Президент США Дональд Трамп заявив, що готовий негайно підписати оборонний бюджет, як тільки документ виявиться у нього на столі. 17 грудня Закон про асигнування на національну оборону на 2020 рік схвалив Конгрес — 88 голосами проти восьми. Важлива частина законодавчого пакета — «Акт про захист енергетичної безпеки Європи» (PEES) — має конкретну мету: перешкодити будівництву російських газопроводів «Турецький потік» і «Північний потік 2». Останній повинен був бути введений в експлуатацію вже на початку 2020 року. Зараз закінчуються останні глибоководні роботи в територіальних водах Данії, яка лише два місяці тому дала згоду на будівництво. У Німеччині санкції США проти «Північного потоку 2» вже назвали випадом проти Берліна. Наталі Фогель, старший співробітник European Values Center for Security Policy (Чехія), пояснює, чому США зважилися на санкції, як німці ризикують втратити вірних союзників у Європі і що взагалі не так з «Північним потоком».
Поспіх, з яким американці намагалися прийняти ці санкції до Нового року, говорить про те, наскільки серйозно у Вашингтоні ставляться до загрози, витікаючої від «Північного потоку 2». Хитрість цього проекту в тому, що російський газ по трубопроводу, прокладеному по дну Балтійського моря, має надходити з Усть-Луги в Ленінградській області прямо в Німеччину, в обхід Польщі та України. Для Польщі та країн Балтії це, в першу чергу, означає, що Москва в будь-який момент може, пославшись на неполадки, позбавити їх газу без шкоди для споживачів у Західній Європі. Тобто, наприклад, німці не постраждають, а на вічно норовливих поляків і балтів буде додатковий інструмент тиску. І ті, і інші поступово переходять до закупівель скрапленого газу, але повноцінний відмова від російського палива займе ще багато років.
Україна, незважаючи на що проходить по її території газопровід, останні роки отримувала російський газ для внутрішнього користування «зворотним потоком», тобто купувала його вже у європейських країн. «Північний потік 2» позбавляє Україну можливості заробити гроші на транзиті. Мова йде про $3 млрд щорічних доходів, що становить майже 2,5% ВВП України.
Але українська тема у цих санкціях має і моральний вимір: американські конгресмени тим самим пропонують визначитися Європі і, в першу чергу, Німеччині: або ви на стороні України, або робите бізнес з російським мафіозною державою і таким чином фінансуєте війну в Україні. Росія сьогодні, на жаль, — ненадійний партнер. Business as usual більше неможливий, оскільки ні в кого не залишилося сумнівів, що «Газпром», головний акціонер «Північного потоку 2» (51%), управляється з Кремля. А отже, одержувачі російського газу повноцінно сідають на путінську енергетичну голку і підривають власну енергетичну безпеку, в той час як прийшла пора переходити на скраплений газ і шукати постачальників з інших країн.
Американські конгресмени пропонують Європі визначитися: або ви на стороні України, або робите бізнес з Росією
Противники Америки в тій же Німеччині стверджують: Вашингтон в цій історії просуває власні інтереси. Зрозуміло! А як інакше? Так, США теж хочуть продавати енергію. Але не можна сказати, що цими санкціями американці зачистили під себе весь ринок. Рівно навпаки. США намагаються зробити ринок більш відкритим, запрошуючи на нього і норвежців, і британців, і країни Близького Сходу. Крім того, у національній доктрині США з безпеки чітко прописано: Америка має намір захищати Україну. Санкції проти «Північного потоку 2», нагадаю, обговорювалися ще під час президентства Барака Обами.
Зараз багато експертів з упевненістю констатують, що санкції США вже не встигнуть зупинити будівництво газопроводу. Але все не так однозначно. Пакет, прийнятий Конгресом, спрямований як проти підприємств, так і проти працюючих у них приватних осіб. Точніше, закон передбачає заборони на в’їзд в США індивідуальним особам і серйозні штрафні заходи щодо судів і володіють ними компаній, що беруть участь в прокладці труб на глибині ста метрів і більш. Серед приватних осіб могли б бути Герхард Шредер, колишній канцлер Німеччини та голова правління Nord Stream AG (швейцарської компанії, створеної для управління газопроводом «Північний потік 2») і Маттіас Варніг, колишній офіцер «Штазі» (Міністерства державної безпеки НДР), а нині керуючий директор тієї ж компанії. Прізвища в документі не вказані, але для обох це означало б не тільки заморожування зарубіжних активів, але і символічне навішування на обох давно заслуженої ганебної таблички політиків, які працюють на благо Кремля.
Що стосується компаній, то відтепер вони всі в зоні ризику. Для невеликих підприємств санкції будуть означати руйнування. Великі компанії OMV, Wintershall, Uniper, Shell і Engie — не збанкрутують, але понесуть великі фінансові збитки. Вони втратять час, доступ до ринків і залишаться без низки угод, тому що з компанією, що знаходиться під санкціями, дуже складно вести бізнес. Це свого роду ганебне клеймо, позбутися від якого практично неможливо. Сенатор Тед Круз і Рон Джонсон навіть безпосередньо пригрозили швейцарської компанії Allseas — затримаєтеся на «Північному потоці 2» хоч на один день і зіткнетеся з руйнівними юридичними і економічними санкціями.
«Газпром» дуже сподівався закінчити будівництво газопроводу до кінця 2019 року і запустити його в найближчий час. І, швидше за все, американські санкції зможуть затримати запуск на кілька місяців. Виходить, що цей американський законодавчий акт може відлякати західні компанії від офіційного співробітництва на останньому етапі глибоководних робіт, а саме в цій частині росіяни найбільш залежні від західних технологій. З іншого боку, санкції не забороняють західним компаніям ремонтні роботи на газопроводі. І на цю лазівку, схоже, розраховує Москва — можна заявляти про нібито наявні неполадки і протіканнях і під цим соусом невеликими темпами доробляти газопровід.
Санкції можуть відлякати західні компанії від співробітництва на останньому етапі глибоководних робіт
Проросійські голосу в Німеччині сьогодні б’ють на сполох: США, мовляв, прийняли санкції проти Берліна. По-перше, це не так. Санкції стосуються тільки одного німецького підприємства — Wintershall. По-друге, у цій риториці бачиться явний кремлівський пропагандистський наратив: США нападають на Німеччину — значить, політичні сили мають об’єднатися на захист «Північного потоку 2». Очевидно, що в Кремлі не стали чекати голосування щодо санкцій на Капітолійському пагорбі, результат яких був передбачуваний, і вже заздалегідь почали приймати контрзаходи. Москва активізувала свої зв’язки в пропутінських політичних колах Німеччини. Завдання Кремля — переконати німців, що обов’язково потрібно виступити з відповідними кроками — вжити санкції проти американського терміналу зрідженого газу в Польщі. Правда, Ангела Меркель заявила, що контрсанкции вводити не збирається.
Є у суперечки і екологічний вимір. На міжнародному рівні Німеччина всіляко просуває законодавство, пов’язане з екологією, займає дуже жорстку позицію у всьому, що має відношення до зміни клімату. Але на думку деяких екологів, новий газопровід має руйнівний вплив на берег Балтійського моря. В ході будівництва газопроводу було зафіксовано кілька небезпечних інцидентів, були витоку. Німецька неурядова природоохоронна організація NABU подавала в суд скаргу на «Північний потік 2», стверджуючи, що від проекту страждає не тільки флора, але і фауна. За даними екологів з NABU, під ударом опинилися кілька видів птахів і тварин. Але німецький суд скаргу відхилив, а уряд ці обвинувачення проігнорувало.
Деякі експерти в Німеччині вважають, що участь в «Північному потоці 2» — суто в енергетичних інтересах країни. Але через ненадійного співпраці з Росією Німеччини доводиться сваритися зі своїми найближчими союзниками. Поговоріть з представниками Польщі та країн Балтії і почуєте: «Ми більше не дізнаємося Німеччину. Раніше вона думала про безпеку, сьогодні — тільки про бізнес-інтереси».