The Insider продовжує цикл нарисів Андрія Ланькова, професора університету Кунмин в Сеулі, який нещодавно повернувся з КНДР. У цій частині циклу мова піде про те, як влаштований північнокорейський інтернет і як КНДР розвиває нові технології.
Багато іноземців відправляються до Пхеньяну в повній впевненості, що вони їдуть в бідну і дику країну, таку «Африку з холодною погодою». Вони бувають здивовані не тільки чистотою і порядком на вулицях, але і тим, як багато в Північній Кореї всілякої побутової електроніки.
Одним з головних символів часів Північної Кореї Кім Чен Ина став стільниковий телефон. Телефони з’явилися в КНДР в кінці 2008 року. Строго кажучи, була спроба ввести стільниковий зв’язок і раніше, але закінчилася вона в 2004 році забороною і конфіскацією більшості телефонів (вищому начальству кілька сотень трубок тоді вирішили залишити).
Приблизно дві третини північнокорейських сімей мають щонайменше один стільниковий телефон
Зараз в Північній Кореї майже 5 млн стільникових телефонів — принаймні, так говорить офіційна статистика. На практиці ми маємо справу з горезвісної «лукавою цифрою»: північнокорейська система тарифів влаштована таким чином, що за час, що перевершує щедрий базовий ліміт, доводиться платити дуже дорого. Тому багато північнокорейці воліють мати два або навіть три телефону, чимало заощаджуючи таким чином на плату за розмови. За правилами в одного громадянина КНДР може бути тільки один стільниковий телефон, але на практиці обійти цю заборону нескладно — достатньо заплатити скромну суму якомусь знайомому або далекому родичу, який погодиться виступити в якості підставної особи. Тому реальна кількість користувачів мережі — приблизно 3,5 млн, тобто приблизно дві третини північнокорейських сімей мають щонайменше один стільниковий телефон. Чималою популярністю користуються і комп’ютери — в основному, завезені з Китаю і найчастіше куплені за мінімальною ціною як б/у. У Пхеньяні зараз вони є в переважній більшості домогосподарств.
Здавалося б, таке поширення сучасних інформаційних технологій повинно турбувати північнокорейське керівництво, яке відмінно обізнаний про дестабілізуючої ролі, яку засоби зв’язку зіграли в недавньому минулому (досить згадати «арабську весну»). Однак Кім Чен Ин і його оточення, усвідомлюючи небезпеку, все-таки вирішили не йти по шляху найменшого опору і не стали вводити примітивні заборони. В північнокорейському керівництві розуміють: без розвитку інформаційних технологій неможливо досягти економічного зростання. Тому в останні роки влада Північної Кореї займають досить оригінальну позицію: з одного боку, підтримують їх поширення, а з іншого — намагаються взяти їх під контроль.
У цій кампанії особливу роль відіграє створена у Північній Кореї комп’ютерна операційна система «Пульгын пель» («Червона зірка»). Строго кажучи, це північнокорейський варіант Linux, розроблений, в першу чергу, для того, щоб полегшити владній верхівці контроль за доступними простолюду контентом.
Зараз власті ведуть активну кампанію за те, щоб зробити «Пульгын пель» обов’язкової операційною системою всіх північнокорейських комп’ютерів. З мобільними пристроями їм це в цілому вдалося: оскільки телефони, планшети та інші пристрої продаються з передвстановленою операційною системою, всі північнокорейські мобільники та планшети працюють на «Пульгын пель». З ноутбуками і стаціонарними комп’ютерами ситуація, однак, поки що виглядає інакше.
У Північній Кореї комп’ютери в обов’язковому порядку підлягають реєстрації в поліції. Ще на зорі комп’ютеризації, в 2004 році, в КНДР була створена так звана «група 109» (натяк на 9 жовтня, день, коли Генералісимус Кім Чен Ір віддав наказ про її формуванні). «Група 109» контролює північнокорейські комп’ютери та їх користувачів. При цьому поліція не просто має право, але й зобов’язана час від часу з’являтися в будинках, мешканці яких користуються зареєстрованими комп’ютерами, і проводити там раптові перевірки того, як використовуються ідеологічно небезпечні машини. Таким чином вони намагаються запобігти перегляд небезпечного і ідеологічно шкідливого вмісту — наприклад, південнокорейських фільмів.
Поліція зобов’язана час від часу раптово приходити додому до власників зареєстрованих комп’ютерів і перевіряти, як вони ними користуються
Крім того, власник комп’ютера повинен показати поліцейським, встановлена на пристрої політично правильна операційна система «Пульгын пель». Вважаю, північнокорейські власники комп’ютерів волею-неволею переключаться на використання «Червоної зірки» в найближчому майбутньому.
«Пульгын пель» володіє рядом особливостей — по суті, її можна назвати операційною системою-сищиком. По-перше, комп’ютер, оснащений нею, не відкриває текстові або мультимедійні файли, якщо вони створені на інших комп’ютерах і при цьому не забезпечені т. н. «підписом» (signature), тобто спеціальною міткою, яку на файл в нормальній ситуації можуть поставити лише компетентні органи. На практиці це створює обмеження користувачам чималі незручності — наприклад, не дає ознайомитися з самим простим текстом, який був створений на іншому комп’ютері. Обмінюватися інформацією за допомогою звичних нам флешок-USB в «Пульгын пель» не можна. Власне кажучи, саме до цього — до обмеження можливостей копіювання і розповсюдження інформації і прагнули творці північнокорейського Linux.
Втім, неможливість обміну політично нешкідливою (і тим більше економічно корисної) інформації сприймається владою як проблема, що потребує вирішення. Рішенням проблеми, мабуть, повинні стати внутрішньонаціональні, суворо замкнуті на Північну Корею і легко контрольовані владою системи обміну файлами. У недалекому майбутньому через такі системи північнокорейці зможуть обмінюватися файлами вільно, але от самі файли при цьому будуть повністю доступні всевидящему окр цензора.
Крім того, час від часу операційна система «Пульгын пель» робить скріншоти, які зберігаються в її пам’яті невизначений час. Самостійно видалити їх, так само як і історію своїх дій, користувач не може. Зате, як легко здогадатися, і до скріншоту, і до історії може легко отримати доступ співробітник поліції.
Час від часу операційна система робить скріншоти, які зберігаються в її пам’яті. Користувач до них доступу не має. На відміну від поліції
Зрозуміло, що звичного нам інтернету, Всесвітньої Мережі, в Північній Кореї немає, точніше, він доступний дуже невеликому колу особливо привілейованих людей, в тому числі співробітникам спецслужб і вищим чиновникам. Для простих смертних існує загальнонаціональна північнокорейська мережа, свого роду інтранет національного масштабу, який відомий як мережа Кванмен.
По своїй структурі мережа Кванмен не дуже-то відрізняється від інтернету, і розроблена на основі тих же технологій, що і «великий Інтернет», але при цьому є мережею суто локальною і з світовою мережею фізично ніяк не пов’язана. Деякі з наявних у мережі Кванмен сайтів на практиці були завантажені туди з «великого» інтернету, однак сталося це лише після того, як ідеологічно підковані цензори уважно ознайомилися з їх змістом і прийшли до висновку, що воно корисне для підвищення науково-технічного рівня країни, але в той же самий час не представляє ніякої ідейно-політичної загрози. До того ж, в дослідницьких центрах практикується пошук інформації у всесвітній мережі під замовлення: мають відповідний допуск вчені-цензори, отримавши формальний замовлення від своїх не настільки політично надійних колег, шукають для них матеріали за темами їх наукових робіт. Втім, більша частина контенту в північнокорейської мережі Кванмен — місцевого, північнокорейського, походження.
Мають допуск вчені-цензори, отримавши замовлення від своїх не настільки політично надійних колег, шукають для них матеріали за темами їх наукових робіт в інтернеті
За великим рахунком, можна сказати, що вся ця система працює дуже навіть непогано. Ще кілька років тому багатьом іноземним спостерігачам здавалося, що поширення комп’ютерів і інформаційних технологій у Північній Кореї в перспективі поставить внутрішньополітичну стабільність країни під загрозу. Проте зараз з кожним днем стає все очевидніше, що Кім Чен Ин і його радники в черговий раз добилися свого: комп’ютерів і мобільників в країні все більше, а от доступного забороненого контенту — все менше. У першу чергу це відноситься до південнокорейським фільмами і програмами, які в останні 15-20 років активно ввозилися в Північну Корею контрабандистами. За останні 3-4 роки сильно знизився рівень знайомства північнокорейців і з сучасної південнокорейської естрадою, з сучасними південнокорейськими телесеріалами. Причина ясна: завдяки працям «груп 109» доступ до цього контенту зараз виявився істотно ускладнений.
Звичайно, людина з комп’ютерною освітою і готовністю ризикувати може легко обійти всі ці системи захист. Однак досвід показує, що людей з таким освітою (і готовністю) не так вже й багато, в той час як для рядового користувача ці заходи є важкою бар’єром.
Кім Чен Ин, здається, створює саму ізольовану у світі — але при цьому в цілому щодо сучасну — інформаційне середовище. Підхід його до інформаційних технологій є чи не найбільш концентрованим виразом політики «реформ без відкритості». З одного боку, Кім Чен Ин і північнокорейська еліта не перешкоджають поширенню в країні інформаційних технологій (більше того, вона цього поширенню навіть багато в чому сприяє). З іншого боку — вживаються всі заходи для того, щоб ці технології працювали на вирішення тих завдань, які поставила перед країною політична еліта, а не вели до поширення небажаного (з точки зору тієї ж еліти) образу думок.
Продовження слідує…
Попередні частини цього циклу:
Частина I Реформи і репресії Кім Чен Ина.
Частина III Повсякденне життя в Північній Кореї.
Частина IV Весілля і шлюб у Північній Кореї
Також читайте історичний цикл Андрія Ланькова про Північній Кореї:
Ч. I «Все почалося з великого голоду»;
Ч. II «Всі способи врятуватися від голоду були капіталістичними»;
Ч. III Тончжу — як у Північній Кореї з’явилися багатії;
Ч. IV Після голоду. Чому Північна Корея не пішла по шляху Китаю?;
Ч. V «Підривна» реформа і кара «американського шпигуна» Пак Нам кі;
Ч. VI «Великі дні розграбування і контрабанди»;
Ч. VII Бізнес пані Лю, або Китайська грамота капіталізму;
Ч. VIII Як військовий флот Північної Кореї став рибу ловити.