Аналізуючи взаємини Росії і США, прийнято обговорювати геополітику, ідеологію і навіть конспірологію. Однак саме економіка і окремі її сегменти можуть набагато більше розказати про реальний стан речей.
Барак Обама, залишаючи Білий дім, зробив своєму наступнику «подарунок» до інавгурації. Дональд Трамп був уже обраний і готувався вступити на посаду, коли Обама підписав указ про санкції проти ФСБ Росії. Здавалося б, обмеження співпраці з розвідувальної спецслужбою держави, підозрюваного у втручанні у вибори, цілком логічно. Але Трамп не оцінив «подарунок». Не минуло й двох тижнів перебування Дональда Трампа на посту президента США, як він скасував заборону на операції з ФСБ. І якщо представник Кремля Дмитро Пєсков ніяково розіграв некомпетентність: «Спочатку потрібно зрозуміти, про що йде мова», — то президент США, не моргнувши оком, відхрестився від цього рішення. «Я нічого не пом’якшував», ‒ відповів Трамп на питання про ослаблення санкцій.
Не минуло й двох тижнів перебування Дональда Трампа на посту президента США, як він скасував заборону на операції з ФСБ
Підстави не прийняти подарунок Обами у Трампа були. Справа в тому, що принципова позиція, що захищає американські цінності і внутрішнє політичне поле, завдала б удару по економіці, ‒ без угод з ФСБ був би втрачений весь російський ринок програмного забезпечення і пристроїв з функціями шифрування, до яких відносяться всі «девайси і гаджети», від будь-якого бездротового пристрою до комп’ютера і смартфона. У результаті політика, переступивши через універсалізм, увійшла в режим «ручного управління», а нематеріальні цінності здали позиції перед матеріальними. Цей кейс став показовим, він продемонстрував, що риторика може відверто суперечити реальності. Але, що важливіше, США вказували межі реального тиску на Росію, в рамках яких значимі та впливові економічні суб’єкти не повинні постраждати від офіційного курсу. Ну а для збереження обличчя досить не визнавати своїх дій.
Точкові відключення Visa і Mastercard були, але в основному обидві системи продовжують працювати, як би не зростало напруження конфронтаційної риторики
Ще один приклад перемоги економіки над політикою ‒ ситуація з платіжними системами. Ще в 2014 році, відразу після кримських подій і з початком міжнародної реакції на них, Банк Росії прийняв заходи на випадок відключення платіжних систем Visa і MasterCard. Дійсно, точкові відключення були, але в основному обидві системи продовжують працювати, як би не зростало напруження конфронтаційної риторики.
Легко зрозуміти, чому американці відмовилися використовувати платіжні системи в якості важеля тиску на Росію. Елементарний розрахунок показує, що за підсумками 2016 року Visa «прокачала» $1,9 трильйона, отримавши 6 мільярдів прибутку. Тобто прибутком стала третину відсотка від обсягу платежів. А російські пенсіонери отримують в сумі близько семи трильйонів рублів в рік. Якщо тільки третина з них виплати переводяться на карту Visa, при тому ж відсотку прибутку виходить сума в добру сотню мільйонів доларів в рік. Готовий американський бізнес відмовитися від стабільного потоку грошей російських пенсіонерів? По всій видимості, немає. У будь-якому випадку особи, які отримують багатомільйонні профіти, швидше будуть прихильниками безпринципного співпраці, ніж принципових санкцій.
Готовий американський бізнес відмовитися від стабільного потоку грошей російських пенсіонерів? По всій видимості, немає
Американський SS
У зовнішній торгівлі США Росія займає скромну частку, так і Сполучені Штати в російському імпорті лише на третьому місці після Китаю і Німеччини. Однак є група товарів, постачання яких американці займають перше місце. Ця група в митному класифікаторі позначена як «SS ‒ секретний код». У відповідності з указом президента «Про затвердження переліку відомостей, віднесених до державної таємниці» засекречені «відомості про російському експорті або імпорті озброєння, військової техніки, їх ремонту і експлуатації, про надання технічного сприяння іноземним державам у створенні озброєння, військової техніки, військових об’єктів або об’єктів оборонної промисловості, про надання Російською Федерацією військово-технічної допомоги іноземним державам, якщо розголошення цих відомостей може завдати шкоди безпеці держави» і «відомості про російському експорті або імпорті продукції подвійного призначення, що підлягає експортному контролю, передчасне розповсюдження яких може завдати шкоди безпеці держави».
Отже, США ‒ найбільший постачальник в Росію зброї і продукції подвійного призначення. На тлі заяв політиків обох країн це виглядає дещо несподівано — мимоволі пригадується теза Маркса про первинність економіки по відношенню до політики.
Ще більше здивування може викликати продаж секретних товарів в США: якщо Штати ‒ основний геополітичний противник, потенційний ворог, від якого, власне, і потрібно приховувати свої секрети, то до чого прикривати кодом SS поставки на $263 мільйонів російської продукції за океан? Причому в структурі експорту зброї займає сьоме місце, випереджаючи десятки інших товарних груп. Тобто під роздратовані розмови і гучні ворожі заяви політиків Росія і США продовжують співпрацю у військовій сфері, і санкції цьому не перешкода. Точно так само, як не перешкода постачання в ті самі регіони, приєднання яких стало приводом для початку санкційного тиску.
У 2018 році продовжилися прямі поставки з США в Крим на $90,1 тисяч доларів і Севастополь на $42,2 тисячі. За даними митниці, Севастополь в нинішньому році не обійшовся без американських дров або паркету, устаткування для ядерних реакторів і складною електротехніки.
А ось в Крим американці постачали тільки дві, але дуже важливі товарні групи.
Не можна не відзначити, що Сполучені Штати продовжують надавати підтримку Росії у формі технічної допомоги. Закон розшифровує, що це безоплатна допомога в здійсненні економічної та соціальної реформ, роззброєння, конверсії, утилізації озброєння та ядерного палива.
Звичайно ж, мільйон доларів ‒ незначна сума, але факт залишається фактом: американці безоплатно допомагають Росії вирішувати болючі проблеми, так чи інакше пов’язані з безпекою.
Залежність для незалежності
Отже, до розчарування доморощених квасних патріотів і заокеанських «яструбів», РФ і США залишаються партнерами, у тому числі з військово-технічного співробітництва. Але якщо Росії дійсно так потрібні американські поставки, не небезпечна ця залежність, як це стверджує ідеологія імпортозаміщення?
«З точки зору економіки така співпраця приносить користь, ‒ заявив The Insider професор чеського Карлового університету Карел Свобода, Однак з точки зору безпеки ‒ це шкода, тому що краще за все ні від кого не залежати і бути самодостатнім у всіх сферах, хоча повна незалежність все одно недосяжна».
«Технічна інтеграція в чутливих сферах ‒ це «putin’s Trump Card», це козир Путіна, ‒ говорить провідний аналітик вашингтонського консалтингового агентства GSA Теодор Карасик, ‒ «парадоксально, але незалежність Росії прямо пропорційна її залежності, а точніше взаємозалежності ‒ ступеня включеності, інтегрованості в амерниканскую і світову економіку. Це ж стосується і великого американського бізнесу в Росії: громадяни США, зацікавлені в своїх економічних успіхах автоматично виявляються зацікавленими в успіхах Росії. І це впливає на політику». Причому мова не про лобістів з бізнесу, а про взаємозалежність економік, — підкреслює експерт. Якщо спільне з державною компанією «Роснано» російсько-американське «ІРЕ-Полюс» <дочірнє підприємство американського виробника промислових лазерів IPG Photonics> процвітає, якщо успішні американські бренди «Єсентуки», «Джерела Росії», «Російський дар», якщо діють «Сахалінські нафтогазові технології» <спільне підприємство ПАТ «Роснефть» і Fluor Corporation>, якщо росіяни користуються Windows і Android, то все це приносить прибуток Америці, робить американську економіку більш стійкою. Це сильний аргумент Путіна».
Латвійський депутат Європарламенту Мирослав Митрофанов в бесіді з The Insider заявив, що економічне співробітництво у сфері національної безпеки поки що є козирною картою для Росії, проте є і зворотний бік медалі: «Вигода інтеграції для двох сторін не однакова. Якщо для Росії вона має і фінансове та військово-політичний вимір, то для американців ‒ лише фінансова. Відмова від співробітництва з Росією в зазначених сферах поки занадто дорого коштував би американському бюджету. Як тільки американські приватні корпорації зможу запропонувати порівнянну за ціною заміну російської продукції, розрив відносин між державами у цій сфері буде неминучий».
«Як тільки американські приватні корпорації зможу запропонувати заміну російської продукції, розрив відносин між державами буде неминучий»
Рік Кун, почесний ад’юнкт-професор Австралійського національного університету, скептично ставиться до «козирю Путіна»: «Взаємовигідна торгова незалежність, але і вона не гарантує світу. Між європейськими державами теж існувала нерозривний взаємозв’язок, до того як їх уряди почали винищувати свої народи у вогні Першої світової війни». Отже, те, що глобалізація сплела економіки двох країн в єдиний клубок, поки що можна розглядати як козир. Чи буде ця карта розіграна або скинута ‒ залежить від майстерності гравців.
*Trump, trump card ‒ в перекладі з англійської ‒ козир, козирна карта.