Це розслідування підготовлено The Insider спільно з Bellingcat, Der Spiegel і центром «Досьє».
В першій частині розслідування ми розповіли про те, що «Вадим Соколов», заарештований за вбивство чеченського біженця Зелімхана Хангошвили в Берліні, прилетів до Європи з паспортом на вигадане ім’я, а також пояснили, чому це не могло відбутися без сприяння російських спецслужб. Вчора The New York Times видала сенсацію: нібито їм вдалося встановити, що вбивцею є Володимир Степанов, колишній поліцейський, який відбуває 24-річний термін за співучасть у вбивстві. У цьому тексті ми пояснюємо, чому кілер не Степанов, і наводимо нові докази причетності російських спецслужб до вбивства.
Помилковий слід. Володимир Степанов
У статті від 26 вересня NYT з посиланням на анонімне джерело повідомила, що «Вадимом Соколовим» є Володимир Степанов — колишній старший оперуповноважений ГУВС по Санкт-Петербургу, який відбуває тюремний термін в Борской спецколонії Нижегородської області, в якій сидять колишні співробітники спецслужб, МВС, ФСВП і прокурори (там же, наприклад, сиділи полковник ГРУ Сергій Скрипаль і співробітник СЗР Олександр Запорізький, поки їх не обміняли на Анну Чапман та інших російських шпигунів, спійманих в США).
Майор міліції Володимир Степанов входив в найкривавішу банду, на рахунку якої вбивства, розбої, грабежі та вимагання в Петербурзі і Москві. Так, в 2003 році в Москві розстріляли члени банди гендиректора «Алмаз-Антей» Ігоря Климова, а в Петербурзі зарізали його хорошу знайому — співвласницю ВАТ «Проммашинструмент» Олену Нещерет. Клімов раніше служив у СЗР і входив у найближче оточення давнього путінського товариша по службі, колишнього глави Наркоконтролю Віктора Іванова (давав свідчення в суді) і нинішнього начальника контррозвідки ФСБ Владислава Меньщикова. Крім того, бандити вбили пов’язаних з Климових бізнесменів Михайла Іванова та Рубена Наріманова.
За версією слідства, замовником злочинів був друг дитинства і компаньйон Климова, пов’язаний з оборонкою комерсант Костянтин Братчиків, для якого суду екстрадували з Еквадору. За оперативними даними, Климов та Нещерет «кинули» Братчикова на велику суму, і він нібито вирішив помститися кривдникам. Для цих цілей колишній компаньйон звернувся до пітерському авторитету Станіславу Тюріну (Тетеря), а той найняв бандитів. Проте в суді присяжні двічі виправдовували Братчикова. Зараз він живе в Ізраїлі і очолює місцеву Федерацію хокею.
Мосміськсуд засудив міліціонера Володимира Степанова до 24 років суворого режиму і позбавив його звання майора МВС. У 2006 році він подав касаційну скаргу у Верховний суд РФ і йому скоротили термін на 3 місяці, прибравши з вироку ст. 325 ч. 2 КК РФ (викрадення і псування документів). Степанов повинен вийти на свободу тільки в 2029 році. Теоретично він міг вийти на свободу за УДЗ після відбуття не менше двох третин або не менше половини строку при заміні покарання примусовими роботами. Або звільнитися за хронічної хвороби, як туберкульоз, онкологія, важка форма цукрового діабету і т. д.
The Insider і партнери видання з розслідування ще кілька тижнів тому отримали інформацію від анонімного джерела про те, що «Соколовим« може бути саме Степанов, причому джерело був, швидше за все, той же, що в NYT. Однак ми не думаємо, що це правда. І ось чому.
По-перше, наше джерело в УФСІН по Нижегородській області підтвердив, що Степанов живий і здоровий, знаходиться на зоні і нікуди не пропадав. У тому числі співробітник Борской колонії на умовах анонімності повідомив, що укладений Степанов працює у 2-му загоні, адміністрацією характеризується позитивно і його часто призначають днювальним. Крім того, джерело повідомило, що татуювань у Степанова немає (нагадаємо, у «Соколова» були дві великі татуювання на обох руках).
По-друге, судова експертиза, проведена на прохання Bellingcat, вказує на те, що на фото Степанова і «Соколова» два різних людини. 10 серпня 2016 року, сидячи на зоні, Степанов отримав новий паспорт (у зв’язку з досягненням 45-річного віку), це найсвіжіша його фото, яке у нас є. У тому ж паспортному файлі є і його більш рання фотографія у віці 20 років. Експертиза, проведена професором Хасаном Угали, фахівцем по візуальному аналізу з Інженерної школи університету Бредфорда (School of Engineering Bradford University), підтвердила, що обидві фотографії Степанова належать одній людині, у той час як особа з фото «Соколова» належить іншій людині.
По-третє, варто відзначити, що Степанов, хоч і отримав великий термін, але був визнаний винним лише в тому, що надавав допомогу банді (наприклад, допомагав їм закуповувати міліцейську форму), немає ніяких підстав вважати, що він коли-небудь безпосередньо брав участь у вбивствах. У цьому контексті особливо дивною виглядає гіпотеза, що звичайного оперативника МВС відправили за кордон як виконавця замовного вбивства. Крім того, «Соколів» при подачі на візу здавав у візовому відділі свої відбитки пальців, а відбитки пальців Степанова, як засудженої людини, є в багатьох російських базах. Якщо це один і той ж людина, то організатори вбивства не могли не розуміти, що кілера буде легко ідентифікувати за відбитками і це неминуче викличе запитання до російської влади: як людина, який повинен відбувати строк у в’язниці, опинився на волі (в базі судових рішень немає відомостей про УДЗ), та ще й отримав фальшивий закордонний паспорт.
«Соколів» і російські спецслужби
У першій частині розслідування The Insider вже писав, що сам факт того, що «Соколів» зміг отримати закордонний паспорт на вигадане ім’я, вказує на його прямий зв’язок з державою — навіть якщо б йому якимось чином вдалося підробити паспорт самостійно, він не зміг би пройти за нього російський прикордонний контроль, оскільки система автоматично співвідносить дані відсканованого паспорта з системою Роспаспорт, де «Соколова» немає. Крім того, в базі перетину кордону «Соколів» не значиться — якої влади видалили ці дані, або, що ще ймовірніше, він перетнув кордон в обхід стандартної процедури контролю. Але це далеко не єдине підтвердження зв’язку вбивці з російською владою.
Відомо, що в Берлін «Соколів» потрапив не прямим шляхом. Візу він робив у Францію, але з Парижа спочатку полетів до Варшави, де зняв готель на 5 днів (мабуть, він планував туди повернутися). Там він позбавився від російської сім-карти і, судячи з усього, там же отримав свій 9-міліметровий Glock і висунувся в Берлін. Дані сім-карти поки невідомі The Insider (але їх уважно вивчають німецькі і польські влади), зате нам вдалося ознайомитися з анкетою, яку він заповнював при подачі на візу.
В анкеті «Соколів» вказав в якості місця своєї роботи ЗАТ «Руст». Джерела центру «Досьє» у французькому консульстві повідомили, що в ході перевірки виявилося, що «Соколів» там дійсно працює. Коли The Insider зв’язався з власником компанії Володимиром Єршовим, той відповів, що ніякого Соколова не знає, а компанія взагалі знаходиться в процесі ліквідації, крім того, він пообіцяв уточнити в бухгалтерії, чи є у них співробітник Соколов і подавав він на візу. Після цього Єршов підходити до телефону чомусь перестав. Цікаво, що робочий телефон «Руст» збігається з телефоном компанії «Оборонэнерго», що належить Міністерству оборони і поставляє електроенергію державним відомствам.
Також вкрай дивно виглядають податкові документи «Соколова». ІПН йому було присвоєно 23 липня 2019 року, тобто всього за 5 днів до видачі закордонного паспорта. Це також свідчить про те, що «Соколів» — фіктивна особа, придумана вже в момент початку спецоперації.
Цікаво, що національний паспорт, вказаний у файлі ІПН, має досить специфічну серію: змінюючи останні кілька цифр ви не знайдете інших паспортів. Судячи з усього, цей номер був просто взято зі стелі. Ще більш показовим є те, що, після того як центр «Досьє» попросив одного зі своїх джерел знайти цей номер в базі Роспаспорт, у цій базі з’явилося повідомлення: «Відомості про особу захищені законом. Для отримання інформації зв’яжіться з адміністратором».
Брянський адресу «Соколова», судячи з усього, також випадковий. У виписці Росреестра на цю адресу немає жодних даних про власника, а в будинку за цією адресою про «Соколові» нічого не чули.
Нуль реакції
Незважаючи на численні підтвердження причетності російських властей до відправки «Соколова» в Берлін, німецькі власті зберігають мовчання з приводу гучного вбивства. Якщо після отруєння Скрипалів пішла негайна жорстка реакція британського прем’єра й активні дипломатичні зусилля, що призвели до одночасної висилку російських дипломатів безліччю західних країн, то в даному випадку навіть міністр внутрішніх справ Німеччини не став обтяжувати себе яким-небудь коментарем. До речі, глава МВС Німеччини Хорст Зеехофер відомий як «путинферштеер» — він закликав до скасування санкцій, введених після анексії Криму, виступав за повернення Росії в G8 і приїжджав до Москви для зустрічі з російським президентом.
Відсутність реакції дивує навіть німецьких парламентаріїв. Як заявив у розмові з Der Spiegel Норберт Реттген (ХДС), голова Комітету у закордонних справах, “це вбивство має явний політичний слід, і незрозуміло, чому справою досі не зайнявся Генеральний прокурор. Немає жодних підстав припускати, що вбивство було скоєно з особистих мотивів або було пов’язане з організованою злочинністю”.