Щонайменше три таджицьких і один киргизька прикордонник загинули в результаті перестрілки на киргизько-таджицькому кордоні в понеділок. Майже три десятиліття після офіційного розпаду СРСР жертви цього болючого розлому з’являються знову — тепер це вже молоді люди, що народилися в пострадянську епоху. З початку 2019 року це уже 12-й конфлікт на киргизько-таджицькому кордоні, і причини всіх цих зіткнень абсолютно абсурдні.
З-за чого люди по обидві сторони кордону (досі офіційно не встановленої) почали стріляти один в одного на поразку? Може бути, впіймали шпигуна, терориста або контрабандиста? Ні, все почалося з того, що з таджицької сторони, нібито, підвезли кілька машин з будматеріалами, що дозволило з киргизької сторони запідозрити сусідів намір будувати якийсь підозрілий об’єкт, схожий на спостережну вишку. Відповіддю стало будівництво киргизами якогось паркану. Це викликало жваву войовничу суперечку, а потім постріли…
Підсумок: пошкоджена киргизька школа в селі Максат, прикордонний пост, кілька житлових будинків. Крім загиблого офіцера-прикордонника поранені 13 осіб, серед них підліток. З таджицької сторони повідомляється про трьох загиблих і 12 поранених. Настільки запеклого кровопролиття раніше не спостерігалося на цій межі, хоча люди гинуть не в перший раз.
Що це було? Існують три версії подій.
Перша. Проблема демаркації
Влада двох країн вже майже три десятки років намагаються завершити демаркацію і делімітацію 970-кілометрової кордону між Таджикистанм і Киргизстаном. Вдалося зробити трохи більше половини роботи, на 519 км. найскладніші ділянки — конфліктні, серед них той, що став причиною попередніх кривавих зіткнень в березні цього року, там, де знаходиться найбільш спірний об’єкт на кордоні двох країн — таджицький анклав Ворух на киргизькій території в тій же Баткенській області.
Влади в Душанбе наполягають на тому, що слід керуватися документами й картками 1924-1927 років, де Ворух знаходиться всередині Таджицької РСР (Киргизької РСР тоді ще не було). У Бішкеку ж вважають, що за основу треба брати карти, створені в результаті роботи двосторонніх комісій 1958-1959 і 1989 років, де Ворух — анклав на території радянської Киргизії.
Була надія в цьому році, що варто провести зустріч двох президентів, Киргизстану і Таджикистану, Сооронбая жеенбекова мають з Емомалі Рахмоном, і вони, нарешті покінчать з цієї багаторічної чвар. Однак, схоже, політичної волі виявилося недостатньо. У всякому разі, в районі села Максат… В інших спірних точках межі вирішити проблему без обміну ділянками територій, очевидно, неможливо. Але щоб на це зважитися, президенти повинні бути впевнені в підтримці свого електорату, володіти яскраво вираженою харизмою, зрештою, і бути в готовності провести у разі необхідності загальнонаціональний референдум…
Чи може нині похвалитися цим шановні Жеенбеков і Рахмон?
Якщо перший з них ще й двох років не знаходиться у влади, і навряд чи здатний на рішучі кроки, обтяжений опором місцевих еліт, то другий, правлячий вже чверть століття, з 1994 року, і носить довгий титул «Національного лідера і Засновника миру і єдності», не здатний приймати таких рішень, які ризикують підірвати і так досить сумнівний цей статус…
Друга. Наркотрафік
Друга версія пояснює конфлікт протидією місцевих тіньових лідерів з обох сторін кордону, контролюючих контрабанду, традиційно існуючу в цих місцях. В першу чергу наркотрафік. Зрозуміло, що не в їх інтересах будівництво сучасних прикордонних інфраструктур з технічно обладнаними митними постами. Крім того, протидія прикордонного будівництва може виходити і від місцевих скотоводцев, які історично в пошуках зручних і соковитих пасовищ ніколи не сприймали радянські адміністративні кордони між республіками в якості перешкод для таких переміщень своїх стад. Чому вони повинні змінити свої звички за примхою далеких від них начальників?
Третя. Ісламісти і російські військові бази
Нарешті, є і зовсім конспірологічні трактування подій, які можна було б ігнорувати, якби політики і військові не брали їх до уваги (в своїх інтересах, зрозуміло).
В рамках цього конспирологического бачення стався конфлікт розглядається як своєрідна прелюдія до масштабного збройного виступу прийшлих моджахедів, метою яких, як і раніше, як у часи рекламної кампанії ІГ (забороненого в РФ), стане створення в Центральній Азії свого «Вилайата Хорасан».
І хоча у реальність цієї загрози повірити складно, загострення на кордоні — як вважають деякі конспірологи — можуть бути використані тими чи іншими силами, щоб домогтися зміцнення військово-політичних позицій Москви в регіоні, адже формально саме для запобігання цієї загрози там присутні російські військові бази: 201-я база в Таджикистані і об’єднана база в Киргизстані, основним елементом якої є військово-повітряна база в Канті в 25 км від Бішкека.
Чому «формально»? Тому що реально у баз є і політичне значення. У Душанбе правлячий режим Рахмона довгі роки бачив в 201-й базі швидше гарант своєї стійкості зважаючи на погрози з боку таджицької опозиції. На відміну від Бішкека, де база в Канті вважалася все-таки щитом від зовнішніх, а не від внутрішніх загроз. Не випадково киргизька активісти вже на ранок після зіткнень на кордоні з Таджикистаном зажадали від керівництва країни передислокації російської бази в Канті на південь, в Баткенську область.
Тут примітно, що конспірологічна трактування має два протилежних ракурсу: в одному випадку провокації на кордоні потрібні Москві, щоб посилити свій вплив, в іншому — Бішкеку, щоб, навпаки, залучити Росію для захисту своїх кордонів.
Багато в Киргизстані щиро вважають, що влада в Бішкеку можуть управляти російськими військовими, і вважають, що свої збройні сили не в змозі забезпечити безпеку на південних кордонах країни.
Частково це справедливо. Тому, за даними інформованих джерел в регіоні, події на таджики-киргизької кордоні породжують певну нервозність серед російських військових на базі в Канті, оскільки нестабільність там загрожує наростанням конфлікту, а можливості перешкодити цьому у них немає, адже мандат російських військових виключає будь-яке оперативне втручання в зіткнення між двома союзними Росії країнами, що входять до складу ОДКБ (завданням ОДКБ є відображення зовнішніх загроз, будь-яке військове втручання третіх, тим більше не ісламських країн у конфлікти у Центральній Азії в нинішній обстановці чреваті неконтрольованим хаосом і великим кровопролиттям).
Але є й інша логіка сприйняття ситуації: йдеться про амбіції Росії бути державою, консолідуючою колишнє пострадянський простір у військово-політичну структуру, ту саму ОДКБ, забезпечуючи цього простору надійні і безпечні умови розвитку. Нинішні події змушують сумніватися в досяжності цих цілей. Навіть якщо буде скликаний позачерговий саміт ОДКБ у спробі розробити певні заходи примусу союзників до світу.
А поки кілька сотень жителів киргизького села Максат, що покинули свої будинки і виїхали до родичів та знайомих в сусідні села, не поспішають повертатися додому.