Президент Росії Володимир Путін під час візиту Нурсултана Назарбаєва в російську столицю запропонував назвати планується ще з 2004 року спільний російсько-казахстанський ракетний комплекс «Байтерек» в честь свого гостя, екс-президента Казахстану. За час роботи над проектом його вартість зросла з $233 млн до $1,6 млрд, а терміни здійснення зрушилися на невизначений час. Експерт у космічній галузі Вадим Лукашевич описує, як учасники міжнародного проекту, не зацікавлені в його практичної реалізації, поступово зосередили свої зусилля на довгостроковій і взаємовигідній корупційної дільбі бюджетів і як вони допомагали в цьому один одному.
Наше життя сповнена символів, які ми інколи не помічаємо. І космонавтика не є винятком. Пропозиція Путіна назвати комплекс «Байтерек» в честь Назарбаєва вельми символічно.
…В кінці 1991 року розпався Радянський Союз, і предмет нашої національної гордості — космодром Байконур — виявилася на території суверенної Казахстану. Новонароджена Росія почала важкі переговори про оренду Байконура. Ситуація була не в нашу користь: тільки з Байконура можна було запускати космонавтів і здійснювати пуски «Протона» — єдиною вітчизняної ракети-носія важкого класу.
Щоб Казахстан був згідливішим в ціні, Росії потрібно було продемонструвати «малозначущість» Байконура. Для цього в 1992 році було ініційовано два проекти: будівництво нового космодрому на Далекому Сході і розробка нової ракети-носія на заміну «Протону», яка буде запускатися з російської території. Це було конкретне політичне рішення «в піку» Казахстану, але саме воно визначило вектор розвитку вітчизняної космонавтики на осяжне майбутнє.
Новою ракетою стала «Ангара», яка повинна була запускатися з існуючого космодрому Плесецьк, а новим космодромом Вільний — розформована 27-я Червонопрапорна дивізія РВСП в селищі Вуглегірськ Svobodnenskogo району Амурської області. У переговорах з Казахстаном це був «батіг», який дозволив Росії укласти довгостроковий договір оренди Байконура на прийнятних умовах.
Через деякий час маятник російсько-казахстанських відносин у космічній галузі гойднувся у зворотний бік — знадобилася «морквина». Нею і став спільний проект «Байтерек» з будівництва стартового комплексу під ракету-носій (РН) «Ангара-А5» на Байконурі, згідно з яким російська сторона відповідала за створення РН, а Казахстан — за будівництво старту. І ця «морквина» виявилася настільки смачною, що її багаторічна поглинання скоро стало основною метою проекту.
«Морквина» виявилася настільки смачною, що її багаторічна поглинання скоро стало основною метою проекту
Історія «Байтерека» — це наочний приклад того, як учасники міжнародного проекту, не зацікавлені в його практичної реалізації, зосередили свої зусилля на довгостроковому і взаємовигідній «розпилюванні» кожен свого бюджету, допомагаючи один одному в цьому захоплюючому процесі. І це влаштовує всіх причетних до «Байтереку».
Спочатку (при підписанні міжурядової угоди 22 грудня 2004 року) вартість нового старту оцінювалася в $233 млн при плани першого пуску в кінці 2010 року. У вересні 2009-го було оголошено, що «роботи почнуться з 2010 року», а вартість робіт на період 2010-2011 рр. оцінювалася приблизно в $370 млн. В 2010 році вартість переобладнання під запуски «Ангари» універсального комплексу стенд-старт (УКСС), що залишився від програми «Енергія-Буран», була оцінена вже в $1,06 млрд, а терміни першого запуску зрушилися на 2013-2014 роки.
12 грудня 2010 року заступник голови Національного космічного агентства Казахстану Мейрбек Молдабеков, виступаючи в Мажилісу (нижньої палати парламенту), визначив вартість проекту «Байтерек» для Казахстану в $700 млн. У вересні 2011-го голова Національного космічного агентства Казахстану (Казкосмос) Талгат Мусабаєв озвучив нові цифри: вартість проекту — $1248 млн, термін завершення проектних робіт — 2012 рік, початок будівництва — 2013 рік, завершення проекту — 2017 рік.
На початку листопада 2011 року вдалося затвердити технічне завдання на дослідно-конструкторські роботи з космічного ракетного комплексу «Байтерек». Але і після цього, через 7 (!) років після початку проекту, на зустрічі глав Казкосмосу і Роскосмосу 20 грудня того ж року боку всього лише «…підтвердили зацікавленість у створенні КРК «Байтерек» на Байконурі… і вирішили створити робочу групу з фахівців для детального розгляду всіх питань щодо фінансування». 9 січня 2012 року глава Роскосмосу Володимир Поповкін в інтерв’ю газеті «Известия» озвучив «нову» вартість проекту — $1,6 млрд.
У грудні 2012 року Талгат Мусабаєв заявив: «…сторони дійсно ведуть переговори щодо майбутнього комплексу «Байтерек», але жорстких домовленостей поки не досягнуто. <…> Проект не подолав фазу проектних робіт. Основними причинами затягування термінів реалізації з’явилися затримка російського проекту [РН «Ангара»] на 47 місяців і збільшення вартості проекту більш ніж у 7 разів порівняно з початковою — вона практично досягла $2 млрд». («Коммерсантъ», 11.12.2012).
Основними причинами затягування строків з’явилися затримка російського проекту на 47 місяців і збільшення вартості більш ніж у 7 разів
Джерело «Комерсанта» в уряді РФ відреагував на це так: «Ще в 2010 р. заступник глави Казкосмосу оцінював створення наземної інфраструктури «Байтерека» в $700 млн. З тих пір нічого не змінилося: інфраструктури як не було, так і немає. Незрозуміло, за рахунок чого зросла вартість робіт. Тому говорити, що вина лежить тільки на Росії, як мінімум некоректно».
Справжня причина зростання вартості «Байтерека» зрозуміла з характерного коментаря обізнаного учасника проекту з російської сторони:
«Тільки я бачив чотири проекти і з десяток варіантів прорісовок. І вже тоді (три роки тому) було ясно, що це виключно баблопопил з обох сторін. Казахи чергову порцію спиляють і просять у наших черговий проект як обґрунтування чергових витрат. А наші їм у відповідь відразу парочку [нові] проектів як підтвердження конструкторського пошуку з вимогою винагороди за виявлену старанність. Я спостерігав ці захоплюючі ітерації двічі і бачив готувалися документи для третього циклу. Далеко ходити не треба — окремі промальовування є під рукою, наприклад, ця картинка, яка обійшлася казахам приблизно в 6 млн рублів, 5 з яких вони отримали в Москві тому, готівкою в американській валюті. <…> Економічних розрахунків нормальних не було? Були, сам бачив — куди, кому, в якому вигляді занести. І терміни були жорсткі. Найжорстокіші. І вони виконувалися неухильно, будучи приуроченими до дат в авіаквитках відряджених».
Те ж джерело в галузі продовжує називати речі своїми іменами:
«До речі, у мене склалося відчуття, що казахам взагалі за нові опрацювання видавалися якісь старі домашні заготовки, зроблені задовго до цього. Виходжу з того, що серйозні піврічні етапи (судячи з прилагавшимся план-графіками робіт та калькуляції вартості на основі трудомісткості) легко видавали «на-гора» силами кількох конструкторів за три-чотири тижні. І ще, всі учасники процесу з нашої сторони твердо знали, що це ніколи не буде реалізовано в залозі. Казахи (ну, з з’являлися тут у нас), як мені здається, це чудово розуміли, що їх цікавили не стільки підсумки роботи, скільки відкати. Тому що всі (і наші, і казахи) були в змозі відрізнити реальну КД [конструкторську документацію] від роботи «на корзину», покликану служити прикриттям платежів.
«Схема установки неіснуючої „Ангари“ на неіснуючий УКСС, — приклад роботи „на корзину“ в проекті „Байтерек“». Джерело — Центральне конструкторське бюро важкого машинобудування, 2008 р.
Я прийшов до висновку, що «Байтерек» мав три супостаси залежно від рівня залучених учасників:
Тут взагалі створилася ідеальне середовище для попила — поки цілі «нагорі» не узгоджено остаточно, «Ангари» не видно навіть на горизонті, зрозуміло, що ніхто нічого всерйоз робити на УКСС не почне. А бабло на старт (обстеження, НДДКР тощо) виділяють, так і КД постійно змінюється і «пливе» — тут тільки ідіот не почне пиляти. Це головне, і це єдине реальне пояснення зростання вартості проекту «в процесі».
При цьому, зауважу, якщо все робити всерйоз, то його вартість реально десь близько $1 млрд, але так як два клоуна (див. п. 1) з політичних мотивів назвали смішну первісну суму, то всім фахівцям спочатку було зрозуміло, що за такі гроші або проекту взагалі не буде і треба просто спиляти це раптове щастя, або потім все одно дадуть ще багато бабок і зрушений всі терміни сильно вправо. Ну і подарунки долі у вигляді непорозумінь з дебютами «Ангари» у південних корейців [в червні 2010 року південнокорейська ракета-носій KSLV-1, використала першу сходинку на основі першої сходинки «Ангари», зруйнувалася при першому запуску] — для пильщиков «Байтерека» це просто свято душі!
У лютому 2013 року, тобто після дев’яти років «реалізації» проекту «Байтерек», Росія і Казахстан змогли домовитися про… заміні ракети-носія: тепер місце «неготовою» «Ангари» посів «Зеніт».
На початку 2014 року на проектом нависла нова напасть: «Реалізація проекту «Байтерек» <…> в кращому випадку може початися лише через кілька років» («Військово-промисловий кур’єр», 21 січня 2014 року). Причина — Казахстан не є учасником міжнародного режиму контролю за ракетними технологіями (РКРТ). Крім того, поки Казахстан звикав до російсько-українського «Зеніту», Росія зуміла так зіпсувати свої відносини з Україною, що «Зеніт» перестав існувати (Росія відмовилася від його закупівель в лютому 2015 року).
І в грудні 2014 року в довгограючою волинці проекту «Байтерек» з’явився новий куплет зі старого тексту — на московському засіданні спільної робочої групи за участю Роскосмоса і Казкосмосу опрацьована можливість… повернення (!) проекту на РН «Ангара» з вибором «конкретного варіанта, запропонованого російською стороною»: «Планується до кінця першого кварталу 2015 року на рівні Казкосмосу і Роскосмосу затвердити План спільних дій з коригування ТЕО і прийняття остаточного рішення по проекту. У разі позитивного рішення КРК «Байтерек» буде створений на космодромі Байконур до 2022 року».
Через рік ця «мильна опера» стала зовсім нудною. 28 грудня 2015 року ТАСС з посиланням на прес-службу Аерокосмічного комітету Міністерства з інвестицій та розвитку Казахстану (Казкосмос) повідомив, що за підсумками що відбувся напередодні в Москві наради з питань співробітництва на комплексі ” Байконур «…прийнято рішення про створення робочої групи, яка до 25 січня 2016 року сформує спільні пропозиції Роскосмоса і Казкосмосу за умовами і реалізації проекту «Байтерек», а також подальшого функціонування спільного підприємства «Байтерек». У нараді взяли участь глави Казкосмосу і Роскосмосу Талгат Мусабаєв і Ігор Комаров».
Нова фаза продовження співпраці» в рамках проекту «Байтерек» настала у червні 2016 року: замість РН «Зеніт» було запропоновано використовувати перспективну РН «Фенікс», створення якої передбачено Федеральної космічної програми Росії на 2016-2025 рр .. з початком НДДКР (вартістю 30 млрд рублів) у 2018 році. І поки майбутньої ракети немає, партнери по «Байтереку» повинні були зайнятися модернізацією та спільною експлуатацією ракетного комплексу «Протон», з якого… буде знята третя щабель. Ця пісня теж була недовгою — легкий «Протон» так і не з’явився, і сьогодні дні «Протона» вже полічені.
1 листопада 2016 року в. о. гендиректора Центру експлуатації наземної космічної інфраструктури (ЦЭНКИ) Рано Джураєва повідомила журналістам, що «…угода між урядами Росії і Казахстану за проектом «Байтерек» буде підписана до кінця року. Воно стосуватиметься обсягів інвестицій з обох сторін, а також вигляду ракети «Сункар», яку будуть створювати російські фахівці для этогопроекта». І поки суд та справа, на зміну бази для «Сункара» — «Фенікс» — прийшов «Союз-5» з початком льотних випробувань в 2024 році, пізніше перейменований в «Іртиш»…
Ракети як не було, так і немає, стартового комплексу теж, але до чехарді перейменувань ракети додалося нове досягнення — неіснуючий старт «Байтерека» став «Назарбаевским стартом». З початком експлуатації, якщо пощастить, у 2023 році. Як бачимо, чиновникам «Байтерека» з обох сторін везе вже 15 років…
А що ж космодром Вільний? Спочив у бозі через непотрібність в 2007 році. Тому що в кращих російських традиціях на його місці з кінця 2007 року будується новий російський космодром Східний. Спочатку передбачалося, що з нового космодрому буде стартувати нова ракета «Русь» з новим пілотованим космічним кораблем. Сьогодні ми знаємо, що ніякої нової ракети немає, з космодрому літає старий «Союз» без космонавтів, тому що нового корабля теж немає (хоча цей неіснуючий корабель вже встиг змінити своє ім’я з «Федерації» на «Орел»).
Будівництво Східного перетворилося в скандальний довгобуд, що супроводжується зривом термінів, масовою невиплатою зарплат, розкраданням коштів та низькою якістю робіт. Сьогодні на к0смодроме введені в експлуатацію тільки самі необхідні для виконання пусків об’єкти і розпочаті роботи зі спорудження другої черги (стартовий комплекс для «Ангари») при незавершеності робіт по першому етапу будівництва. Пілотовані пуски з Східного залишаються справою віддаленої перспективи.
26 вересня глава Роскосмосу Дмитро Рогозін сказав, що космодрому Східний може бути присвоєно ім’я Володимира Путіна: «Я думаю, прийде час і для цього». Не Сергія Корольова або Юрія Гагаріна, а Путіна. І це правильно — «як ви яхту назвете, так вона і попливе». Все життя нас оточують символи, потрібно тільки вміти їх читати.