Сьогодні об’єднана слідча група (JIT) опублікувала нові телефонні перехоплення з яких випливає, що Росія повністю контролювала процес вторгнення на територію України — як у військовому сенсі (направляючи військових і зброю через ФСБ і ГРУ), так і в політичному (направляючи з Москви керівників для ДНР, ЛНР).
«Вплив Російської Федерації поширювалося на адміністративні, фінансові та військові питання в ДНР, — йдеться в повідомленні JIT. — В липні 2014 року керівництво ДНР практично щодня созванивалось з представниками Росії. <…> Розмови відбувалися, в основному, за допомогою телефонних апаратів наданих ФСБ». JIT стверджує, що все це відіграє важливу роль у контексті того, як в ДНР з’явився «Бук», з якого збили «Боїнг», і нагадує, що «Бук» був доставлений 53 зенітно-ракетною бригадою, що базується в Курську.
Вплив Кремля на процеси в ДНР підтверджується безліччю перехоплень. Ось, наприклад, перехоплення розмови Олександра Бородая 3 липня 2014 року, в якому він говорить прямим текстом:
A: Ну, у Вас плани, що далеко йдуть, а в мене — ні. Я виконую накази та захищаю інтереси виключно однієї держави — Російської Федерації. Ось, власне, і все.
У 2014 році Бородай в інтерв’ю говорив про себе і Грикине: «ми обидва з Ігорем є з дуже давніх пір добровольцями. Добровольческое рух в Росії розвинене». Але ще одного перехоплення випливає, що Бородай був не так-то радий тому, що Кремль доручив йому стати главою ДНР:
— Значить, у нас тут, бл*ть, «охуенное захід», в лапках, державної важливості. Будемо сьогодні уряд ставити. Значить до тебе наступна вказівка, рада — ви сидите, тихесенько, не высовываетесь, якщо тобі дзвонять за коментарями, кажеш що підтримуєш. Мені блядь сюрприз влаштував місто Москва, розміром, блядь, е*анный карась. Ти знаєш, хто буде прем’єр-міністром у нас, Сережок?
— Не важливо.
— Мені важливо бл*дь. Тому що це я буду, бл*дь! А я бл*дь е*ал це все!
— Товариш прем’єр міністр, вітаю, і готовий підкорятися через свого командира.
— Сьогодні прислали людини з нуля, блін, він сюди приїхав і сказав блін: я все, піднімаю руки, хочу назад в місто Москву.
В іншому розмові на початку липня 2014 року бойовик з позивним «Монгол» повідомляє коменданту Макіївки, що «прибудуть люди з повноваженнями від Шойгу», уточнюючи, що ці люди «викидають нах*й місцевих польових командирів з підрозділів», а «москвичі» візьмуть командування.
JIT також публікує фрагмент епічно розмови між «Монголом» і «Шерифом», який відбувся 18 липня 2014 року:
B: І ми сьогодні… безпосередньо… вже тиждень … все [нерозбірливо] в Москву, і тому ми отримуємо команди (…)
A: І я теж отримую команду з Москви. Те ж саме.
B: Але у вас, у вас, у вас ФСБ? Так?
A: Так.
B: У нас ГРУ. Ось і вся відмінність.
A: Я про це знаю прекрасно.
Ця розмова показує, що якщо в Україні і була якась громадянська війна, то між сепаратистами, які підпорядковувалися різним групам російських силовиків і постійно один одного усували. Ось як починався розмова «Монгола» і «Шерифа»:
— Алло.
— Монгол, можемо поговорити?
— А що, є про що?
— Є. Скажи, Спартак і Дух живий?
— Так, живі. Передані в органи ФСБ.
— Без питань.
— А ти що, думав, я їх буду катувати або вбивати?
— Ні, я просто…
— Я при тобі коли-небудь кого-небудь катував, вбивав?
— Ні, почекай. Це за тобою не водилося. Я просто питаю. Вони живі?
— Так, вони живі. І (НРЗБ) теж жива, вони передані територіальним органам ФСБ.
— Скажіть, Мороза за що вбили?
— Кого?
— Мороза Володю.
— Якого Морозу?
— Біля військової частини, в якій ви все з’являєтеся. І Баранів, і ти…
— Ми там не з’являємося, а там знаходиться дивізія їм. Дзержинського, яка складається структурним підрозділом…
— За що вони вбили Мороза?
— Що значить вбили? Була вартова служба, по караулу був відкритий вогонь невідомими людьми без попередження.
— Я зрозумів. Я зрозумів, цей дурник виявився, бл*ть, туди сунув свій ніс, але навіщо потрібно було стрибати йому на грудну клітку, а коли він помирав, бл*ть, разъебашить йому мозок? Розумієш, якщо ти думаєш, що я пальцем роблений, то у мене дуже велика інформація, я знаю все.
— Мені щодо інформації абсолютно наплювати. Я перебуваю на службі іншої країни!
— Друге. Скажіть, ви Нацбанк брали, ви собі випадково нічого не взяли?
— Нічого не взяли.
— 16 кг або 15 кг платини не брали?
— Нічого випадково не взяли. Немає.
— У мене є радіоперехоплення ваших розмов. Це мені просто дали подивитися.
— Не питання. Не питання.
— Скажи, а для чого ви операцію готуєте для усунення Біса? Тобто ви сьогодні знищуєте…
— Ми не готуємо. Ми ще не готуємо. Не треба… Слухай, якщо ти опер, у тебе є цікава інформація 100%, ти зараз херню всяку несеш.
— А, нормально, так, саме ви сьогодні знищує енергетичну дезінф…
— Фігню несеш, так.
— … так, нормально… У мене…
— … а в тебе є інформація, скільки диверсійних груп я знищив?
— Я знаю. У мене є, мені просто дали послухати телефонні розмови твої з Барановим.
— Ну і що, там є фраза «прибрати Біса»?
— Там ще крутіші. Там ще крутіші. Монгол, давай так, Монгол, давай так, я проти тебе нічого не маю. Я тебе прошу одне, щоб залишився Дух живий і (02:47). Ось у мене його дружина під великою охороною. Так, під охороною. Вона плаче з ранку до вечора, так. Ось сьогодні, я не знаю, за що… Всі ті, що від тебе йшли або збиралися піти, всі потрапили в опалу. Розумієш. Це чим пояснюється? Ті люди, які про тебе щось знають і про твоїх справах з Барановим, всі потрапили в жопу. Так виходить? Я тебе прошу одне, не чіпай людей, не чіпай.
— Ти все сказав?
— Я знаєш як, я не знаю, звідки ти взявся, але я 4 роки тому в цій темі був, я фашистів ганяв, бл*ть. Потім з’явився ти, ось, скажімо, на якомусь етапі, бл*ть, і зайнявся роботою, мені незрозумілою, бл*ть, по Торезу, взагалі не знаю, в яку, бл*ть, я розвідку поїхав, там не було правосеков, ви, сука, звідти тягли все, що не прибите цвяхом, бл*ть, включаючи Порша, блять нах*й. Розумієш, звичайні бл*ть розбійники з великої дороги, бл*ть.
— А ось ти запити з приводу (03:50)
— Я вже запросив. Я вже запросив. Скажи, а за що ви взяли Дока? У Дока третя стадія раку кишечника.
— Ну і що?
— Гаразд, він весь порізаний, бл*ть, розумієш. Чоловік мені сказав: «Я хочу щось добре робити».
— Якщо ти опер, ти прекрасно знаєш, того була доручена операція з ліквідації мене, Баранова і Салату. Тобі озвучити, кому, чи тобі дати його свідчення?
— Озвуч, озвуч.
— А там прямо сказано, що це було доручено тобі.
Найчастіше бойовики обговорювали з Кремлем питання по шифрованого зв’язку, наданої ФСБ. Проблема в тому, що саму шифровану зв’язок вони обговорювали за звичайною (з дзвінка Дубинського Семенову 3 липня 2014 року):
Дубинський: Як ти щодо того, що у нас є ось ці телефони, ти знаєш для спецзв’язку які? Через інтернет-які. Закриті. (…) Вони спецтелефоны. Ти їх не купиш. Вони через Москву йдуть. Через ФСБ. (…) Ось я читаю… я список читаю, хто у нас… Стрільців, Бородай, Губарев, Агап, Чапай … так, Краматорська комендатура, Костянтинівка … е-е … мій телефон, Ізварине, Мозковий … значить, далі Сніжне, Захар, … це там … Оплот, зрозумів, так? (…) Потім… це саме… Кальміус, Губарев, Губарев в Ростові, так? … Дружківська комендатура, Аксьонов, Пургін, е … Боцман, Біс, Кальміус. Це ті, хто … зараз … у кого є ці прямі телефони. Там, 3 цифри набираєш…
JIT зазначає, що ключові фігури в ДНР регулярно передзвонювалися з «серією» телефонних номерів, у яких перші дев’ять цифр були однаковими, відрізнялися лише останні дві цифри. В цілях більшої безпеки вони, мабуть, використовували пристрій-скремблер. У Олександра Бородая, «прем’єр-міністра» ДНР, був телефонний номер з цієї ж серії (7 926 531-85-14), і в період з червня 2014 року по середину серпня 2014 року він майже щодня розмовляв з трьома іншими номерами з цієї серії: 7 926 531-85-28, 7 926 531-85-20 і 7 926 531-85-63.
Ряд дзвінків дає уявлення про те, як відбувалося політичне управління з Кремля. Ось фрагмент розмови Владислава Суркова з Олександром Бородаєм (якого поставили на пост глави ДНР), де путінський радник дає розпорядження про те, як повинні бути влаштовані силові структури в ДНР:
Сурков: Там хтось Антюфєєв до тебе буде висуватися. Я тобі про нього говорив. (…) Він у суботу збирався…сюди… в неділю навіть відбувати. (…) А в суботу вони висуваються туди на південь вже, ну щоб бути в боєготовності. Ось. Там, Саша, один момент відразу тобі скажу — вони ж ГБ претендують. Але я сказав, що Ходаковський там же очолює ГБ.
Бородай: Я не проти. Я думаю, що Ходаковський, до речі, із задоволенням свій пост здасть. (…)
Сурков: Ну дивись, Саша. Ти сам вирішуй. Якщо він здасть[…], нехай тоді здає […]. Якщо він не захоче здавати з якихось причин […] з якихось причин, то нехай створять ще одну спецслужбу. Нічого там страшного не трапиться.
І дійсно, через тиждень, 10 липня 2014 року, Антюфєєв дає прес-конференцію разом з Бородаєм і обвинуваченим Гиркиным. Антиюфеев повідомляє пресі, що він тільки що в цей день приїхав з Росії і що під його відповідальність потраплять сектори державної безпеки, МВС і юстиція ДНР.
Цікаво також, що в розмові Сурков нагадує про свою ГРУ-шному минулому (батько Суркова визнавав, що син два роки служив у спецназі ГРУ) і жартома каже — якщо що, сам приїде на підмогу:
— Гаразд, дай я над тобою поиздеваюсь, а то ти мені кажеш, що ти там сидиш, нічого не розумієш, поради даєш здалеку».
— Так-так. Ну, ось так от.
— Саша, подумки разом!
— Спасибі.
— При необхідності прибудемо безпосередньо.
— Ну, спасибі, звичайно, на доброму слові…
— Користі від нас небагато, але, я думаю, я згадаю, чому мене вчили, що-небудь зможу все-таки, незважаючи на задишку і старий вік (сміється).
— Я в курсі біографії, я розумію.
— Мені півтора тижні, і я згадаю що-небудь. Гаразд, Саш, удачі тобі.
— Не хотілося б ризикувати, чесно кажучи.
— Ні, я серйозно кажу, я ж сказав, якщо дійде, там буде зовсім туго, поїдемо, які проблеми, куди подітися. Саш, тримайся там, я на зв’язку.
Інший приклад політичного контролю: 15 травня 2014 року Пушилину (А) пояснюють, хто увійде в новий склад «уряду»:
B: (…) А Пургіна, Рада безпеки, на жаль, включити не можемо. Ми вибачимося перед ним.
A: Так.
B: Але Москва затвердила закритий список. Пургін туди не входить. (…) Ось… ти входиш. Ти знаєш. Віце-прем’єр у нас просто потрапляє в Радбез. Вибачте, хлопці! Через скільки у вас засідання починається?
A: Через півгодини.
B: (…) Хай без нас не починають Гаразд? Без нас не починайте. Ми зараз до вас приїдемо. (…) Пургіна, скажи не беремо. (…)
A: Ну, я зрозумів. Я йому… Я йому поясню. А потім ви додасте … тому що він буде ображатися.
B: Звичайно, звичайно. Просто Москва його не затвердила.
Перехоплення зайвий раз підтверджують, що Росія чинила і військову підтримку. У розмові з користувачем третього номера серії (*8563) Бородай звертається до нього як «Володимир Іванович» і запитує, чи можуть «наші» вертольоти зробити атаку біля Маріїнки:
A: Володимир Іванович?
B: Так
A: Скажіть, а у нас вертольоти можуть працювати? Доброго ранку. Вибачте.
B: Доброго ранку.
A: Так, а у нас вертольоти можуть працювати в районі Мар’їнки? Наші? [в бік] Ключ увімкніть. (…)
Відповіді Володимира Івановича не чути, тому що в цей момент включається пристрій-скремблер. Ви також можете прослухати записи ще двох розмов з Володимиром Івановичем з іншої телефонної лінії (79381340450). Слідча група підозрює, що це один і той же чоловік. В іншій розмові Володимира Івановича називають «великим начальником», «прилетів з Москви».
7 липня 2014 року якийсь Сергій (A) дзвонить з Криму Володимиру Івановичу (B) і повідомляє Володимиру Івановичу, що на наступний день він летить в Ростов з командою з семи чоловік і суботу вони вже повинні прибути в пункт призначення (ймовірно, на схід України). Для їх завдання їм будуть потрібні деякі речі, причому все це погоджено з главою ФСБ Бортніковим:
A: (…) Володимир Іванович, так?
B: так-Так, слухаю Вас. Це Володимир Іванович.
A: Е … Мені дав телефон Аксьонов. Сказав, що ось з Бортніковим погоджено.
B: Я слухаю Вас, так-так. Як Вас звуть?
A: (…) Як мені Вам передати список бажаного? Ми завтра вилітаємо в Ростов. У мене люди є… Я сам з Сімферополя, а люди в Москві. Є список необхідного, а є список дуже необхідного. (…) Так ми в Ростові будемо завтра, але просто справа в тому, що в суботу ми повинні вже бути … там. Е … Знайти, будь ласка, як то… можна з вами електронкою … (…) Нас сім чоловік. Сім осіб. Основних — сім. (…) Нам, головне, сімом зайти з тим, що треба.
B: (…) Добре … Ну, мені власне сказали, що Вам необхідно. … (…) Списку у мене немає. Добре, давайте я Вам передзвоню. Розберуся тут.
A: Так. Ви який-небудь телефон мені скиньте тут в Вайбер. Поки вони його там розшифруємо, ми вже давно його отримаємо і завдання виконаємо.
B: Добре, так. Добре. (…)
Пізніше в той же день, Сергій (A) ще раз зідзвонюється з Володимиром Івановичем (B). Сергій дзвонить з офісу «одного генерала, який з Москви у нас» в Криму. Він повідомляє, що обговорив зі своїм старшим свій список побажань для завдання. Старший наказав Сергію звернутися, якщо потрібно, до Суркову особисто, оскільки саме той ставить завдання.
A: (….) Чуєш, а у Нефедова є така безпечна лінія, як у Головкіна? (…) Я зараз зайшов у кабінет до одному генералу, який з Москви у нас. Він знаходиться в Москві. Я зателефонував своєму старшому і сказав, що Ви мені таке питання задаєте. І що мені відповідати…
B: [в бік]: Зараз продовжимо, Саша. Зараз продовжимо! [назад у телефон]: так-Так, що?
A: Я кажу, я сказав своєму старшому, який в Москві зараз, що Ви мені питання задали. Ви ж як б така остання інстанція, яка повинна нам допомогти. А він мені сказав — ну, по телефону це не можна говорити, він каже: «Якщо що, нехай він звертається особисто до Суркову. Це він ставить нам завдання».
B: Угу. (…) Ну зрозуміло. Добре. Я Вам теж нічого не можу сказати щодо списку. Ось Тому, що у мене є установки, що Вам необхідно видати. Ось так.
A: Установки від кого, вибачте?
B: Від мого керівника.
В цих розмовах згадується роль генерала Сердюкова, командувача Південним військовим округом Російської Федерації, постачання техніки для завдання. Сергій (A) також говорить про російському міністрові оборони Шойгу, який, як передбачається, був залучений в це питання на більш ранній стадії:
A: Три рази твоєму дзвонимо. Там коротше, він вже дав команду
цього… Ну, вони узгодили […] що нам будуть видавати по команді
на букву «Ш» людина, знаєш?
B: Не знаю. Хто це?
A: Ну, Шойгу. Шойгу.
B: Так. А де? Де будуть видавати?
A: Де, В Ростові, де.
31 липня 2014 року обвинувачений Гиркин © і невідомий (D) говорять про постачання обладнання та ролі Володимира Івановича в цьому. Гиркин каже, що Володимир Іванович віддає йому накази, але Гиркин командує своїми людьми:
D: Отже … Ігор Іванович, значить … Від Володимира Івановича … Я зараз навів цю колону … Надійшов наказ мені дві машини віддати Козицыну, а решту віддати вам.
C: Значить нікому нічого нікому не віддавати … Козицыну. Спасибі. Мені і так вже наобіцяли. Мене вже чотири місяці так постачають. Козицына в першу чергу. Мене постачають в саму останню. […] Нічого, я Володимиру Івановичу … Значить, мені потрібна техніка і люди, люди і техніка, зброя та спорядження. Ті мої люди не будуть виконувати ніякі накази, окрім як мої.
D: тобто, ви даєте наказ, все це відправляти Вам?
C: Даю наказ … все, що отримано для мене, нехай рухається, нехай до мене. Все, що отримано для … Володимир… Козіцин…
D: тобто, незважаючи на те, що Володимир Іванович поставив завдання … от мені поставив завдання … Ось я зараз буду…
C: Мені Володимир Іванович повинен ставити накази сам. А не командувати через мою голову моїми людьми. Мої люди будуть виконувати мої накази.
D: Ну, почекайте … Це не Вашим людям поставлене завдання. Поставлена задача була мені. Людині, який привів сюди цю колону. Він мені поставив завдання віддати дві машини… Вірніше все віддати вам крім двох машин.
C: Які машини?
D: Дві машини з… тим, що… з легким […]… з легким […]… з легким залізом і причандаллям до нього. Все інше йде до вас.
JIT закликав свідків, які можуть надати інформацію за озвученими сьогодні темами, зв’язатися з її представниками, обіцяючи надати необхідний захист.