільки у стамбульців, але і у всіх без перебільшення громадян Туреччини. Якщо про його існування півроку тому знав лише той район Стамбула, який він очолював, тепер Имамоглу став багато в чому кандидатом від опозиції в масштабах країни. Амбітний, молодий харизматичний політик, хороший оратор, Имамоглу завоював підтримку і у молодого населення Стамбула, які, безумовно, відчувають світоглядний розрив по багатьох напрямках з Йылдырымом, партія і прихильники якого протягом більше 20 років керували Стамбулом. Гасла «ми за все хороше і проти всього поганого» з молодими, освіченими і динамічними громадянами просто не працюють.
Загальний стиль спілкування Имамоглу з виборцями став одним з основних козирів його передвиборної компанії. Творення – ось, що зараз так важливо для народу. Це підтверджує і той факт, що курди, які страждають від реального утиски і втомлені від постійної агресивної політики влади по відношенню до так званого «курдського питання», віддали свої голоси за Имамоглу.
Незважаючи на те, що підсумки виборів визнані владою, це не говорить про те, що Имамоглу зможе проводити ту політику, на яку розраховують віддали за нього голоси виборці. Міський меджліс Стамбула разом з численними районними меджлісами «укомплектовані» представниками партії ПСР, і це значить, що опозиція знову зіткнеться з активним тиском з боку влади, а багато нові проекти, пропоновані Имамоглу, швидше за все, будуть гальмуватися.
Цікаво буде спостерігати за тим, які рішення буде приймати новий мер Стамбула, виходячи з того, що стосовно нього надходили прямі погрози з боку самого Ердогана, не раз заявляв про те, що не виключені юридичні питання і судові процеси проти Имамоглу. Безумовно, якщо б підтримка опозиції не була б такою значною, розгляди щодо Имамоглу вже б мали місце, але влада не ризикує. Як довго буде тривати вичікувальна позиція, можна лише здогадуватися, однак не можна повністю виключити, що «затишшя перед бурею» не буде тривалим. Причиною цьому, безумовно, є великі фінансові потоки, які йдуть через Стамбул. Передвиборні обіцянки Имамоглу про розкриття транзакцій мерії ставлять під загрозу найближче оточення Ердогана, адже не секрет, що всі найбільші будівельні тендери, а також найважливіші проекти в місті були віддані або родичам самого президента, або лояльному влади бізнесу. У цьому контексті буде особливо цікаво спостерігати за тими кроками, які зробить новий мер: чи він стане реальною альтернативної політичної фігурою і, тим самим, загрозою для діючого президента, або політична еліта Туреччини зможе з ним домовитися.