У десятому епізоді проекту ТАСС «20 питань Володимиру Путіну», під заголовком «Путін про пам’яті про Велику Вітчизняну війну, Сталіна і Гітлера», президент заявив:
«Секретні протоколи Молотова і Ріббентропа ми засудили, Росія зробила це. Але нехай і інші країни тоді по-чесному скажуть, як вони оцінюють поведінку свого керівництва в ті часи, нехай скажуть про це чесно».
Путін має рацію в тому, що секретний додатковий протокол до радянсько-німецького договору про ненапад 1939 року офіційно засуджений, хоча, строго кажучи, засудила його не Росія, а СРСР — постановою Другого з’їзду народних депутатів у грудні 1989 року. І можна було б тільки вітати таку оцінку договору з боку президента Росії, але зовсім недавно він висловлювався про ці історичні події в зовсім іншому ключі.
На великій прес-конференції 19 грудня 2019 року Путін так оцінював договір і додатковий протокол:
«Добре це чи погано? Звертаю вашу увагу — це дуже важливо — те, що Радянський Союз останнім, це було останнє держава Європи, яка підписала з Німеччиною пакт про ненапад. Всі інші до цього підписали. А що треба було робити Радянському Союзу? Залишатися один на один?
Так, кажуть, там секретні протоколи, розділ Польщі. Польща сама взяла участь у поділі Чехословаччини. Зайшла в два райони — Тешинський і ще там другий район. І всі, та забрала їх. От і все. Ультиматум висунули фактично. Цілу угруповання створили для агресії. Не треба було, тому що просто Чехословаччина здалася під цим натиском і віддала ці території. Але зробили те ж саме.
До речі кажучи, так, радянські війська зайшли в Польщу згідно з цими протоколами. Звертаю вашу увагу на таку обставину: війська зайшли-то зайшли, але зайшли після того, як польський уряд втратив контроль над своїми збройними силами і за тим, що відбувається на території Польщі, і саме знаходилося десь вже в районі польсько-румунського кордону. Не з ким би було навіть розмовляти на цю тему. Розумієте?»
The Insider вже зазначав, що це неправда: до моменту радянського вторгнення польський уряд продовжував контролювати не окуповану Німеччиною східну частину країни. Але в контексті сьогоднішньої заяви важливо, що Путін на грудневої прес-конференції відверто намагався виправдати тодішню політику СРСР.
І це далеко не єдина його виступ в такому ключі. На наступний день після великої прес-конференції на неформальному саміті СНД у Санкт-Петербурзі він прочитав цілу лекцію про події, що передували початку Другої світової війни, де засудив договори Великобританії, Латвії, Литви, Польщі та Франції з Німеччиною 1938-1939 років, змішавши при цьому дійсно ганебне мюнхенська угода, що дозволило Гітлеру анексувати частину Чехословаччини, з звичайними договорами про ненапад і навіть німецько-литовським договором, по якому Литва під прямою загрозою військового вторгнення поступилася Німеччині Клайпедський край (Мемельланд). Потім він розкритикував Версальський мир, який завершив Першу світову війну (відзначимо, його критика була цілком справедлива), і політику Польщі, вступила в змову з Німеччиною і захопила частину Чехословаччини, а радянсько-німецький договір Путін цієї мови оцінив так:
«Радянський Союз до останньої можливості намагався використати будь-який шанс створити антигітлерівську коаліцію, вів переговори з військовими представниками Франції і Великобританії, тим самим намагався запобігти початок Другої світової війни, але практично залишився один, в ізоляції, як я вже сказав, був останнім із зацікавлених держав Європи, хто змушений був підписувати з Гітлером пакт про ненапад.
Так, там є секретна частина про розподіл якійсь території. Але ми не знаємо, що є в інших угодах європейських країн з Гітлером. Тому що якщо ми розкрили ці документи, то в західних столицях це все зберігається під грифом “таємно”. Ми нічого не знаємо, що там було. Але нам тепер і знати не потрібно, тому що ми за фактами бачимо, що змова була. По факту ми бачимо, що був розділ незалежної демократичної держави — Чехословаччини. І в цьому брали участь не тільки Гітлер, але й колишні керівники цих держав. Саме це і відкривало Гітлеру рух на схід, саме це і послужило причиною початку Другої світової війни».
Про те, що «розділ якійсь території» означав ліквідацію суверенітету і анексію трьох європейських держав, а також захоплення значних частин територій інших країн, Путін вважав за краще промовчати — як і про те, що ні Великобританія, ні Франція, ні на які території інших держав не претендували.
А в травні 2015 року на спільній прес-конференції з федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель Путін так відповів журналісту, упомянувшему слова тодішнього міністра культури Володимира Мединського, який назвав договір «колосальним успіхом сталінської дипломатії»:
«Коли Радянський Союз зрозумів, що його залишають один на один з гітлерівською Німеччиною, він зробив кроки, спрямовані на те, щоб не допустити прямого зіткнення, і був підписаний цей пакт Молотова — Ріббентропа. В цьому сенсі я поділяю думку нашого міністра культури про те, що сенс для забезпечення безпеки Радянського Союзу в цьому пакті був».
Що ж стосується призову Путіна до іншим країнам дати оцінку їх передвоєнним договорами з Німеччиною, то Великобританія і Франція таку оцінку давно дали, визнавши договори недійсними та юридично нікчемними. Вінстон Черчілль, який завжди був категоричним противником Мюнхенської угоди, заявив про це в 1940 році (на тій підставі, що положення договору порушила Німеччина). Французький комітет національного визволення на чолі з Шарлем де Голлем в 1942 році заявив про нікчемність угоди з моменту підписання, а у 1944 році це підтвердило уряд Франції. Після війни Судетська область, яка за Мюнхенської угоди була приєднана до Німеччини, повернулася до складу Чехословаччини.
Президент Польщі Лех Качиньський у 2009 році приніс вибачення народу Чехії, назвавши анексію Тешинської області гріхом, після якого навряд чи можна розраховувати на прощення». Тешинська область після війни також була повернута Чехословаччини і тепер перебуває у складі Чехії.
Постанова ж з’їзду народних депутатів СРСР містило лише моральне засудження, про відмову від територіальних придбань і відновлення суверенітету анексованих держав мови не було.