Перший канал включив в ранковий випуск новин сюжет Юлії Ольховської, де повідомляється:
«У США на порядку не тільки коронавірус, а ще й майбутні президентські вибори. І вони теж не обійшлися без скандалу. Джо Байдена, який планує поборотися за посаду глави держави від Демократичної партії, звинуватили в домаганнях. Але що цікаво: преса і громадськість, зазвичай котрі смакують в подробицях такі історії, зараз просто мовчать.
Виборча кампанія у США на тлі пандемії коронавіруса проходила майже непомітно, поки не втрутилася жінка. Це колишня співробітниця Конгресу Тара Рід. Вона звинуватила кандидата в президенти від демократів Джо Байдена в домаганнях. За її словами, все сталося у 1993-м. Байден тоді був сенатором від Делавера, а Тара — його помічницею. Як запевняє жінка, політик розпустив руки прямо в коридорі Конгресу.
„Він заговорив зі мною, я вже не пам’ятаю про що, а потім я опинилася притиснута до стіни. Він заліз руками під мою блузку, під мою спідницю, намагався цілувати мене, але я його відштовхнула. А він мені — та ладно, я думав, що подобаюсь тобі”, — розповіла Тара Рід.
Тара стверджує, що поскаржилася на Байдена в протокольний офіс Конгресу. Але замість того щоб почати розгляд, її звільнили. <…>
Інтерв’ю жінки з’явилося три тижні тому і, здавалося б, повинно було зробити у США, де суспільство гіперчутливою до звинувачень у харасмент, ефект вибуху бомби. Однак найбільші телеканали історію проігнорували. Навіть коли в інтернеті спливла архівний запис популярного колись шоу Ларрі Кінга. <…>
Варто відзначити, що найвпливовіші ЗМІ США підтримують демократів. Виходить, коли на кону президентське крісло і інтереси свого кандидата, харасмент і права жінок журналістів не так вже і хвилюють».
Звинувачення Тари Рід на адресу Джо Байдена — новину, м’яко кажучи, не дуже свіжа: вперше це було опубліковано 4 квітня минулого року в місцевій газеті The Union з міста Грасс-Веллі в штаті Каліфорнія. Ніякого особливого резонансу розповідь про те, як 26 років тому сенатор Байден заліз рукою під спідницю співробітниці свого офісу, а коли вона його відштовхнула, розчаровано сказав «а я чув, що подобаюсь тобі», не викликав. Але коли Байден вийшов на лідируючу позицію в боротьбі за номінацію в президенти від Демократичної партії, Рід, прихильниця його конкурентів Елізабет Уоррен і Берні Сандерс, вирішила продовжити антибайденовскую кампанію.
У січні 2020 року Рід звернулася до Фонду юридичного захисту руху Time’s Up, який фінансує ведення судових процесів у справах про сексуальні домагання. Фонд їй відмовив, вважаючи, що це було б втручанням некомерційної організації у виборчу кампанію, що прямо заборонено податковим законодавством.
Після цього на початку квітня Рід подала скаргу на Байдена в поліцію Вашингтона, округ Колумбія, звинувативши його в кримінальному злочині — сексуальному домаганні. Практичного сенсу в цій скарзі не було, так як 15-річний термін давності давно минув. У 2019 році термін давності сексуальних злочинів був скасований, але так як в США закон не може мати зворотну силу, скасування стосується лише епізодів, що відбулися не раніше 2004 року. Очевидно, єдиною метою цієї скарги було роздути скандал і перешкодити виборчої кампанії Байдена.
У США до запізнілим звинуваченнями Рід поставилися переважно скептично: подробиці її історії й справа змінювалися. Так, брат Рід спочатку заявив, що сестра розповідала йому, як Байден чіпав її за шию і плечі, але через кілька днів стверджував, що згадав, як вона говорила, що Байден заліз їй рукою під одяг. Якась подруга Рід, нібито теж працювала в офісі Байдена, підтверджувала, що Рід поділилася з нею цією історією, але своє ім’я вона відмовляється називати.
Тільки в квітні 2020 року Рід раптом заявила, що глядачкою, в 1993 році подзвонила в прямий ефір програми Ларрі Кінга на телеканалі CNN і розповіла, не називаючи імен, що якийсь сенатор домагався її дочки, була її мати. Перевірити це навряд чи можливо, так як мати Рід померла в 2016 році.
Твердження Першого каналу, що американські ЗМІ проігнорували історію Рід, не має нічого спільного з дійсністю. Коли вона подала скаргу в поліцію, про це написали Newsweek, The New York Times, Business Insider. Потім дві найбільш авторитетні газети країни — The New York Times і The Washington Post — опублікували розгорнуті матеріали про звинувачення Рід, де докладно розглянуто свідоцтва самої Рід, її брата, людей, які працювали в офісі Байдена та інших.
The New York Times взяла у Рід кілька довгих інтерв’ю та опублікувала їх у подкасті на своєму сайті. Газета також провела своє розслідування епізоду і прийшла до висновку, що ніяких інших свідчень домагань з боку Байдена немає — за винятком заяви колишнього кандидата у віце-губернатори штату Невада Люсі Флорес, яка стверджувала, що в 2014 році Байден, тоді віце-президент, понюхав її волосся і поцілував в потилицю (сам Байден стверджував, що не пам’ятає такого випадку). Перша публікація про домаганнях щодо Рід в газеті The Union з’явилася через кілька днів після заяви Флорес.
The Washington Post присвятила статтю оцінки заяв Рід і знайшла в них ряд невідповідностей; саме вона звернула увагу на мінливі подробиці в оповіданнях її брата. На думку газети, заяви Рід викликають великі сумніви.
Про скандальну заяву Рід писали також USA Today, Chicago Tribune, The Atlantic, Politico, Vox, The Hill, Buzzfeed і багато інших американські видання. Репортажі про це зробили NBC, CBS, CNN, Національне громадське радіо (NPR), не кажучи вже про протрамповском телеканалі Fox News. Так що менше всього це схоже на ігнорування і замовчування.