Володимир Путін 23 січня приїхав в Ізраїль на п’ятий Всесвітній форум пам’яті Голокосту, присвячений 75-річчя звільнення Освенцима. Візит скоротили до одного дня через зміни в Росії уряду, але за цей час сталося багато: в Ізраїль прилетіли президенти Польщі і Литви, але їм не запропонували виступити на форумі, президент України теж приїхав, проте вирішив уникнути участі в заході — оскільки їх оцінки причин початку Другої світової війни не збігаються з позицією Росії.
При цьому офіційна точка зору Ізраїлю на історію протистояння країн «осі» і антигітлерівської коаліції довгі роки залишається незмінною: висока оцінка ролі Радянського Союзу в перемозі над нацистською Німеччиною, неприйняття заперечення, виправдання або применшення масштабів Голокосту і прагнення до викриттю нацистських злочинів незалежно від їх строку давності — все це повністю збігається з позицією Росії. Як би на підтвердження, в день Форуму був відкритий меморіал жертв і героїв блокадного Ленінграда «Свічка памяті» в парку Сакера в Єрусалимі, де і виступив Путін.
Крім трагічної історії війни в Ізраїлі обговорюють справу ізраїльтянки (що має американське громадянство) Наамы Іссахар, яку затримали під час пересадки в Москві в квітні минулого року, а восени засудили до семи з половиною років в’язниці за зберігання і контрабанду наркотиків (в її багажі знайшли близько 10 грамів марихуани). Ця тема навіть відсунула на другий план наступний візит Путіна на територію Палестини. Протягом приблизно півроку тема Наамы не сходить з перших шпальт ізраїльських газет: і уряд, і жителі єврейської держави, як правило, дуже болісно сприймають потенційні ризики для життя, здоров’я і свободи своїх співгромадян — кожен житель цієї нечисленної країни має значення. На Форумі відбулася зустріч матері дівчини Яффи Іссахар з президентом Росії, її організували за участю прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху.
За даними джерел, дівчину планували обміняти на затриманого ізраїльтянами за запитом США російського хакера Олексія Буркова, його звинувачують у махінаціях з номерами кредитних карт американських громадян. Однак Ізраїль відмовився від цього обміну і в листопаді минулого року видав росіянина Сполученим Штатам. Для видачі Іссахар тепер потрібні інші кроки з боку Ізраїлю — одним з них стало звільнення двох сирійців, заарештованих на території Голанських висот кілька років тому. Крім того, Ізраїль підтримав російську позицію на форумі пам’яті Голокосту. Перше можна вважати «відповіддю» на допомогу з боку Росії повернення останків ізраїльського солдата, який прогин під час Першої ліванської війни, але самим головним «жестом доброї волі» єврейської держави стало повернення Олександрівського подвор’я в Єрусалимі під російську юрисдикцію — переговори на цю тему велися з 2015 року, проте остаточне рішення ізраїльська сторона прийняла лише недавно, а офіційна процедура передачі почалася в кінці січня.
В умовах третє поспіль виборів в Ізраїлі (ситуація, що не мала прецедентів в ізраїльській історії: нинішній прем’єр-міністр два рази поспіль не зміг сформувати коаліцію, необхідну для парламентської більшості в Кнесеті, а під час вересневого виборного циклу його партія поступилася навіть одне місце центристської «Кахоль-Лаван») подібні жести можуть вплинути на рівень довіри електорату до Нетаньяху. Високопоставлені ізраїльські політики кажуть: «йдучи на поступки Росії, Ізраїль не шкодить собі, при цьому підтримка Ізраїлю має велике значення для Путіна», адже лідеру єврейської держави необхідно підкреслити свій авторитет на міжнародній арені. І навіть якщо це радикально не змінить уподобань електорату, рейтинг чинного прем’єр-міністра може трохи зміцніти навіть незважаючи на те, що йому загрожують судові розгляди по трьох кримінальних справах, що у віддаленій перспективі може перешкодити йому залишитися при владі.
У цілому відносини Ізраїлю і Росії розвиваються благополучно, чималу роль в цьому відіграють особисті зв’язки Путіна і Нетаньяху. Останній часто користується ними, наприклад, влаштовуючи «прямі лінії» з Трампом і Путіним, складно уявити, що його потенційні конкуренти коли-небудь будуть мати схожі можливості. Ізраїль, як і інші країни близькосхідного регіону, намагається диверсифікувати зовнішні контакти, не концентруючись виключно на Сполучених Штатах. Росія ж на даний момент може бути потенційним медіатором як в ірано-ізраїльський, так і в палестино-ізраїльському протистояннях, вона не скоїла поки ніяких різких кроків, які явно продемонстрували б її прихильність однієї зі сторін — на відміну від США, наприклад. Навіть з урахуванням можливого оголошення умов американської «угоди століття», сам факт наявності відносно нейтрального гравця у вигляді Росії дозволяє сподіватися, що в учасників конфлікту з’являться нові канали для переговорів.
У той же час Ізраїль для Росії також продовжує відігравати важливу роль — не в останню чергу завдяки його стійким контактів із західним світом. Навіть те, що Ізраїль підтримав трактування Росії щодо Другої світової війни і Голокосту, надає її точці зору велику міжнародну легітимність. Ця схожість дозволяє країнам зберігати нейтралітет у складних для Росії міжнародних умовах.
Автор: Людмила Самарська, молодший науковий співробітник Центру близькосхідних досліджень ІСЕМВ РАН