27 серпня Михайло Саакашвілі, який з осені 2013 року проживає за межами країни, опублікував в Facebook відеоролик «Я повертаюся!». Колишній глава держави вибачився за допущені в минулому помилки і висловив бажання підключитися до будівництва нової, процвітаючої Грузії. 10 днів по тому очолюване ним «Національний рух» офіційно заявило, що в разі перемоги на парламентських виборах, які пройдуть 31 жовтня, висуне Саакашвілі на пост прем'єр-міністра. Директор Центру стратегічних комунікацій, політолог Дмитро Мониави в розмові з The Insider розповів, що реалізація цього плану пов'язана з безліччю юридичних і політичних складнощів.
Михайло Саакашвілі – громадянин України і не зможе очолити уряд до тих пір, поки не отримає грузинське громадянство. Іноземці також не мають права брати участь у виборчій кампанії. Разом з тим, суди двічі винесли йому обвинувальний вирок – в зв'язку зі зловживанням службовими повноваженнями (він помилував поліцейських, які вбили молодого співробітника банку Сандро Гиргвліані) і організацією побиття депутата Валерія Гелашвілі. Саакашвілі засудили до 3 і 6 років позбавлення волі відповідно, тому він повинен бути арештований, як тільки з'явиться на території Грузії. Втім, його прихильники вважають, що в разі перемоги опозиції на виборах юридичні проблеми будуть з легкістю вирішені.
У політичному аспекті ситуація ще складніша. Протягом року опозиційні партії вели важку боротьбу з правлячою «Грузинської мрії» за виборчу реформу. 8 березня за посередництвом західних партнерів сторони уклали компромісну угоду. У цей період прихильники опозиції сприймали її як єдине ціле і сподівалися, що партії об'єднаються і, навіть якщо не підуть на вибори монолітним блоком, то висунутий єдиних кандидатів у мажоритарних округах і узгодять принципи формування коаліційного уряду. Причому партнери «нацрух» з «Європейської Грузії» з самого початку заявляли, що Саакашвілі не місце в уряді, а партія «Гірчі» запропонувала «націоналах» відмовитися від портфелів силового блоку. Вони вважали, що спогади про авторитарному стилі правління Саакашвілі і жорстокості його силовиків відлякають багатьох виборців.
Після підписання угод про виборчу реформу опозиційну єдність почало швидко розвиватися, домовленості порушувалися одна за одною. Нарешті «нацрух» вирішило не зв'язувати себе зобов'язаннями і, як і на виборах 2016 року, зробити ставку на жорстке біполярний протистояння «націонали проти мрійників», «Саакашвілі проти Іванішвілі». Це, безумовно, дозволить їм залучити частину виборців слабких і менш радикальних опозиційних партій, але, швидше за все, знизить шанси на перемогу. Значна частина електорату «Грузинської мрії» голосує не за неї, а проти повернення «націоналів» до влади. Тут можна згадати про російських виборців, які в 90-х голосували проти повернення комуністів і за Єльцина як за менше зло. Активність цього сегмента в Грузії залежить від того, наскільки небезпечною він вважає ситуацію. Наприклад, перед першим туром президентських виборів 2018 року це виборці «дрімали», а в другому, відчувши загрозу, завдяки ефективній пропаганді правлячої партії кинулися на ділянки. Слід врахувати, що результати будь-яких виборів після 2012 року в цілому по країні і в будь-якому з мажоритарних округів показують, що поодинці «нацрух» правлячу партію не здолати, тим більше, коли її рейтинги покращилися через успішної (до цього дня) боротьби з епідемією коронавируса.
За рішенням Саакашвілі, ймовірно, стоять і суто психологічні мотиви, він хоче взяти реванш у тому ж форматі «вождь проти вождя», в якому зазнав поразки в 2012 році. Очевидно, що він не бажає втрачати право приймати рішення одноосібно і обмежувати себе домовленостями з іншими партіями за винятком відвертих сателітів. При цьому він воскрешає передвиборчу драматургію 2016 року і максимально сприяє мобілізації своїх супротивників. Навіть якщо опозиція отримає в цілому більше мандатів, ніж «Грузинська мрія» (що поки здається малоймовірним), їй буде складно сформувати уряд, оскільки лідери деяких «малих партій» вже зараз говорять, що не підтримають кандидатуру колишнього президента і спроба продиктувати їм умови не обов'язково буде успішною. Таким чином, останні кроки Михайла Саакашвілі, швидше за все, збільшать кількість місць «нацрух» в парламенті і зроблять передвиборний процес більш драматичним і шумним, але знизять ймовірність того, що восени в Грузії зміниться влада.