Чим далі, тим більше єдиний російський авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов» перетворюється в символ всіх військових зусиль Росії. Отримавши президентський наказ, він два роки тому пустився в довгий шлях в Сирію. Вразивши прибережні країни чорним димом, валившим з труб із-за неотрегулированных енергетичних установок, він доплив-таки до району проведення операції. Де при повній відсутності засобів ППО противника зміг втопити два власних літака. Його участь у бойових діях було високо оцінено Верховним головнокомандувачем, який нагородив крейсер «Адмірал Кузнєцов» орденом Ушакова. Потім авіаносець поставили на тривалий ремонт, повідавши, що в найближчому майбутньому він буде переозброєні і модернізований. Спочатку під час ремонту затонув єдиний в країні плавучий док, здатний приймати великотоннажні судна, а сам крейсер отримав пошкодження. А днями в ході ремонтних робіт на «Адмірала Кузнєцова» із-за попадання окалини в купу дрантя виникла пожежа. Це вичерпно характеризує рівень технологічної культури ремонту і модернізації морської техніки в Росії.
За даними «Комерсанта», збиток від пожежі оцінюється в фантастичну суму — 95 млрд рублів. При тому, що вартість авіаносця в його нинішньому стані — 110 млрд, а весь ремонт спочатку оцінювався в 65 млрд. Якщо погодитися з оцінкою збитків, то найбільш раціональний — від ремонту відмовитися, корабель утилізувати і побудувати новий. Невипадково, за твердженням джерела, калькуляція шкоди викликала обурення в штабі Північного флоту. Керівництво Об’єднаної суднобудівної кампанії, трохи подумавши, заявило, що калькуляція ще буде представлена, а «корабель на плаву, остійність не втратив — значить, жити буде». Використання військової техніки позавчорашнього дня, яку вперто видають за сучасну, оголошення військовим подвигом провальної операції — все це характерно для російських Збройних сил. Тепер до цього додали захмарні оцінки збитків, які ні оцінити, ні навіть зрозуміти неможливо. І це надзвичайно характерно для взаємовідносин Міноборони і промисловості.
Збитки від пожежі на «Адмірала Кузнєцова» оцінили у фантастичні 95 млрд рублів
Витрати, спрямовані на оборону, безпеку і правоохоронну діяльність, являють собою одну з головних статей бюджету Російської Федерації. Всі двадцятиріччя, коли Володимир Путін керує країною, вони зростають на 10-15% щорічно. У 2006-2011 роках вони становили 25% бюджетних витрат, а в 2012-2019 роках — досягають третини. Пік витрат на армію і силовиків припав на 2016 рік: 5,674 трлн рублів (з них видатки на оборону — 3,895 трлн). Це 34,6% всіх витрат федерального бюджету. Приблизно таким же оборонний бюджет повинен залишатися в 2019-2021 роках. За словами директора департаменту бюджетної політики у сфері державної військової та правоохоронної служби та державного оборонного замовлення Міністерства фінансів Анатолія Попова, в цей період «разом із закритою частиною видатки на правоохоронну діяльність, оборону і безпеку складають 30% державного бюджету у видатковій частині.
При цьому ні суспільство, ні навіть фахівці не можуть проаналізувати, наскільки ефективно витрачаються ці гігантські кошти. Причина в параноїдальному прагнення російської влади до секретності. Згідно з бюджетним класифікатором, уряд представляє у відкритій частині бюджету лише десяток ніяк не пов’язаних між собою цифр, а закрита частина повинна бути відома лише членам комітетів Думи і Ради Федерації з оборони, і те, що невідомо, в якому обсязі. «Відкриті» статті — це «Національна оборона», «Збройні сили Російської Федерації», «Мобілізаційна і вневойсковая підготовка», «Мобілізаційна підготовка економіки», «Ядерно-збройовий комплекс», «Реалізація міжнародних зобов’язань у сфері військово-технічного співробітництва», «Прикладні наукові дослідження в галузі національної оборони», «Інші питання у сфері національної оборони». Прямі і непрямі військові витрати можна виявити в інших розділах — від Загальнодержавних питань» і «Національна економіки» до «Фізичної культури» і «Культури і кінематографії». За підрахунками Василя Зацепіна з Інституту економіки імені Єгора Гайдара, ці витрати в 2018 році склали 1,4 трлн рублів, тобто близько половини всіх витрат на оборону.
Навіть фахівці не можуть проаналізувати, як витрачаються велетенські кошти на оборону і безпеку
Навіть «відкриті» статті бюджету дають дуже мало інформації — цифри неможливо ні перевірити, ні оцінити. Ну що толку від того, що нам в тому ж проекті бюджету повідомили, що на Збройні сили в наступному році витратять 2,138 трлн рублів? Не володіють «допуском» до читання секретних матеріалів можуть лише констатувати, що збільшуються або зменшуються загальні витрати по тій чи іншій статті в порівнянні з минулими роками. Російський парламент відмовився від функції цивільного контролю над військовими витратами. Діяльність парламентаріїв обмежується періодичними демаршами на адресу уряду з вимогою збільшити ту чи іншу статтю військових витрат. Так, критика військового бюджету 2020 року звелася до того, що у висновку комітету Держдуми з оборони висловлювалася незгода з недостатніми витратами на пенсії колишніх військовослужбовців, фінансування військової іпотеки і закупівлі паливно-мастильних матеріалів. При цьому парламентарії навіть не намагаються запропонувати перегляд розподілу коштів всередині військового бюджету.
Якщо, знаючи кількість військовослужбовців у Збройних силах, ще можна хоч якось оцінювати витрати на утримання армії, то аналізувати витрати на виробництво озброєнь неможливо в принципі. У минулому десятилітті зусиллями Володимира Путіна і Сергія Іванова всі підприємства ОПК були зібрані в дюжину вертикально розташованих держкорпорацій — Об’єднану авіабудівну корпорацію, Об’єднану суднобудівну корпорацію, «Ростех», «Корпорації ” тактичне ракетне озброєння» та інші. У цих структурах існує величезна бюрократична надбудова, а кожне щодо ефективне підприємство приречене годувати кілька полубанкротов. При цьому ринок як такий відсутній зовсім, і виробники конкретних видів озброєнь і військової техніки перетворюються на монополістів (чого не було навіть в СРСР). Природно, в цій ситуації виробник робить ціну немислимо високої. У неї включені всі неефективні витрати, необхідність містити підприємства-банкрути та бюрократичну вертикаль. Оцінка збитку від пожежі на «Адмірала Кузнєцова» в немислимі 95 млрд — як раз окремий випадок загальної системи. Якраз спроба прояснити, як формується ціна на військову продукцію, коштувала крісла міністру оборони Анатолію Сердюкову.
Виробники конкретних видів озброєнь перетворюються на монополістів — такого не було навіть в СРСР
Те, як формуються ціни на озброєння і, більше того, як приймаються рішення про закупівлі, продемонстрував Володимир Путін у травні цього року. На нараді з військовими та представниками оборонної промисловості він раптом повідомив про безпрецедентні і раніше ніяк не планувалися закупівлі винищувачів п’ятого покоління Су-57: «Програмою озброєнь до 2027 року планується закупити 16 таких літаків… В результаті того, що ми домовилися з промисловістю — промисловість практично на 20% знизила вартість літальних апаратів і озброєння, — у нас з’явилися можливості закупити набагато більше бойових машин цього класу, цього, по суті, нового покоління. Домовилися про те, що купимо за той же період часу без збільшення вартості 76 таких літаків». Можна тільки здогадуватися, як зниження собівартості кожного з 16 літаків на 20% здатне збільшити кількість придбаних літаків практично в 5 разів! Мабуть, ті, хто вважав збитки від пожежі на «Адмірала Кузнєцова», користувалися тими ж правилами путінської арифметики.
Зробивши таємницею всю змістовну інформацію у сфері оборони і безпеки, Кремль парадоксальним чином став втрачати контроль над тим, як витрачаються фінанси. Звільнені від будь-якого контролю, крім відомчого, чиновники стали брехати відчайдушно. Іноді Кремль і Міністерство оборони потрапляють у відверто дурні ситуації. Традиційно підсумки діяльності військового відомства підводяться щорічно у ході колегій Міноборони. При цьому керівників військового відомства нітрохи обмежує те, що їх звіти про досягнуті успіхи абсолютно не збігаються з тими планами, які озвучувалися рік тому. Так в кінці 2018 року міністр доповідав про виконання і навіть перевиконання оборонного замовлення. Однак варто відкрити виступ глави військового відомства в кінці 2017 року на такий же колегії — і картина різко змінюється. У 2018 році війська повинні були отримати 203 літака і вертольота, отримали ж лише 126. Дальня авіація отримала не шість, як планувалося, а п’ять стратегічних бомбардувальників. У ВМФ повинні були надійти 35 кораблів та суден забезпечення, надійшли лише 25. Планувалося прийняти на озброєння стратегічний підводний ракетоносець «Князь Володимир», але його здадуть тільки в цьому грудні. Виходить, що оборонне замовлення по найважливішим статтям був виконаний у кращому разі відсотків на 70. У 2017 році дані про військові витрати, які Росія повідомила ООН, були на 1,7 трлн рублів менше, ніж ті, що вказані в держбюджеті.
Засекретивши інформацію у сфері оборони і безпеки, Кремль сам став втрачати контроль над витрачанням коштів
В цих умовах контроль може здійснюватися лише на відомчому рівні. Саме тому раз на півроку Володимир Путін влаштовує багатоденні наради з керівниками Збройних сил та Оборонно-промислового комплексу. Тільки таким чином йому вдається звіряти дані, що надходять з різних відомств, кожне з яких коригує їх у власних інтересах, а потім ще спеціально спотворює в пропагандистських цілях.
Вражаюче, але буквально заливаються грошима підприємства ОПК знаходяться при цьому в дуже поганому економічному стані. «Зараз одне з головних питань — це закредитованість підприємств ОПК. Не буду вас лякати і називати цифри, вони значні. Мова йде про сотні мільярдів рублів. Уряд, Центральний банк, усі учасники цього процесу, включаючи самі оборонні підприємства і людей, які в уряді відповідають за це, зараз активно працюють над тим, як розв’язати цей вузол», — повідав Володимир Путін в ході недавньої прес-конференції. На підприємствах оборонно-промислового комплексу сьогодні висить близько 2 трлн рублів боргу, повідомив у липні займається оборонку віце-прем’єр Юрій Борисов, визнавши, що розплатитися за цими кредитами підприємства не в змозі. Це робить ОПК четвертою за закредитованості (після фінансових послуг, оптової торгівлі, операцій з нерухомістю) сферою економіки. Кредитний міхур у військовій промисловості особливо небезпечний, так як ці трильйони були роздані лише кількома уповноваженими урядом банками.
Головна біда навіть не в розмірах кредитів, а в тому, що приблизно третина від загального обсягу боргів не погашається, за ним обслуговуються тільки відсотки. На виплату відсотків оборонні підприємства витрачають, за словами Борисова, близько 200 млрд рублів. При цьому «основне тіло кредиту ніколи вже не буде погашено», вважає віце-прем’єр. Зі слів Путіна випливає, що в кінцевому рахунку борги оборонки будуть списані (як вони вже були списані одного разу в 2016-2017 роках). У результаті вийде, що російські громадяни двічі оплатять закупівлю озброєнь. Спочатку — коли з їхніх податків була профінансована Програма озброєнь, а потім — коли з тих же податків уповноваженим банкам відшкодує борги ОПК. Можна не сумніватися коханки голів держбанків ще довго будуть забезпечені засобами, щоб літати на власних літаках.
У кінцевому рахунку 2 трлн боргів оборонки спишуть: росіяни двічі оплатять закупівлю озброєнь
Секретність військового виробництва — відмінна база для корупції, з якою у Росії безнадійно борються більше трьох століть. Влада намагається приборкати її, плодячи численні контролюючі відомства, покликані стежити один за одним. Заступник міністра оборони з фінансів Тетяна Шевцова визнавала, що «була ситуація, коли ми головним виконавцям аванси направляли, а вони не передавали їх далі по кооперації. Вони могли покласти їх на депозит, видати з них кредит, але не відправляти по кооперації… Кошти, передбачені на виробництво озброєння, могли за півроку залишатися на рахунках підприємства, в той час як підприємство і кооперація чекали цих авансів для виробництва продукції».
Зрозуміло, що гроші не лежали просто на депозитах — швидше за все, з небезкорисливого згоди топ-менеджерів ОПК, ці кошти прокручувалися. Влітку 2015 року був прийнятий спеціальний закон, який зобов’язував підприємства зберігати бюджетні кошти виключно у визначених урядом банках. Гроші повинні були бути спеціальним чином «пофарбовані», що попереджало б їх розкрадання та нецільове витрачання. Результат: впровадження цієї системи практично заблокувало фінансову діяльність підприємств, але крадіжка не зупинило. Невипадково через два роки Володимир Путін посилив кримінальну покарання за злочини при реалізації оборонного замовлення.
За даними Головної військової прокуратури, збиток від військово-корупційних злочинів за 2018 рік перевищив 7 млрд рублів, при цьому до дисциплінарної відповідальності було притягнуто понад 2800 посадових осіб, а 28 з них звільнили у зв’язку з втратою довіри. Завдяки ЗМІ стало відомо про порушення в 2018 році кримінальних справ у зв’язку з корупцією в департаменті аудиту державних контрактів Міноборони, Військової академії Генштабу і 46-м ЦНДІ Міноборони, об’єднаних завищенням вартості контрактів, використанням «мертвих душ» і фірм-одноденок. Стверджувалося також, що на підприємствах космічної галузі та ОПК (включаючи корпорації «Ростех», «Алмаз-Антей», ОАК і інші) виявлені розкрадання більш ніж на 1,6 млрд рублів, призначених для модернізації виробничої бази та впровадження новітніх перспективних розробок озброєнь.
Таким чином, витрати на армію являють собою гігантську чорну діру розміром у третину державного бюджету.
Олександр Гольц