Проект федерального бюджету на 2020-2022 роки, прийнятий Держдумою в першому читанні, — приголомшлива за прямолінійності декларація про те, що влада в нинішньому положенні справ повністю все влаштовує і вона не хоче нічого міняти. Економіка сповільнюється, зростання податків справив на неї гірший ефект, ніж очікувалося, але плануються нові фіскальні вилучення з економіки, а доходи населення зростати не будуть. При цьому головним своїм завданням уряд бачить накопичення фінансових резервів та підтримання макроекономічної стабільності. А зростання? Ну, може бути, коли-небудь. Нічого в поточному проекті бюджету не говорить про те, що влада стурбовані низькими темпами розвитку і хочуть з цього приводу щось зробити. Їм ніколи, вони зайняті куди більш захоплюючим заняттям — перерозподілом чужих грошей.
Судіть самі: урядовий прогноз економічного зростання, на якому будується проект бюджету, в останні роки постійно переглядається у бік зниження, і ніхто з цього приводу не б’є на сполох. Ще два роки тому в документі було закладено зростання ВВП за базовим сценарієм в 2,2–2,3% в 2019-2020 роках, рік тому вони давали 2,0% на 2020 рік, зараз прогноз на 2020 рік знижено до 1,7% (в цьому році вони сподіваються утримати 1,3%, що теж сильно нижче колишніх очікувань). З такого зниження траєкторії зростання можна зробити простий висновок: економіка пережила підвищення податків значно гірше, ніж розраховували урядові економісти. Чи бачимо ми якусь дискусію, передбачає переосмислення вчиненого? «Дивіться, хлопці, ми затиснули з зростанням податків — може, варто зупинитися і навіть відіграти назад?» Немає, такої дискусії немає.
Більше того, проект бюджету передбачає подальше зростання фіскального навантаження на економіку. За ненефтегазовым податками він в 2020 році складе 0,6% ВВП — в основному це приріст збору ПДВ на 471 млрд рублів (як за рахунок підвищення ставок по ряду позицій, наприклад, для горезвісного пальмової олії, так і за рахунок поліпшення адміністрування» — тобто з бізнесу продовжать вичавлювати соки), утилізаційного збору на колісні транспортні засоби на 150 млрд рублів (цей податок вже став одним з найбільших, в цьому році збори з нього становлять близько 0,3% ВВП) і непаливні акцизів на 38 млрд рублів. Разом мінус ще 0,7 трлн з економіки у вигляді зростання податків у майбутньому році. Досвід поточного року уряд явно нічому не навчив.
Досвід поточного року уряд явно нічому не навчив. Воно продовжує підвищувати податки
Втім, в уряду зараз своя модна іграшка — «нацпроекти». Зараз саме вони є основною ідеєю, мрією і десь навіть релігією — вважається, що наші чиновники вилучать гроші у вигляді зростання податків у приватного бізнесу, який і інвестувати-то толком не вміє, і покажуть клас — навчать весь світ, як треба вкладати гроші, щоб економіка проросла і зацвіла небаченими темпами. Фінансування нацпроектів в 2020 році має скласти 1,98 трлн рублів, в 2021-му — 2,22 трлн рублів, у 2022-му — 2,69 трлн рублів.
Відверто кажучи, не хочеться навіть витрачати час на суперечки з приводу того, запрацюють в нашій країні держінвестиції чи ні: ставка на них робиться ось вже більше 10 років, консолідований бюджет стабільно забезпечує ті ж самі 2 трлн капвкладень щорічно, тільки от толку нуль. Ось уже понад десятиліття наша економіка не зростає. Визнання непрацездатності цієї ідеї звучать вже на самому високому рівні, а найкраще з представників влади неспроможність «релігії нацпроектів» пояснила влітку Ельвіра Набіулліна, виступаючи на Міжнародному фінансовому конгресі: «Економічне зростання створює бізнес, а не держава. Державні інвестиції не можуть підмінити приватні. І навіть при успішній реалізації національних проектів в їх державної частки немає ніякої гарантії, що вони створять адекватну мультиплікативний ефект через розширення приватних інвестицій».
«Навіть при успішній реалізації нацпроектів немає ніякої гарантії, що вони приведуть до розширення приватних інвестицій»
Але навіть ці ігри в пісочниці держкапіталізму не дають особливо переконливого прогнозу: Мінекономрозвитку обіцяє нам, що всі ці титанічні зусилля виведуть нас на 3,1–3,3% зростання ВВП в 2021-2024 роках. Звичайно, 3% краще, ніж сьогоднішнє нічого. Але, погодьтеся, ці вічні перехідні «3% зростання через кілька років», які нам ось уже не перший рік обіцяють, — це в дусі «варення на завтра» з «Аліси в Задзеркаллі»: «Зазвичай у мене тверде: варення на завтра! І тільки на завтра! — Але ж завтра коли-небудь буде сьогодні! — Ні, ніколи! Завтра ніколи не буває сьогодні!» Чи це гідна компенсація за всі знущання у вигляді підвищення податків і свавілля силовиків, регуляторів і монополій, з якими ми стикалися в останні роки. Смію нагадати, що, коли в нашій економіці не було так багато держави, ми зростали значно швидше ніж на 3% в рік.
Однак навіть ці 3% — це по суті «замок на піску», і незрозуміло, звідки вони візьмуться. Ключова проблема економіки, гальмує зростання, — слабкий споживчий попит — нікуди не дінеться. Реальні доходи населення, по все тому ж прогнозом, зросте за різними сценаріями на 1,1–1,5% у 2020 році і на 1,4–2,4% в період до 2024 року, тобто менше, ніж економіка в цілому. Помітного зростання доходів населення уряд на найближчу п’ятирічку не закладає, його ця тема не сильно турбує: потерплять, адже терпіли ж досі.
Основним драйвером зростання уряд бачить не попит, а інвестиції, вважаючи, що в 2020-2024 роках вони будуть рости на 5,0–6,5% щорічно. Звідки це зростання інвестицій візьметься і хто ті сміливці, які ризикнуть вкладати в російську економіку в її нинішньому стані, проект бюджету нам не повідомляє. В цьому році ми за фактом зіткнулися з інвестиційним спадом: капітальні вкладення найбільших підприємств, що дають три чверті всіх інвестицій, у першому півріччі скоротилися на 1,1%, і тільки методом магічних «досчетов на інвестиції, не спостережувані прямими статистичними методами» (ну, ви зрозуміли) спад перетворився в зростання на 0,6%. А вони прогнозували на цей рік взагалі зростання інвестицій в 3,1%, хоча очевидно, що їм нізвідки було взятися. Точно таку ж ступінь «надійності» мають і прогнози міністра економічного розвитку Максима Орєшкіна і Ко по бурхливому інвестиційного зростання на перспективу до 2024 року.
Втім, в уряду є справа значно цікавіше, ніж зростання: підтримання профіциту бюджету та накопичення резервів. На 2019-2022 роки сумарний профіцит повинен скласти близько 4 трлн рублів, а Фонд національного добробуту до 2022 року — зрости до 14 трлн. Тобто, грубо кажучи, уряд підвищує нам податки і вилучає гроші з економіки, безпосередньо ударяючи по зростанню, щоб накопичити кубушку побільше. Це можна пояснити тільки одним: вони самі не вірять ні в якій зростання і готуються до майбутнього кризи, коли їм знадобляться гроші (власне, міністр Орєшкін постійно про це і говорить). А заради того, щоб мати під рукою гроші на випадок неминучого кризи, вони готові піти на збільшення фіскального навантаження на економіку, і пожертвувати зростанням, наплювавши на відсутність значущого збільшення доходів населення.
В уряді не вірять ні в якій зростання і готуються до майбутнього кризи, коли їм знадобляться гроші
Подібна філософія дуже багато що пояснює в особливостях економічної політики нашої влади. З одного боку, все це виглядає нерозумно — економіка 10 років не зростає, 6 років поспіль падають реальні доходи населення (давайте не обговорювати всерйоз статистичні маніпуляції минулого року, ввели доходи в символічний плюс 0,1%), удар від підвищення податків країна винесла гірше, ніж чиновники припускали. Влада при цьому продовжують хвалитися низькою інфляцією, низьким держборгом і великими резервами. Ну і що тепер, на стінку в рамочці це все повісити? Навіщо потрібні ці красиві макропоказники, якщо економіка не зростає і рости не збирається? Але думки про майбутнє кризі пояснюють все: наше начальство прекрасно розуміє, що нова криза не за горами, і ось для цього йому треба мати під руками потужний інструмент виживання — фінансовий резерв. Заради цього можна пожертвувати зростанням, доходами, підняти податки.
Мета поточної бюджетної політики, таким чином, вимальовується досить чітко — забезпечити максимально довгу виживаність чинної влади. Ну і попутно зайнятися приємним перерозподілом чужих грошей, відібраних через підвищені податки, на всякі милі штуки типу «нацпроектів». А також підкинути побільше грошей силовикам (зростання витрат на національну безпеку і правоохоронну діяльність» у 2020 році — 10%) і пропагандистам (зростання витрат на держпідтримку ЗМІ — 5%, на Russia Today — 9%).
Видатки бюджету зростають лише для силовиків (10%) і пропагандистів (Russia Today — 9%)
А зростання? Зростання почекає. Це варення на завтра, його ніколи не можна буде з’їсти сьогодні.
Сьогодні доводиться багато сперечатися з прихильниками традиційної пострадянської економічної школи, які вважають, що накопичення резервів — це добре, тому що це врятує нас в кризу». Але кризи 2008-2009-го і 2014-2019 років нас ці резерви не надто рятували, вони пішли лише на консервацію неефективної структури економіки, яка не може генерувати зростання, але вимагає все нових засобів у вигляді підвищення податків.
Якщо ви боїтеся падіння цін на сировину, то треба реформувати і демонополізувати економіку, ліквідувати неефективний держсектор, підвищити продуктивність, створити нарешті нормальні умови для інвесторів і стимулювати розвиток несировинних галузей. Тоді ви не будете кожен раз нервово шарахатися від кожного коливання сировинних котирувань і світової кон’юнктури, і не треба буде підтримувати профіцитний бюджет (профіцит — це надлишкові вилучені з економіки податки, які ви навіть не знаєте точно, як витратити). Польща ж не збирає жодних резерви — і в них при цьому і зростання є, і за ВВП на душу населення помітно випереджають нас, хоча ще 30 років тому ми були в одному соцтаборі.
Ну а якщо ви не бачите іншого майбутнього, крім тієї ж неефективною державно-монополістичної економіки, неспроможною рости і критично залежною від ринків сировини, тоді, напевно, логічно: вам потрібно збирати резерви на чорний день будь-яку ціну, в тому числі ціною удушення економіки податками і животіння населення.
І остання «вишенька на торті» — витрати федерального бюджету на пенсії. Разом з проектом федерального бюджету на 2020-2022 роки уряд вніс до Держдуми проект бюджету Пенсійного фонду на найближчу трирічку. Обидва ці документи в сукупності дають зрозуміти, яка була мета проведеної рік тому «пенсійної реформи». Зовсім не підвищити пенсії, ні — темпи зростання реальних пенсій (з поправкою на інфляцію) в найближчі роки не перевищать 1-2%. А вивести бюджет Пенсійного фонду плюс — очікується до 2022 році. Щоб, у свою чергу… скинути необхідність дотування Пенсійного фонду з боку федерального бюджету. Витрати федерального бюджету на пенсійне забезпечення у 2020-2022 роках планується послідовно скорочувати — в 2022 році на 260 млрд рублів в рік проти рівня 2020 року, в тому числі на 50 млрд — дотацію ПФР з федерального бюджету. Здавалося б, при таких бюджетних можливостях, ну дайте побільше грошей пенсіонерам, адже це потягне за собою внутрішній попит і дасть постачальникам товарів і послуг трохи більше підприємницької впевненості?
Ні, не можемо, ми накопичуємо кубушку. Пенсіонери почекають. Як і всі інші.