Революція 1905 року 16-річний Євген Шмідт зустрів учнем севастопольського Костянтинівського реального училища.
У листопаді 1905 року, дізнавшись про заколот на крейсері “Очаків”, він покинув училище і приєднався до батька, лейтенанту Петру Шмідту, поруч з яким залишався аж до останніх хвилин повстання. Коли крейсер почав тонути, Євген кинувся в море і був підібраний урядовими військами.
Утримувався під арештом 40 днів, потім був звільнений як неповнолітній. Про нього писали газети, але газетярі часто плутали не тільки його вік, а й ім’я. Тому незабаром про нього почали згадувати виключно, як «син лейтенанта Шмідта».
У 1917 він захоплено прийняв Лютневу революцію. Зате жовтня Євген Шмідт зустрів в багнети як нову деспотію. Вступив добровольцем в Білу армію і в чині прапорщика пройшов весь хресний шлях російського воїнства до евакуації з Криму в 1920 році.
У 1921 році в складі першої сотні Галліполійцев відправився для завершення вищої освіти в Прагу, де закінчив Вищу технічну школу. У 1926 році видав книгу “Лейтенант Шмідт. Червоний адмірал (Спогади сина)”.
У 1930 році переїхав до Парижа. Працював на важких, випадкових роботах. Жив в бідності і самотності. “Один, у всьому світі, назавжди один, – таке гірке визнання виривається у нього в одному з листів, – … батько заміняв мені не тільки мати, а й весь світ. З його смертю життя втратило для мене будь-яку цінність, і якщо я і після цього жив, то тільки для того, щоб плекати в душі безжальну помста його вбивцям. А потім … життя стала нудною звичкою, і, ризикуючи нею багато разів, я не знаходив сили обірвати цю тонку, але міцну нитку … “.
Радянська влада багато разів пропонували йому повернутися, але він незмінно відмовлявся. Це ретельно приховувалося від громадян СРСР.
У 1925 році в Радянській Росії відзначали 20-річчя революції 1905 року. За завданням партії в пресі почали з’являтися спогади про людей, хоч якось пов’язаних з тією часом. І тут виникло ім’я Петра Петровича Шмідта. На честь нього почали називати вулиці і сквери, ставити пам’ятники. Його зробили ідеалом і символом революції 1905 року. А разом з цим тут же з’явилися і численні «діти лейтенанта Шмідта», яких щодня ловили, про що повідомляли в місцевих газетах. Так ці персонажі потрапили в роман Ільфа і Петрова “Золоте теля”.
Справжній син лейтенанта Шмідта помер в Парижі 28 грудня 1951 року в притулку громади “Маленькі сестри бідних”.
© Сергій Цвєтков