У Німеччині розгорівся скандал: ліберальний політик пішов на змову з неонацистами, щоб отримати посаду регіонального прем’єра. «Це ганьба і злочин», «нацисти прорвали греблю», «більше ніколи не буду голосувати за лібералів» — німецькі ЗМІ та соцмережі вже добу розриваються від емоцій. Члени ліберальної партії викладають відео, на якому ріжуть на шматки свої членські квитки. Політичні оглядачі вимагають пояснень та відставок. Прості користувачі постять колажі з Гітлером, ніби прийшов до влади в окремо взятому регіоні. А по всій країні проходять мітинги протесту та символічні «похорон демократії». Що сталося? Начебто все нічого особливого — в бідній східної федеральної землі Тюрінгія, де відомих міст-то немає — один Айзенах, батьківщина Баха, та Ієна — притулок Гете, обрали прем’єр-міністра. Вибрали раптово лідера ліберальної партії Вдп Томаса Кеммериха, широкій публіці не відомого. На перший погляд все начебто повинні радіти: у східній Німеччині, в царстві не то соціалістів, то не правих радикалів, до влади якимось дивом прийшли ліберали. Спадкоємці відкритих миру і вільної економіці Ганса-Дітріха Геншера, Отто Ламбсдорфа і Гідо Вестервелле. Але не все так просто.
По-перше, справа в самому Томаса Кеммерихе. І мова навіть не про те, що його рекламним слоганом під час кампанії було «нарешті-то лисий потрапив в історію» (Кеммерих дійсно лисий як коліно — і на рекламному плакаті фотографувався з потилиці). Це, звичайно, не проблема, мало у кого яка саморепрезентация. Справжня проблема в тому, що моральне право партії Кеммериха виставляти прем’єра багато піддають сумніву. Вона просочилася в земельний парламент просто дивом. У минулому легислатурном сезоні лібералів в парламенті просто не було — вони провалили вибори, набравши менше 3% голосів. На виборах в жовтні минулого року ліберали піднатиснули і отримали 5,0005% або 55493 голосу. Тобто від непроходження до парламенту Тюрінгії лібералів відділило лише 5 голосів. Просто уявіть собі: якби ці п’ять чоловік у ерфуртській пивний, або вони виріши, що погода дуже дощова — і ліберальна партія залишилася за дверима парламенту, як і після минулих виборів. Тобто Кеммериху страшенно пощастило, але при цьому жодного мандата на управління регіоном ніяке більшість йому не давало. І те, що він балотується з таким результатом в прем’єри багато вважають образливим для самого принципу демократії.
„
Ну ось тут-то і починається головна скандальна історія. Справа в тому, що Тюрінгія — особлива федеральна земля. З одного боку, вона східна, з усіма витікаючими особливостями. Бідна, малонаселена, наповнена фрустрованими людьми. З сильною неонацистською партією «Альтернатива для Німеччини» (АдГ). Але при цьому останній десяток років найпопулярніший політик тут — лівий прем’єр Бодо Рамело. Рамело народився на заході Німеччини, в капіталістичній ФРН, переїхав на схід вже після об’єднання країни і очолив тюрінгських лівих — партію-спадкоємицю комуністичної диктаторської партії СЄПН. У 2014 році Рамело став прем’єром Тюрінгії, першим прем’єром федеральної землі від партії «Лівих». Треба сказати, що Рамело був незвичайним лівим — одним із найконсервативніших, проринкових, некомуністичних в кондовом сенсі політиків. І не мав хоча б в силу свого походження ніякого відношення до реальних злочинів комуністів на сході. Мабуть, саме тому його особистий рейтинг в Тюрінгії сильно перевищує рейтинг його партії.
Так от, після жовтневих виборів в тюрінгському парламенті склалася тупикова ситуація. Левобуржузная коаліція «Лівих», «Зелених» і соціал-демократів на чолі з Бодо Рамело, навіть незважаючи на те, що «Ліві» збільшили своє представництво, трохи не добирала до 50% голосів. І не могла призначати прем’єра. Але точно так само не добирала 50% і консервативно-ліберальна коаліція християнських демократів і лібералів. А все тому, що свої 23% набрала неонацистська партія «Альтернатива для Німеччини» і встала клином між левобуржуазным і консервативним флангами.
Причому якщо ми говоримо про АдГ, то саме в Тюрінгії вона неонацистська без всяких застережень. Її лідером тут є Бьорн Хёке — колишній вчитель історії, що закликає відмовитися від пам’яті жертв Голокосту і відновити велич Німеччини. Представники АдГ відкрито мріють про громадянську війну, говорять про те, як вони звалять своїх супротивників в розстрільний рів і засиплють негашеним вапном, а деякі не стримуються і додають, що хочуть танцювати на могилах свіжих трупів. Мало хто сумнівається, що саме симпатизанты АдГ були причетні до вбивства консервативного політика Вальтера Любке, застреленого рік тому у дворі власного будинку за те, що позитивно висловився про прийом біженців.
Представники “Альтернативи для Німеччини» в Тюрінгії відкрито мріють про громадянську війну і розстрільному рові для супротивників
Ось така партія з такими представниками отримала майже чверть голосів у парламенті Тюрінгії і прекрасно розуміла, що саме від неї залежить, у який бік хитнеться чаша терезів у парламенті. При цьому в німецькому політичному полі — від лівих до правих — є чіткий консенсус: не співпрацювати з нацистами. Надто вже зрозуміло, до чого призводить загравання Німеччини з людьми, що мріють про негашеного вапна у ровах з трупами. Не можна укладати з пакти з нацистами — ці пакти призводять прямо в пекло. У програмі християнських демократів (одна з найбільш консервативних партій) тому чітко записано: будь-яка співпраця з АдГ повинно призводити до виключення з партії. Не менш чітко висловлювалися і інші політичні сили.
І ось на цьому тижні табу було порушено. Двічі на голосування парламентом Тюрінгії ставилися кандидатури представника лівої партії — Бодо Рамело — і представника АдГ. Двічі ніхто з них не набрав більшості голосів. При цьому християнські демократи — теж досить велика фракція в парламенті, правляча безупинно з 1990 по 2014 рік — принципово не виставляли свого кандидата, щоб не спровокувати голосування за нього з боку АдГ і не заплямувати його таким чином.
На третій раз, коли за конституцією Тюрінгії достатньо було простої більшості голосів, свою кандидатуру раптово виставив Томас Кеммерих — лідер, як ми пам’ятаємо, карликової п’ятивідсоткової фракції. Начебто непрохідний варіант, але він раптово отримав 44 голоси — на 1 голос більше, ніж Бодо Рамело. Всім було очевидно, що за Кеммериха голосували нацисти (їх кандидат отримав у третьому турі нуль голосів — тобто за свого вони взагалі не голосували), але ліберал прийняв результати голосування і потиснув руку лідеру нацистів у парламенті.
За ліберала Кеммериха голосували нацисти, він це взяв і потиснув руку лідеру
Зрозуміло, Кеммерих відразу ж став заявляти, що голосування було випадковим. Що він не може нести відповідальність за те, хто і за кого таємно голосує. Однак секрет протримався недовго — вже на наступний день спливло офіційний лист глави АдГ Тюрінгії Бьорна Хёке (який про ганьба пам’яті про Голокост) лідера лібералів Тюрінгії Томасу Кеммериху. Виявилося, що ще в листопаді минулого року, відразу після виборів, Хёке відкрито запропонував Кеммериху «співробітництво» та голосу своєї партії заради того, щоб він, Кеммерих, став прем’єром і скинув лівого Бодо Рамело.
Тобто карликової партії, дивом протиснувшейся в парламент, запропонували «без зобов’язань» очолити уряд. І запропонували зробити це нацисти. Більш того, в листі Хёке прямо говорив — він робить це заради того, щоб вивести АдГ з блокади, в якій вона опинилася через бойкот з боку демократичних партій. Це приблизно як першокласнику гопники-десятикласники пропонують стати головою шкільної ради: «ми тебе підтримаємо, тільки треба попереднього голови змістити».
Власне, в цьому-то і полягає скандал. Не проблема, що в таємному голосуванні нацисти голосували за лібералів. Дійсно, мало за кого хто може голосувати. Не проблема, що лідером парламенту був обраний політик не найбільшої партії — мало які компромісні фігури знаходить демократія. Проблема в тому, що голосування було результатом змови, що це була змова з нацистами, що таким чином нацисти отримали вплив на політичний розклад і на подальше прийняття рішень. Проблема в тому, що лідер демократичної партії, у витоків якої стояли пережили Голокост євреї, дозволив собі перетворитися в маріонетку нацистів, які мріють про расових чистки.
Лідер партії, яку заснували пережили Голокост, перетворився на маріонетку нацистів
Проблема в тому, що федеральний лідер ліберальної партії Крістіан Лінднер був поінформований про таке змові і схвалив його. Нацисти не приходили до влади в Німеччині миттєво. Спочатку вони виступали в пивних, потім проходили міські ради, потім в національний парламент як опозиція, потім брали участь у переговорах з традиційними партіями і пропонували їм свою підтримку, а потім стали лідируючою партією і перестріляли своїх опонентів. Тюрінгія зараз вступила в передостанню фазу. І питання вже не в тому, чи піде Кеммерих у відставку чи ні (швидше за все, піде, отримавши близько 100 тисяч євро компенсації за найкоротший прем’єрство в історії Німеччини). А в тому, що дамбу прорвало, і нацисти знайшли шлях до маніпуляції демократією.