Масові протести, спровоковані вбивством афроамериканця Джорджа Флойда, здавалося б не залишають Дональду Трампу шансів на переобрання. Насправді ж все не так просто, пояснює президент Центру політичних технологій Борис Макаренко, розкол в США так сильний, що Трамп зберігає основну частину свого електорату, і навіть не отримавши більшості голосів, все ще має шанси перемогти за рахунок переваги голосів вибірників.
Сьогодні багато хто в Америці згадують 1968 рік. Потужні заворушення на расовому ґрунті і на кампусах університетів, непопулярна війна, політичні вбивства Мартіна Лютера Кінга і Роберта Кеннеді. Плюс – пандемія гонконгського (Китай!) грипу, плюс — ультраправий кандидат у президенти Джордж Уоллес. У цій ситуації кандидат від партії, що займає Білий Дім не мав шансів на перемогу, хоча демократ Х’юберт Хамфрі ледь не здійснив диво, майже наздогнавши республіканця Річарда Ніксона (програв всього близько 500 тис. голосів менше одного процентного пункту).
В історії – як у політиці – аналогії кульгають. Зате точно вказують, що не варто кожне поєднання надзвичайних факторів вважати безпрецедентним. Але ось складну інтригу виборчої кампанії, непередбачений вплив на настрої виборців наслідків і епідемії, і масових заворушень, можна вважати гарантованою. І тут паралель з 1968 роком цілком доречна.
1968 рік, розгромлений магазин в ході протестів після вбивства Мартіна Лютера Кінга
Але при цьому у кампанії 2020 року є константа, що обмежує такий вплив – гранична поляризованность американської політики, що почалася ще при Обамі і досягла максимуму при нинішньому президенті. На переконаних прихильників і настільки ж принципових противників Трампа Америка розділилася ще до його перемоги, і співвідношення сил змінювалося за три останніх роки мінімально. Антагонізм настільки сильний, що навіть в анкетах служб знайомств претендентам пропонується поставити галочку у піктограми слона або осла – символів двох головних партій. А то прийдеш на побачення, і виявиться, що твій партнер до Трампу відноситься зовсім не так, як ти.
Не дивно, що вже більше двох років рейтинг схвалення діяльності Трампа коливається у вузькому діапазоні 40-44% (тут і далі, якщо не вказано інакше, рейтинги політиків даються за даними агрегатора RealClearPolitics.com). Лише на початку пандемії він підріс, як і у більшості керівників держав, завдяки ефекту «згуртування навколо прапора» –до 47%. У губернаторів штатів зростання виявилося значним: середні показники схвалення у квітні перевищували 60%. Але вже через два тижні рейтинг повернувся до звичних значень. В Америці пандемія не згуртувала суспільство навколо влади, а навпаки – підтвердила ідеологічний розкол, не сводимый до особистості Трампа. Характерно, що серед потенційних виборців його суперника від Демократичної партії Джо Байдена більше 80% – за збереження карантинних заходів, а у прихильників Трампа цей показник нижче 40%. Про гостроту цього фактора свідчить і недавній емоційний жест Трампа. Він оголосив про перенесення серпневого з’їзду Республіканської партії, який офіційно висуне його кандидатом у президенти, з міста Шарлотта (Північна Кароліна), оскільки губернатор штату Рой Купер не дає гарантії допуску – з санітарних міркувань – на 20-тисячну криту арену Спектрум. Для президента неприпустима навіть така залежність від карантинних заходів.
У США пандемія не згуртувала суспільство навколо влади, а навпаки – підтвердила ідеологічний розкол
Права преса звинувачує прихильників демократів у утриманство, прагнення вийти з кризи за рахунок державних субсидій, а не роботи підприємств, зупинених карантинними заходами. Але головна причина все-таки в іншому: в електораті Байдена багато жителів великих міст плюс переважна більшість афроамериканців. А саме в цих когорти суттєво вищі від середніх показники і захворюваності, смертності від вірусу (втричі вище, ніж серед білих).
Тим не менш, пандемія швидше «заморозила» передвиборну ситуацію, ніж вплинула на неї. Колишній віце-президент виявився замкненим у своєму будинку в штаті Делавер, і мовлення з спішно обладнаної в підвалі телестудії і онлайн-заходи створювали враження пасивного, ні на що не впливає політика. І все ж Байден весь останній рік випереджає Трампа за рейтингами. Наприкінці березня після тріумфальної перемоги демократа на праймеріз в Південній Кароліні розрив досяг 7,4%, у травні розрив скоротився до мінімуму (4,2%) на другому місяці сидіння Байдена в підвалі, але протести знову змінили ситуацію.
Хвилювання, що сколихнули Америку після трагічної смерті Джорджа Флойда, не могли не надати кампанії нової динаміки. Не заглиблюючись у сутність расової проблеми, зазначимо, що незважаючи на суттєві зрушення у становищі афроамериканців за останні півстоліття, вона як і раніше залишається надзвичайно гострою. А тут додалися і накопичені фрустрації від самоізоляції, і втрата роботи, і наочність жорстокості у відеоролику, заснявшем передсмертні муки Флойда. «Заворушення – мова тих, кого не чують», — сказав Мартін Лютер Кінг у 1966 році. І це справедливо і сьогодні. Яке ж вплив вони матимуть на електоральні настрої? Перші реакції американського суспільства, здавалося б, сприяють Байдену.
Байден, нарешті, вийшов з ув’язнення. Перша його поява відбулося минулої п’ятниці у центральних кварталах рідного Уилмингтона, також постраждало від заворушень. І, зрозуміло, він повернувся в кампанію з рішучим засудженням насильства та солідарністю з афроамериканским населенням. На цьому ж мотив побудована нова – вже четверта з початку кампанії — хвиля його рекламних роликів, запущених у «хитких» штатах.
Байден вийшов з ув’язнення і відразу солидализировался з протестувальниками
Це не сповільнило позначитися на рейтингах. Розрив між Байденом і Трампом знову перевищив 7 пунктів (49,3% проти 42,1%). Стався ще один істотний зсув. В оцінках букмекерів, які приймають ставки на вибори, довгий час перевага була на боці Трампа (навіть при тому, що рейтинги, нагадаємо, завжди були вище у Байдена). Але буквально за останній тиждень ситуація досить різко змінилася. Сьогодні тоталізатор дає Байдену 50% шансів на перемогу, а Трампу – лише 45,8%. Це означає, що професіонали вважають «постпротестную ситуацію» невиграшну для Трампа.
Мало хто вірить, що Трамп в листопаді зможе отримати більшість голосів виборців. Але все ще не виключено повторення ситуації 2016 року, коли він отримав більше голосів вибірників за рахунок перемог в коливних штатах. За останні тижні перевага Байдена в цих штатах навіть трохи зросла. З відривом у три-чотири пункту він лідирує в Пенсільванії, Мічигані (епіцентрі протестів), Вісконсині, нарощує перевагу у Флориді і навіть трохи випередив Трампа в Арізоні і Північній Кароліні. У всіх цих штатах чотири роки тому переміг Трамп. Але така незначна перевага Байдена може виявитися хитким і недостатнім для перемоги.
Ще один симптоматичний штрих: 2 червня на праймеріз Республіканської партії в Айові зазнав поразки Стів Кінг, службовець в нижній палаті Конгресу вже дев’ятий термін. Кінг – enfant terrible своєї партії, оскільки не приховує відверто расистських поглядів. Його і в Конгресі «задвигали», і централізованого фінансування позбавляли, але підтримку своїх виборців він зберігав. А ось на тлі хвилювань на расовому ґрунті навіть рядові активісти партії визнали його кандидатуру неприйнятною. Разом з атакою адміністрації на соціальні медіа (в цілому сприятливі лібералам) і спробою судового позову проти рішення губернатора Каліфорнії про більш широкому застосуванні голосування по пошті такі симптоми свідчать про неабиякому неспокої Республіканської партії за результат не лише президентської, але і інших кампаній прийдешнього листопада (середній рейтинг віртуального «демократа» вище, ніж у такого ж «республіканця» на 6,6 пункту).
Робити певні висновки все ж рано. Хвилювання ще не закінчилися, а їх наслідки будуть впливати на уми і серця американців ще довго. Поки що, як свідчать рейтинги, американці не дуже високо оцінюють дії Трампа заспокоєння країни. Але адже не виключений сценарій, при якому запит на «тверду руку» зросте.
Ще більше невизначеностей – в кампанії Байдена. Його «секрет перемоги» давно відомий: коаліція меншин (в першу чергу, але не тільки – афроамериканського) з молодим і освіченим середнім класом і взагалі – молоддю (і максимізація явки на виборчі дільниці таких виборців). Ще пару місяців тому Байден здавався оптимальним лідером такої коаліції, але тут є дві загрози. По-перше, респектабельний середній клас, який живе переважно в передмістях великих міст, може злякатися радикалізації політичного життя і відсахнутися від підтримав протести Байдена. По-друге, і ліві (яких в американському електораті істотно додалося, особливо серед молоді), і афроамериканці можуть розчаруватися в політичному істеблішменті як такому, в тому числі – в Демократичній партії. Мало хто з них «перекинеться» на сторону Трампа, але вони можуть просто залишитися вдома в день виборів. Недарма Барак Обама, зберігає чималий авторитет у демократичному електораті, виступив днями зі статтею, в якій рішуче засудив помічені їм настрою: «зміни на краще можуть принести тільки протести і прямі дії, а голосування, участь у виборах – марна трата часу».
Ліві і афроамериканці можуть розчаруватися в істеблішменті і взагалі не піти на вибори
«Дилему Байдена» можна наочно продемонструвати ускладненням, яке нинішня ситуація створила йому з вибором напарника, точніше – напарниці: адже він пообіцяв, що його кандидатом у віце-президенти буде жінка. Одна з фавориток – сенатор від Міннесоти Емі Клобушар (вийшла з президентської гонки в кінці лютого на користь Байдена) – була раніше генпрокурором штату і в цій якості вела в 2006 році кримінальну справу проти Дерека Шовина, поліцейського, який вбив Джорджа Флойда. Тоді він теж звинувачували у стрільбі на поразку при затриманні (звинувачення були зняті «великим журі» присяжних, коли Клобушар вже стала сенатором). Але і вона, і інша фаворитка – «кольорова» (мати – тамилка, батько – афроамериканець з Ямайки) сенатор від Каліфорнії Камала Харріс, теж колишня генпрокурор свого штату, мають імідж жорстких борців зі злочинністю. А в нинішніх умовах це працює проти них в очах лівого і афроамериканського електорату. Зате зросли шанси Елізабет Уоррен – респектабельного лівого сенатора від Массачусетсу. Головний її недолік – вік. Тандему «Байден – Уоррен» на двох на момент виборів в сумі буде 147 років.
Поки складно давати конкретні прогнози на вибори, але можна передбачити головну розвилку. При збереженні поляризації американської політики майбутні вибори називали «референдумом про довіру Трампу». Виходило, що роль Байдена – в кращому випадку пасивна: не провалитися. Пандемія, а особливо протести ставлять перед ним більш складну задачу: знайти тонкий баланс політичного порядку кампанії і її стилю і активно нав’язувати своєму електорату. Тільки це дозволить йому зберегти і привести на дільниці своїх прихильників в достатній для перемоги кількості.