У Росії, крім жартів, починає складатися справжня революційна ситуація. Як би голосно це не звучало, стан справ в економіці дозволяє говорити саме про такий характер розвитку подій. Тут справа навіть не в глибині поточного економічної кризи, хоча масштаби його неймовірні. Згідно з опитуванням Вищої школи економіки, проведеним на початку квітня серед більш ніж 3000 респондентів, близько 70% росіян вже встигли зіткнутися або з падінням, або з повною втратою доходів вже в перші дні оголошених Путіним «неробочих тижнів» (у тому числі 24% — з втратою доходу). За даними Олексія Захарова, засновника сайту Superjob.ru якщо карантин триватиме до літа — швидше за все, так і буде, — роботу можуть втратити 20-25 млн осіб. Думаю, це занижена цифра. Для нас може бути показовим є досвід США, де влада, на відміну від європейських країн, не так активно підтримують виплати зарплати роботодавцями (в Європі багато уряду компенсують роботодавцям значну частину зарплат, щоб ті не звільняли людей) — і число звернень американців за допомогою з безробіття зараз багаторазово перевищила всі історичні максимуми.
У Росії, де влада обрала шлях взагалі нікому толком не допомагати, ситуація, очевидно, в цьому плані гірше, ніж в США. Буквально тільки що міністр фінансів Антон Силуанов заявив про намір зберегти гроші Фонду національного добробуту (ФНБ) до 2024 року і витратити в 2020 році всього 2 трлн рублів з ФНБ, це при тому, що в реальності необхідна державна допомога економіці близько 10 трлн рублів або більше — тобто влади зробили свідомий вибір надати громадян та економіку в умовах кризи самим собі.
Влада вирішила витратити 2 трлн рублів з ФНБ, а потрібно було мінімум 10 трлн
Про конкретні економічні наслідки в цифрах зараз можна тільки гадати — наприклад, Ельвіра Набіулліна відмовилася називати конкретний прогноз спаду ВВП у цьому році, хоча і визнала, що він буде, а МВФ на початку квітня дав прогноз на 5,5% падіння для Росії. Але очевидно, що ситуація буде гірше, і ми, швидше за все, йдемо до падіння ВВП в 10-20%. Що це таке? Ну, наприклад, в найгірший рік економічного спаду початку 90-х — 1992-й — ВВП скоротився на 14,5%, в «дефолтних» 1998 року, яким у нас прийнято лякати дітей, спад склав мінус 5,3% (тобто цей рік буде вже гірше 98-го навіть за травоядному прогнозом від МВФ). Чисельність безробітних, за даними Росстату, на піку кінця 90-х в Росії становила близько 9 млн осіб, що не йде ні в яке порівняння з нинішніми прогнозами.
Але це все лише «квіточки». Основні проблеми російської економіки почнуться, коли світ стане відновлюватися після кризи, — карантин і його наслідки можуть затягнутися на більш довгий час, ніж спочатку передбачалося, але відновлення в цьому році ми так чи інакше в світі побачимо. У світі, але не в Росії. Погані новини в тому, що відновлюватися після пандемії нашій економіці просто не на чому. Влада вже дали зрозуміти, що ділитися накопиченими фінансовими резервами з економікою не хочуть. Прямі інвестиції в Росію зупинилися ще до пандемії, та й звідки їм узятися в нинішній ситуації міжнародної ізоляції і свавілля силовиків в економіці? Наша країна як і раніше знаходиться під міжнародними фінансовими санкціями за вторгнення в Донбас у 2014 році і відрізана від світових ринків капіталу — зараз це виявилося як не можна більш недоречно (всі уряди, що виділяють зараз масовану грошову допомогу своїм економікам, беруть кошти на борговому ринку, але нам туди шлях замовлений).
Єдина зараз очевидна надія влади — залізти в кишені до населення і скористатися грошима громадян для проходження кризи. ЗМІ повідомили, що Мінфін обговорює екстрений довипуск ОФЗ на 1-1,5 трлн рублів, найголосніше про зазіхання на гроші населення заявив глава Рахункової палати Олексій Кудрін, що викликало чималі хвилювання. Це традиційний спосіб підтримки неефективної економічної системи на плаву — активно вдавалися до внутрішніх запозичень у населення і влади СРСР, хоча ситуацію це не врятувало. І тут гроші громадян, швидше за все, не допоможуть: більшість вкладів коротші за термінами, і люди вже побігли забирати гроші з банків після всіх останніх подій, активно виходячи в готівку. Після всіх останніх проблем — від загальної недовіри державі та політиці, до путінського податку на відсотки за вкладами і масового антиклиентского поведінки банків (активно потакающих державним залицянь з постійним блокуванням рахунків і безакцептным списання коштів) — варто очікувати подальшого відтоку вкладів. Так що гроші населення точно не зможуть стати джерелом зростання економіки.
Гроші росіян економіці не допоможуть: люди вже побігли забирати кошти з рахунків
Так от, владі після проходження піку пандемії та карантину потрібно буде дуже швидко забезпечити економіці відновлення — інакше їх чекають великі політичні проблеми. Але зробити це не на що. Резерви вирішено не витрачати і зберігати до 2024 року, зовнішніх позик не дають, внутрішні не врятують, інвестори в Росії не збираються. На чому відновлюватися-то будемо?
Зараз — як у владі, так і в суспільстві — поширені такі настрої, що, яким би важким не був карантин, все це ненадовго, і що все скоро швидко відновиться — ось, наприклад, ознаки відновлення активно шукає глава ЦБ Набіулліна. Але це марні надії: усе це надовго, відмова уряду допомагати економіці та громадянам швидко з’їсть всі їх особисті фінансові резерви — і от далі нас чекає затяжний період без всяких перспектив зростання.
Ось ця тривала ситуація буде сприяти політичним змінам набагато сильніше, ніж сам шок від падіння. На початку 2000-х економіка швидко оговталася від дефолту 1998, тому що вже завершилися найбільш болючі реформи, влада взяла курс на вихід з економіки, зниження податків і залучення інвесторів, різко подорожчала нафта. Зараз все навпаки — і це нагадує позднесоветский період, коли стара економічна модель себе вичерпала ресурси для зростання було взяти ніде, але влада вперто відмовлялися йти на реформи. Через кілька років людям все це набридло, і вони знесли стару владу — хоча ще за короткий час до цього влада КПРС, здавалося, нічого не загрожувало. Зараз ми підходимо саме до такого періоду — і політичне «відкриття» Росії після карантину загрожує дуже бурхливими подіями. Репресії і Росгвардия мало що зможуть зробити проти справді масового народного невдоволення, яке багаторазово посилиться через неприхований небажання влади допомагати своїм громадянам, це все безсиле.