Нова серія космічних супутників Ілона Маска, запущена на орбіту, вдвічі збільшила кількість сателітів інтернет-проекту Starlink. У той час як скептики проголошують небезпека засмічення космосу над Землею, свої ідеї розвивають і конкуренти Маска — Project Kuiper Джефа Безоса, власні проекти Марка Цукерберга і міжнародна мережа OneWeb, обіцяє космічний інтернет вже в 2021 році. Керівник «Роскомсвободы» Артем Козлюк пояснює, як буде працювати космічний інтернет, які ризики виникнуть через нього для суспільства і держав і як його поява позначиться на свободі інтернету.
Як це працює
У листопаді космічна компанія Ілона Маска SpaceX запустила нову партію навколоземних супутників у рамках проекту зі створення дешевого і швидкого супутникового інтернету — Starlink. Як і минулого разу, на орбіту вийшло 60 сателітів — тепер їх стало 122, включаючи два тестових. Всього планується запустити близько 42 тисяч супутників на різних орбітах висотою від 238 до 580 км: у жовтні стало відомо, що SpaceX подала у Федеральну комісію із зв’язку США (FCC) заявки на розміщення 30 тисяч додаткових супутників Starlink.
Поки що запуски супутників космічної інтернет-системи проходять успішно. Дивлячись на відеозапису приземлення першого ступеня Falcon 9, яка вже четвертий раз успішно села на платформу в Атлантичному океані з романтичною назвою Of Course I Still Love You («Звичайно, я як і раніше люблю тебе»), не можна не відчути частково дитячий, почасти науковий захват.
Дивно, що ще в 2015 році проект був тільки в розробці, в 2018 були створені прототипи супутників, а вже сьогодні ми бачимо, як втілюється нова глобальна ідея Маска, що виходить за рамки усталеної парадигми. Стрімкість і гра поза правилами в хорошому сенсі — головні козирі відомого підприємця та інженера. Його проекти, звичайно, критикують у тому числі за хайп або невідповідність вкладених зусиль щодо результату. Але пошук нового і нестандартного — це завжди помилки і критика з боку. І, звичайно, конкуренти.
Чому з космічним інтернетом не все так просто
Один з головних аргументів проти такої кількості супутників поряд із Землею — різкий сплеск «космічного засмічення». Крім зрозумілого і очевидного техногенного засмічення, яке до того ж схильне до неконтрольованого «саморозмноження» шляхом непередбачених зіткнень вже літають з навколоземних орбітах рукотворних об’єктів та їх осколків, вчені побоюються того, що супутники SpaceX з-за своєї яскравості можуть затьмарювати зірки. Якщо це станеться, астрономи не зможуть спостерігати Всесвіт із Землі.
«Якщо на небі багато яскравих об’єктів, що рухаються, це надзвичайно ускладнює нашу роботу. Це потенційно загрожує самій науці астрономії», — розповів The New York Times астроном Джеймс Ловенталь.
Згідно з оцінками Європейського космічного агентства (ESA), 42 тисячі супутників від Starlink — це у 8 разів більше, ніж нинішнє число всіх супутників на орбіті. Серія катастрофічних зіткнень може перетворити навколоземний простір у мінне поле уламків. У найгіршому разі спіральна сміттєва катастрофа може замкнути людство на Землі, позбавивши можливості запускати нові космічні апарати. Як вам такий сценарій?
У найгіршому разі спіральна сміттєва катастрофа може замкнути людство на Землі
Інженери Starlink намагаються вирішити проблеми різними шляхами: будуючи плани переміщення супутників на більш високі орбіти, обіцяючи пофарбувати свої супутники в чорний колір на сторонах, звернених до Землі, роблячи їх менш відбивають і навіть плануючи заздалегідь виводити їх з ладу, направляючи в атмосферу Землі після декількох років експлуатації, щоб всі їх деталі повністю в ній згорали. Чи вдасться їм все це, покаже час. Але крім цього Starlink треба стежити і за конкурентами, в першу чергу за OneWeb, Athena від Facebook і Project Kuiper від Amazon.
Конкуренти
У Facebook є своя програма роздачі інтернету з допомогою сверхвысотных безпілотників, яка постійно трансформується, останні відомості про неї — початку 2019 року, коли стало відомо, що Facebook почав співпрацю з Airbus у рамках проекту Zephyr. Разом з тим є інформація і про космічному проекті Марка Цукерберга. Корпорація Facebook в 2018 році створила дочірню компанію PointView Tech, яка працює над супутником Athena, здатною доставляти дані в 10 разів швидше, ніж Starlink. Подробиць про те проекті мало, схоже, він ще на стадії попередніх погоджень.
Project Kuiper — наймолодший з супутникових мегапроектів. Але, знаючи можливості не менш амбітного, ніж Маск, голови Amazon Джефа Безоса, можна зробити ставку на швидкий розгін. Тим більше, що у Безоса є своя аерокосмічна компанія Blue Origin, що займається розробкою власної космічної ракети New Glenn. Blue Origin вже підписала контракти на многозапускное угоду з Telesat — ще однією компанією, яка розробляє супутники на низькій навколоземній орбіті з наданням широкосмугових послуг по всьому світу. Супутники від Amazon будуть розташовуватися на орбітах, схожих зі Starlink: 590 км, 610 км і 630 км. У планах проекту — розгорнути 3236 супутників.
На поточний момент у Amazon в рамках проекту Kuiper відкрито 139 вакансій, що говорить про серйозність намірів і цілком конкретні цілі. Amazon веде активну переписку з FCC про реєстрацію своєї супутникової системи.
У свою чергу, OneWeb — це міжнародний космічний проект по створенню угруповання з великої кількості супутників для забезпечення широкосмуговим доступом інтернет-користувачів по всьому світу за рахунок повного охоплення поверхні Землі. Супутники будуть перебувати на орбітах 800 і 950 км. Інвесторами проекту OneWeb виступають такі відомі компанії, як Airbus Group, Intelsat, Qualcomm Incorporated, The Coca-Cola Company та ін. На сайті OneWeb обіцяють, що до 2021 року вже розпочнеться надання глобальних інтернет-послуг. Для цього на орбіту виведені сотні мікросупутників.
У OneWeb головною місією оголосили побудова глобальної комунікаційної мережі, щоб забезпечити зв’язком ту половину населення планети, яка її не має. В проекті беруть участь і російські компанії. У 2015 році «Роскосмос» уклав з проектом OneWeb контракт на запуск супутників з 21 допомогою ракети-носія «Союз». Супутники будуть запускатися в 2019-2021 роках з космодромів Байконур (Казахстан), Східний (Росія) і Куру (Французька Гвіана). Сума контракту — один мільярд доларів. У лютому цього року «Роскосмос» повідомив, що з космодрому Куру у Французькій Гвіані була запущена ракета-носій «Союз-СТ-Б», яка доставила на орбіту перші супутники для проекту OneWeb.
Як це буде працювати в Росії
Участь «Роскосмосу» в OneWeb могло і не відбутися. Рік тому ФСБ виступила проти розгортання над територією Росії іноземного проекту супутникового зв’язку. Як заявив тоді представник російської спецслужби Володимир Садівників, система OneWeb несе загрозу національній безпеці і її можна використовувати для розвідки.
Судячи з усього, йде боротьба за те, де саме будуть розташовуватися наземні станції для покриття території Росії супутниковим інтернетом. Очевидно, ФСБ хоче, щоб станції знаходилися в Росії, а не на території суміжних країн. У разі відмови російські спецслужби, не виключаю, спробують якимось чином і «поглушить» сигнал супутникових інтернет-роздач, але це завдання нетривіальне, я не думаю, що Росія вже готова розгорнути таку боротьбу повномасштабно, тим більше в найближчий рік. Дізнатися, що ми про це поки ніяк не зможемо — це всі секретні бюджетів, в принципі невідомо, сформовані вони вже чи ще немає. Також ми не знаємо, яким чином буде відбуватися прийом-передача інтернет-трафіку у кінцевих споживачів. Найочевидніший варіант прийому — супутникова тарілка в тому або іншому вигляді, а, може, «космічні проекти» придумають якісь більш портативні приймальні модулі. З передачею питання теж відкритий і більш складний. Можливо, буде комбінований варіант з використанням наявних мереж, а, може, ці проекти придумають якісь одомашнені пристрої передачі до базових станцій. Таких подробиць побудови мереж я поки що не побачив.
Російські спецслужби можуть спробувати «поглушить» сигнал супутникових інтернет-роздач, але це завдання нетривіальне
Спецслужбам, звичайно, хотілося б мати над ними контроль з примусом OneWeb, Starlink і інших до прямої взаємодії, інакше комунікації громадян через супутникову мережу вирвуться з-під їхнього пильного погляду. Але поки це проблема навіть для звичайного інтернету. Не те щоб у нас «на ура» працювала СОРМ, «прокачана» до «пакету Ярий» (СОРМ — скорочене від Система технічних засобів для забезпечення функцій оперативно-розшукових заходів). За численними свідченнями з операторського ринку не до всіх інтернет-провайдерам, у принципі, може дійти «товариш майор» з вимогою надати канал до пульта місцевого відділення ФСБ. А ті «коробочки», що стоять, не факт, що працюють, а не просто були встановлені «для галочки» в рамках освоєння коштів афілійованими зі спецслужбою конторами, які заробляють на установці заліза СОРМ.
При цьому системи третього покоління «Яра+» — теж той ще довгобуд з проблемами сертифікації. Навіть при повному впровадженні залишається проблема прочитання зашифрованого трафіку: ще три роки тому частка HTTPS-трафіку в інтернеті перевищила 50%. Навіть якщо ФСБ буде мати доступ до всього трафіку користувачів, це буде нагадувати пошук голки в копиці сіна, яке саме по собі ефемерно.
Юридичні питання
Досі немає поки що чіткого роз’яснення від усіх перерахованих супутникових проектів — на яких умовах і за якою схемою повинні підключатися користувачі до космічного інтернету. Навіть незрозуміло, які з них будуть комерційними проектами, беруть гроші зі споживачів, а які — з умовно безкоштовним доступом. Наприклад, ми ж не платимо безпосередньо супутниковим компаніям за використання GPS і ГЛОНАСС, але платимо за гаджети з включеним туди модулем. Чи будуть ці проекти розвиватися за участю держав чи буде прямий зв’язок з користувачами? На всі ці питання ми отримаємо відповіді, швидше за все, вже ближче до початку експлуатації цих систем — через рік-другий.
Виявиться одна з супутникових систем з всесвітньої роздачі інтернету під держконтролем в Росії — питання теж відкритий. Але, якщо у подібних проектів Маска, Безоса, Цукерберга і інших з’являться наземні станції на території РФ, — це буде маркером, що взаємодія з російськими спецслужбами почалося, проте в якій фазі — нам навряд чи вдасться дізнатися, якщо не трапиться гучних зливів зсередини.
Тому при комунікації в інтернеті в першу чергу треба сподіватися на себе, підвищуючи свою захищеність і використовуючи сервіси, які роблять її конфіденційної і прихованої від сторонніх очей. Благо таких інструментів зараз багато і у них невеликий поріг входу.
Ну а космічному інтернету бути! Право на доступ до мережі стає одним з базових прав людини в цифрову епоху, а без супутників цього в повній мірі не домогтися.
Артем Козлюк – керівник громадської організації “РосКомСвобода“, член експертної ради при комітеті Держдуми з инфополитике, ІТ та зв’язку